Провадження : 22ц/790/7028/13 Головуючий 1-ї інстанції - Труханович В.В.
Справа № 2-639/101/13 Доповідач - Шевченко Н.Ф.
Категорія : інші.
29 жовтня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Шевченко Н.Ф.
суддів - Кокоші В. В., Кукліної Н.О.
при секретарі - Ткаченко Г.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 вересня 2013 року по справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Державна міграційна служба управління юстиції в Харківській області про встановлення факту постійного проживання на території України, -
У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із завою про встановлення факту постійного проживання на території м. Харкова до теперішнього часу, а саме до серпня 2013 року, посилаючись на те, що він постійно проживає на території України з 1995 року в АДРЕСА_1 та перебуває на тимчасовому військовому обліку у військовому комісаріаті Жовтневого району м. Харкова. Встановлення зазначеного факту необхідно для отримання паспорту громадянина України.
Представник заінтересованої особи Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області просила ухвалити рішення на розсуд суду.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 вересня 2013 року в задоволенні заяви про встановлення факту постійного проживання на території України відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нові рішення по суті заяви.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 16 жовтня 2013 року усім учасникам у цій справі: заявнику ОСОБА_1 та заінтересованій особі - Державній міграційній службі управління юстиції в Харківській області були направлені судові-повістки повідомлення про розгляд справи на 29 жовтня 2013 року.
22 жовтня 2013 року ОСОБА_1 було повідомлено про розгляд справи ще й телефонограмою, відповідно до вимог ч.6 ст. 74 ЦПК України.
Але 29 жовтня 2013 року в судове засідання заявник та зацікавлена особа не з'явились, про причини неявки не повідомили.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для її задоволення.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що встановлення факту постійного проживання на території України з жовтня 1995 року йому необхідно для підтвердження правомірності набуття громадянства України, отримання паспорта громадянина України та постійної реєстрації за місцем проживання.
Правовий порядок набуття громадянства України встановлено Законом України «Про громадянство України» № 2235-III від 18.01.2001 року.
Згідно зі ст. 3 Закону громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в Азербайджані. З 2001 року по 2012 рік навчався в Харківській загальноосвітній школі № 59 у м.Харкові та проживав разом з батьком за адресою АДРЕСА_1 Батько заявника - ОСОБА_1 є громадянином України, мати заявника - ОСОБА_2 померла в 2011 році, та була громадянкою Республіки Азербайджан.
Відповідно до положень ст. 6 Закону громадянство України набувається:
1) за народженням;
2) за територіальним походженням;
3) внаслідок прийняття до громадянства;
4) внаслідок поновлення у громадянстві;
5) внаслідок усиновлення;
6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя;
7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;
8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;
9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;
10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону однією з умов набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства є їх проживання на території України протягом останніх п'яти років
Судом встановлено, що факт проживання ОСОБА_1 на території України протягом п'яти останніх років підтверджено відповідними доказами і ніким не оспорюється.
З урахуванням вищевикладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що встановлення юридичного факту постійного проживання на території України не породжує для ОСОБА_1 будь-яких правових наслідків, а тому в задоволенні його заяви відмовив.
Такі висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовані та зводяться до перерахування фактів, які підтверджують відомості про його фактичне проживання на території України з 1995 року, що фактично ні ким не спростовується.
На підставі викладеного, питання щодо прийняття ОСОБА_1 як іноземця до громадянства України повинно вирішуватися відповідно до статті 9 Закону України «Про громадянство України», і в цьому випадку подаються документи, перелічені у пункті 45 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, яким не передбачено подання рішення суду про встановлення відповідного юридичного факту проживання на території України на певну дату чи протягом визначеного часу.
Інші доводи апеляційної скарги не містять в собі посилань на правові підстави для висновку в тому, що рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України і підлягає скасуванню за доводами апеляційної скарги.
Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази якими вони підтверджуються, правовідносини, та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил статті 60 ЦПК України.
Рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до положень ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 308, 315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді