Провадження 22-ц/790/2864/13 р. Головуючий 1 інстанції Марюхна Л.А.
Справа № 2/2028/1/2012 Доповідач: Коваленко І.П.
Категорія: право власності
24 жовтня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Коваленко І.П
суддів - Сащенко І.С., Довгаль А.П.
при секретарі - Москаленко Е.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 до ліквідатора СВК «Україна» про виділення майнового паю комплексом, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 про визнання права власності, -
В грудні 2005 року позивачі звернулись до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що їм на підставі свідоцтв про право приватної власності, виданих Караванською сільською радою належать пайові фонди Колективного сільськогосподарського підприемства „Україна", що розташоване в с. Караван Нововодолазького району на загальну суму 191556 грн.
КСП «Україна» реорганізовано в СВК «Україна».
Позивачі мають намір в подальшому займатися господарською діяльністю, але оскільки СВК «Україна» згідно постанови господарського суду Харківської області від 17 серпня 2004 року визнано банкрутом та ліквідоване арбітражним керуючим Івлевою Н.А., вони звернулися до суду з позовом про виділення майнового паю комплексом із власності СВК «Україна», та просили виділити їм у власність єдиним майновим комплексом із СВК «Україна», що ліквідується майно в натурі для займання в подальшому господарською діяльністю вартість якого менше пайових фондів позивачів, а саме:
Цегельний завод інв. № 00050 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 33696,32 грн.
Пункт обміну балонів інв. № 00047 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 669, 51 грн.
Пилораму (метал) інв. № 00034 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 13390 грн.
Свинарник інв. № 00021 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 23191,15грн.
Трактор Т-150 К скрепер інв. № 00767 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 36155,46 грн.
Автомат - прес „Крок" інв. № 00051 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 2754, 36 грн.
Полуавтомат автоматичного різання інв. № 00052 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 1345,05 грн.
Загальна сума вартості майна складає 111201,85 грн.
Представник позивачів надав до суду доповнену позовну заяву в якій просив визнати недійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель і споруд цеху по виготовленню цегли, що знаходиться в АДРЕСА_1.
11.03.2001 року СВК "Україна" відповідно типового положення про комісію з організації вирішення питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2.2001 року № 77 була створена комісія по розпаюванню майна.
Позивачі звернулись до цієї комісії з вимогою виділити їм на спільний пайовий фонд (190645грн.) вищевказане майно на загальну суму 111201,85 грн.
11.08.2004 року комісія по врегулюванню майнових відносин власників СВК «Україна» прийняла рішення про виділення майна на загальну суму 111202,87 грн.
Комісія вирішила після надання заяв від кожного власника паїв розглянути питання про виділення майна в натурі представнику власників майнових паїв ОСОБА_32
На порушення Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України 14.03.2001 року № 62 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 4.04.2001 року № 305/5496, ОСОБА_32 на другий день після засідання комісії 12.08.2004 року, склав протокол № 2 загальних зборів пайщиків сертифікатів СВК "Україна"'.
При цьому були допущені певні порушення.
На підставі протоколу № 2 ОСОБА_32 уклав договори на відчуження паїв які складають вартість комплексу будівель і споруд цеху по виготовленню цегли на земельній ділянці с. Караван на ім'я ОСОБА_33, якій на підставі рішення виконавчого комітету Караванської сільської ради від 11.01.2005 року було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
Рішення виконавчого комітету Караванської сільської ради позивачами оскаржувалось в порядку адміністративного судочинства .
20.10.2005 року ОСОБА_33 уклала договір купівлі-продажу нерухомого майна з ОСОБА_1, за яким до покупця надійшло право власності на комплекс будівель і споруд по виготовленню цегли на земельній ділянці сільської ради.
Таким чином, позивачі вважали, що виділення майна, яке вже було виділено комісією по врегулюванню майнових відносин власників СПК "Україна", без відміни цього рішення сфальсифікований протокол загальних зборів № 2 від 12.08.2004 року не давали жодних підстав для виникнення права власності на це майно у ОСОБА_33
Оформлення прав власності на ОСОБА_1 проводилось тоді коли справа перебувала в суді, у п.1.4. договору продавець ОСОБА_33 стверджувала, що судові спори до майна не ведуться. Ця обставина є порушенням вимог п. 12 Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України".
На підставі вищевказаного позивачі просили ухвалити рішення про визнання свідоцтва про права власності на нерухоме майно від 03.06.2005 року на комплекс будівель і споруд цеху по виготовленню цегли серп САА №524480 видане на підставі рішення Караванської сільської ради №1 від 11.01.2005 року на ім'я ОСОБА_33 недійсним, визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна , укладений між ОСОБА_33 та ОСОБА_1 від 20.10.2005 року посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_34 за реєстром №2659 на відчуження комплексу будівель і споруд цеху по виготовленню цегли в с. Караван.
