Провадження № 22-ц/790/6653/13 Головуючий 1-інстанції - Ільїна Г.І.
Справа № 2-4679/2011 Доповідач - Кругова С.С.
Категорія : відшкодування шкоди
29 жовтня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних правах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого судді - КРУГОВОЇ С.С.
суддів колегії - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.
ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.
при секретарі - Шпарага О.О.
розглянувши у відкритому судовому зсіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 05 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ,-
встановила :
Позивач ОСОБА_4 звернувся з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь на відшкодування заподіяної майнової шкоди суму у розмірі 16 092, 36 грн., стягнути на відшкодування заподіяної моральної шкоди суму у розмірі 10 000,00 грн., стягнути судові витрати: за надання юридичної допомоги у розмірі 3000,00 грн.; державне мито у розмірі 290,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах в сумі 120,00 грн.
Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 05 квітня 2012 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 суму майнової шкоди у розмірі 15 416,00 грн.- вартість відновлюваного ремонту, 675,36 грн.- оплата з отримання висновку експертного авто товарознавчого дослідження, суму моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн., а також судовий збір у розмірі 290,00 грн. , та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., а всього 17483 грн. 36 коп.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати його та прийняти нове про відмову ОСОБА_4 у задоволенні позову в повному обсязі.
Зазначає, що з рішенням не згоден і вважає, що воно підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин справи та невірним застосуванням норм матеріального права.
Посилаючись на ст. 6 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вказує, що ця стаття містить положення згідно яких страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяно збитки третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що трапилась за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, яка застрахована за договором.
Його цивільно-правова відповідальність була застрахована на основі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власних наземних транспортних засобів, укладеного 30.11.2010 року між ним та ВАТ "Страхова компанія "Астарта", строк дії якого з 01.12.2010 по 30.11.2011 року.
Звертає увагу на те, що одразу після ДТП 06.05.2011 року інформація про настання страхового випадку за участю ОСОБА_3 була надана ним в ВАТ "СК "Астарта", що підтверджує лист Ленінського філіалу ВАТ "СК "Астарта" від 07.06.2011 року в якому зазначено, що страхова компанія має здійснити відшкодування збитків, нанесених майну потерпілого, в залежності від розміру збитків, але не більш ніж 50 000 грн.
Зазначає, що розмір збитків, відповідно до висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 5748 від 20.07.2011 року становить 15 416,00 грн.
Вказуючи на ст. 9 вищевказаного Закону, в якій йдеться про те, що ліміт відповідальності страховика це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування збитків у відповідності до умов договору страхування та ст. 22 Закону де вказано на те, що у разі, якщо настає страховий випадок, страхувальник в межах страхових сум, визначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому порядку оцінені збитки, майну третьої особи.
Спираючись на ст. 979 ЦК України, зазначає, що по договору страхування одна сторона (страхувальник) зобов'язана у випадку настання зазначеної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страховику) або іншій особі, визначену в договорі страхову суму, а страховик зобов'язується виплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Крім того, зазначає, що після настання страхового випадку він сповістив і працівників ДАІ, які складали протокол про порушення ним ПДР, і позивача про те, що його цивільно-правова відповідальність застрахована, пред'являючи копії полісу ВЕ/8340455 від 30.11.2010 року для звернення в страхову компанію для отримання страхового відшкодування. Однак позивач з невідомих причин не звернувся в ВАТ "СК"Астарта" за отриманням страхового відшкодування та у позовній заяві не вказав інформацію про причини не звернення в страхову компанію, як це передбачає ст. 990 ЦК України.
Звертає увагу на те, що на вищевказані норми Закону, а також обставини, які мали вагоме значення для справи, суд першої інстанції не звернув увагу, необґрунтовано стягнувши з нього на користь позивача суму матеріального збитку - вартість відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу.
На основі викладеного вважає рішення суду незаконним.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, відповідач оскаржує його в частині задоволення позову. З огляду на вимоги ст.303 ЦПК України апеляційний суд рішення в частині відмови в задоволенні позову в апеляційному порядку не переглядає.