Відповідач - ліквідатор СВК «Україна» надала до суду відзив на позовну заяву, в якому пояснила, що сільськогосподарський виробничий кооператив „Україна", був визнаний банкрутом постановою господарського суду Харківської області від 17.08.2004 року на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Цією ж постановою суду відкрито ліквідаційну процедуру банкрута та її призначено ліквідатором.
В ході ліквідаційної процедури було виявлено, що документи СВК „Україна" не впорядковані, знаходяться в незадовільному стані, бухгалтерія не велася з кінця 2003 року, колишній керівник на початок ліквідаційної процедури знаходився під слідством в місцях позбавлення волі, а виконуючий обов'язки керівника на момент ліквідаційної процедури звільнений та ні за що не відповідав.
За таких обставин інвентаризація проводилась за наявними документами та документами про розпаювання майна колишнього КСП „Україна" у 2000 році, які знаходились на той момент у Караванського сільського голови.
В ліквідаційну масу СВК „Україна" увійшло тільки майно, яке було залишено в ході розпаювання 2000 р. колишнього КСП „Україна" під кредиторську заборгованість, майно засновників КСП „Україна", майно соціальної сфери та майно, яке не підлягало паюванню.
На момент початку ліквідаційної процедури СВК „Україна" майно пайовиків колишнього КСП „Україна" в кооперативі було відсутнє, оскільки передано власниками - пайовиками іншим користувачам.
Інвентаризація цього майна не здійснювалась, а також не здійснювався і його продаж.
При цьому ліквідатор вказувала , що якщо на момент ліквідаційної процедури майно пайовиків рахується на балансі підприємства-банкрута та є його власністю, таке майно у відповідності до ст. 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відноситься до ліквідаційної маси , та реалізується на загальних підставах, а вимоги пайовиків у відповідності до п. 5 ст. 31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" погашаються у п'яту чергу, після задоволення вимог всіх кредиторів та виплати заборгованості по заробітній платі.
В даному випадку такого не відбулося, оскільки уповноваженою особою, обраною загальними зборами пайовиків-власників колишнього КСП „Україна", було виведене із складу КСП.
Підтверджуючі документи вона бачила на початку ліквідаційної процедури або в сільраді або у ОСОБА_33, який користується частиною майнових паїв, переданою йому у користування або у власність пайовиками колишнього КСП „Україна", які проживають у с. Караван Нововодолазького району.
В її розпорядження ці документи не передавались.
Таким чином, майно, яке зазначене у позовній заяві, на момент початку ліквідаційної процедури в СВК „Україна" було відсутнє та до ліквідаційної маси не входило, а в ході ліквідаційної процедури жодна людина не зверталась до неї з проханням про виділення або повернення майнового паю.
Крім того, в обов'язки ліквідатора, передбачені ст.22-34 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не входить виділення паїв, оскільки все майно підприємства банкрута входить до ліквідаційної маси та йде на погашения вимог кредиторів.
13.12.2005 року відбулося засідання господарського суду, на якому затверджений ліквідаційний баланс СВК „Україна", кооператив ліквідовано, її звільнено від обов'язків ліквідатора.
Всі оригінали документів по ліквідації СВК „Україна" знаходяться в матеріалах справи в господарському суді, ухвалу суду про ліквідацію СВК „Україна" вона ще не отримала.
За таких обставин, просила визнати її неналежною стороною у справі, та справу розглянути в її відсутності.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 надала зустрічну позовну заяву про визнання права власності на нерухоме майно - комплекс будівель і споруд, розташованого в АДРЕСА_1, який знаходиться на земельній ділянці, що належить сільській раді, площею 14000 кв.м. та складається з побутового приміщення літ. «Б», цегла, тамбура літ. «б», цегла, навіс для цегли «В», цегла, навіс для сушки цегли літ. «Г», цегла, навіс для сушки цегли літ. «Д», цегла, навіс для сушки цегли літ. «Ж», цегла, автоматичний прес «Крок» літ. « 3», ш/блоки, склад літ. «К», цегла, туалет літ. «Л», цегла, кільцева піч літ. «М», цегла.
Загальна площа 2861,6 кв.м., загальною вартістю 33696,00 грн. (згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.10.2005 року.).
20.10.2005 року ОСОБА_33 та ОСОБА_35 уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна згідно із яким продавець передав у власність покупця комплекс будівель і споруд цеху по виготовленню цегли, що відчужується за договором розташованого в АДРЕСА_1, який знаходиться на земельній ділянці, що належить сільській раді, площею 14000 кв.м. та складається з побутового приміщення літ. «Б», цегла, тамбура літ. «б», цегла, навіс для цегли «В», цегла, навіс для сушки цегли літ. «Г», цегла, навіс для сушки цегли ліг. «Д», цегла, навіс для сушки цегли ліг. «Ж», цегла, автоматичний прес «Крок» ліг. « 3», ш/блоки, склад ліг. «К», цегла, туалет літ. «Л», цегла, кільцева піч літ. «М», цегла. Загальна площа 2861,6 кв.м.
Право власності згідно наведеного договору на комплекс будівель і споруд цеху по виготовленню цегли у продавця зареєстровано у електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 03.06.2005 року на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майна №7425993, виданого Нововодолазьким малим комунальним підприємством технічної інвентаризації від 03.06.05 року, реестр. №10980115, № запису 10 в реєстровій книзі №1.
Відсутність заборони відчуження (арешту) нерухомого майна підтверджується, як зазначено у договорі, довідкою про відсутнють заборони від 20.10.2005 року за №1160626-2832, витягом з державного реєстру застав рухомого майна про податкові застави від 20.10.2005 року за №5187783 та витягу з Сдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 20.10.2005 р. за №5187752.
Згідно пункту 2.1. Договору продаж зазначеного комплексу (майна) було вчинено за 33696 грн., сторони підтвердили факт повного розрахунку (п.2.2. Договору).
У відповідності до витягу з Державного реестру правочинів №1624751 наведений правочин зареєстрований 20.10.2005 р. приватним нотаріусом ОСОБА_34, право власності позивача зареєстровано в Нововодолазькому МКПТІ 20.10.05 року, номер витягу №8696222. Договір був укладений у передбаченій законом формі.
Після набуття права власності ОСОБА_1 намагалась здійснити заходи щодо поновлення господарської діяльності майна, однак згодом дізналася про те, що у 2006 році позивачі за первісним позовом звернулися до суду з вимогами про визнання за ними права власності на вказане майно.
Будь-які претензії відносно спірного майна станом на 20.10.2005 року були відсутні та не відомі сторонам договору. Таким чином ОСОБА_1 є добросовюним набувачем майна за оплатним договором.
Станом на час звернення до суду, комплекс будівель і споруд цеху по виготовленню цегли, який належить ОСОБА_1 не працює, оскільки позивачі по первісному позову в особі їх представника ОСОБА_36 перешкоджають такій діяльності. Наслідком наведеного є занепад та пошкодження майна, що спричиняє їй збитки.
В добровільному порядку врегулювати спір неможливо внаслідок чого вона вимушена звернутися за захистом порушеного права до суду, та просила визнати право власності за нею на вищезазначений комплекс будівель і споруд цеху по виготовленню цегли.
Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року позовні вимоги задоволені.
Визнано право спільної сумісної власності за позивачами на комплекс будівель і споруд по виготовленню цегли, розташованого в АДРЕСА_1
Відмовлено в задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання права власності.
Визнано нікчемним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03.06.2005р. на комплекс будівель і споруд цеху по виготовленню цегли, видане на підставі рішення Караванської сільської ради №1 від 11.01.2005р. на ім'я ОСОБА_33
Зобов'язано ОСОБА_1 повернути комплекс будівель і споруд по виготовленню цегли , розташованого в АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з?явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
При цьому колегія судів виходить з наступного.
Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того ,що підстав для задоволення цього позову немає.
Так, із матеріалів справи вбачається, що 20.10.2005 року ОСОБА_33 та ОСОБА_35 уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно із яким продавець передав у власність покупця комплекс будівель і споруд цеху по виготовленню цегли, що відчужується за договором розташованого в АДРЕСА_1, який знаходиться на земельній ділянці, що належить сільській раді, площею 14000 кв.м. та складається з побутового приміщення літ. «Б», цегла, тамбура літ. «б», цегла, навіс для цегли «В», цегла, навіс для сушки цегли літ. «Г», цегла, навіс для сушки цегли літ. «Д», цегла, навіс для сушки цегли літ. «Ж», цегла, автоматичний прес «Крок» літ. « 3», ш/блоки, склад літ. «К», цегла, туалет літ. «Л», цегла, кільцева піч літ. «М», цегла. Загальна площа 2861,6 кв.м.
Право власності згідно наведеного договору на комплекс будівель і споруд цеху по виготовленню цегли у продавця зареєстровано у електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 03.06.2005 року на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майна №7425993, виданого Нововодолазьким малим комунальним підприємством технічної інвентаризації від 03.06.05 року, реєстр. №10980115, № запису 10 в реєстровій книзі №1.
Згідно витягу з Державного реєстру правочинів №1624751 вищевказаний правочин зареєстрований 20.10.2005 р. приватним нотаріусом ОСОБА_34, право власності позивача зареєстровано в Нововодолазькому МКПТІ 20.10.05 року, номер витягу №8696222.