Постановляючи рішення в частині задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідача згідно постанови Харківського районного суду Харківської області від 22.06.2011 року, було визнано винним у скоєнні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, то він повинен відшкодувати майнову і моральну шкоду, а також судові витрати.
З таким висновком суду погодитися не можна з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Проте, зазначеним вимогам рішення суду в частині стягнення на відшкодування майнової шкоди не відповідає, оскільки поза увагою суду залишилось те, що відповідач застрахував свою цивільну відповідальність і повинен нести відповідальність як винна особа з уврахуванням ст.1194 ЦК України, а саме у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до п.1, 4 ч.1 ст.309 ЦПК підставами для зміни рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Згідно п. 9.3 ст. 9 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51 000 гривень на одного потерпілого.
За таких обставин, рішення суду підлягає зміні.
Як вбачається з матеріалів справи 6 травня 2011 року близько 12-55 годин ОСОБА_3 на 15 км+350 км автодороги Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта, керуючи автомобілем РЕНО- преміум державний номер НОМЕР_1 та напівпричепом Рендерс, державний номер НОМЕР_2, проїхав перехрестя на заборонений сигнал, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем ГАЗ (державний номер НОМЕР_3), який рухався на зелений сигнал світлофору. У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ГАЗ (державний номер НОМЕР_3), який відповідно до технічного паспорту, належить ОСОБА_4, отримав механічні пошкодження .
Постановою Харківського районного суду Харківської області від 22.06.2011 року, ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" за № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз'яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, особою, яка її заподіла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Власником автомобіля РЕНО преміум державний номер НОМЕР_1 та напівпричепа Рендерс, державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 30 листопада 2010 року зі СК "АСТАРТА" був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ( ПОЛІС №ВЕ 8340455, № ВЕ 8340456 - а.с.22).
Згідно полісу ОСОБА_3 застрахував цивільно-правову відповідальність з 01 грудня 2010 року по 30 листопада 2011 року за участю забезпеченого вищеназваного транспортного засобу та напівпричепа. Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров'ю за полісом складає 100 000 грн., за шкоду заподіяну майну 50 000 грн., франшиза 1000 грн..
Згідно ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Враховуючи, що визначений розмір майнової шкоди знаходиться в межах ліміту цивільно-правової відповідальності , то з винної особи підлягає стягненню лише сума франшизи, яка не за яких умов не може бути відшкодована страховою компанією.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 000 грн., оскільки його вина у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України встановлена постановою Харківського районного суду Харківської області від 22 червня 2011 року (а.с. 6).
В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити, оскільки СК "АСТАРТА" до участі у справі залучена не була і суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішити питання про виплату СК страхового відшкодування.
Що стосується відшкодування моральної шкоди, суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову і стягнення моральної шкоди саме з винної особи.
Відповідно п. 22.3 ст. 22 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України . Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України . При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України , таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Судовим розглядом встановлено, що саме пошкодженням майна позивач обгрунтовував заподіяння йому моральної шкоди. З огляду на вищезазначене, суд правильно керуючись ст. 23 ЦК України стягнув з відповідача, як винної особи моральну шкоду.
Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно ч.1 ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи .
З відповідача належить стягнути понесені позивачем судові витрати : судовий збір 51 грн. за вимоги майнового характеру і 8 грн. 50 коп. немайнового характеру і витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Що стосується витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в сумі 675,36 грн., то вони відшкодуванню не підлягають, оскільки були понесені позивачем до відкриття провадження у справі, а тому не є витратами, пов»язаними з розглядом справи.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги, має право змінити рішення суду першої інстанції. Підставою для зміни рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку згідно п.1,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи і неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст. 9, 22 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" , ст.ст. 23, 1166, 1187, 1194, ЦК України, ст. 10,11,60, 303, 307, 309, 314,316 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 05 квітня 2012 року - змінити в частині відшкодування майнової шкоди і судових витрат.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на відшкодування майнової шкоди 1000 (одна тисяча) грн.
В іншій частині в задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди - відмовити.
Рішення суду в частині стягнення моральної шкоди - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 59 грн. 50 коп. та витрати на інформаціно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., всього 179 (сто сімдесят де"вять)грн. 50 коп.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий суддя - Судді колегії -