Отже, договір купівлі-продажу був укладений у передбаченій законом формі і підстав для визнання ще права власності на спірне майно за ОСОБА_1 немає.
Що стосується рішення суду про задоволення позовних вимог позивачів за основним позовом ,то колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові ,виходячи з наступного.
Указом Президента України від 29 січня 2001 року № 62/2001 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 передбачено недопущення порушень майнових прав, забезпечення вільного здійснення права власності на майнові паї та виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об'єктів зі складу майна реорганізованих сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників.
Наказом Міністерства аграрної політики від 14 березня 2001 № 62 затверджено Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (далі Порядок).
Відповідно до пункту 8 Порядку кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм, зокрема, шляхом об'єднання свого майнового паю з паями інших співвласників, отримання майна у натурі у спільну часткову власність та передання його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; або відчуження паю будь-яким способом в установленому законом порядку.
Згідно з пунктом 9 Порядку виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.
Пунктом 10 Порядку встановлено, що з метою реалізації права власності громадян на майнові паї комісія, в тому числі, визначає користувачів пайового фонду майна реорганізованого підприємства, до яких перейшли зобов'язання з виділення майнових паїв співвласника; готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення у натурі окремо для кожної з груп співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі у спільну часткову власність єдиним комплексом; для виділення майнових паїв особам, які виявили бажання отримати свої паї в індивідуальну власність, та для виділення не витребуваних паїв особам, які з різних причин не прийняли жодного з рішень щодо розпорядження належними їм майновими паями.
Відповідно до пункту 12 Порядку збори співвласників після розгляду пропозицій комісії щодо визначення розмірів майнових паїв затверджують результати розподілу майна пайового фонду та переліки майна, яке виділяється у натурі групам співвласників.
Після затвердження зборами співвласників переліків майна для виділення вищезазначеним групам співвласників комісія: визначає місцезнаходження майна і юридичну особу - користувача майна, яке виділено кожній із груп співвласників і до якого перейшли зобов'язання з виділення майнових паїв у натурі співвласникам; передає не пізніше 10 днів з дня затвердження зборами співвласників підприємствам-правонаступникам (користувачам майна) уточнені списки груп співвласників та переліки майна, призначеного для виділення кожній із груп, а копії цих документів - сільській раді.
У разі невиконання рішень зборів співвласників щодо виділення підприємством-правонаступником (користувачем) майна у натурі власнику майнового паю, подальший захист прав власника майнового паю вирішується в судовому порядку (пункт 13 Порядку).
Відповідно до п. 15 Порядку виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством - користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі.
При виділенні майна в натурі конкретному власнику (пункт 15 Порядку) підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майн робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (далі Свідоцтво), що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою.
Свідоцтво з відміткою про виділ майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна можуть бути підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.
Отже, законодавством чітко встановлено, що на розпорядження майном, яке входить до пайового фонду, мають лише загальні збори співвласників майнових паїв. Така процедура виділення в натурі майнових паїв у повній мірі забезпечує права та інтереси як тих осіб, які вирішили виділити своє майно, так і тих, хто залишив свої паї в користуванні господарства, а також - інтереси самого господарства.
Звертаючись з даним позовом про виділення майнового паю комплексом, позивачі не зазначили інших співвласників майнових паїв.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянтів не зміг вказати загальну кількість співвласників майнових паїв.
Крім того, в судовому засіданні представник відповідача ліквідатор СВК «Україна» надала до суду відзив на позовну заяву, в якому пояснила, що сільськогосподарський виробничий кооператив „Україна", був визнаний банкрутом постановою господарського суду Харківської області від 17.08.2004 року на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Цією ж постановою суду відкрито ліквідаційну процедуру банкрута та її призначено ліквідатором.
В ході ліквідаційної процедури було виявлено, що документи СВК „Україна" не впорядковані, знаходяться в незадовільному стані, бухгалтерія не велася з кінця 2003 року, колишній керівник на початок ліквідаційної процедури знаходився під слідством в місцях позбавлення волі, а виконуючий обов'язки керівника на момент ліквідаційної процедури звільнений та ні за що не відповідав.
За таких обставин інвентаризація проводилась за наявними документами та документами про розпаювання майна колишнього КСП „Україна" 2000 році, які знаходились на той момент у Караванського сільського голови.
В ліквідаційну масу СВК „Україна" увійшло тільки майно, яке було залишено в ході розпаювання 2000 р. колишнього КСП „Україна" під кредиторську заборгованість, майно засновників КСП „Україна", майно соціальної сфери та майно, яке не підлягало паюванню.
На момент початку ліквідаційної процедури СВК „Україна" майно пайовиків колишнього КСП „Україна" в кооперативі було відсутнє, оскільки передано власниками - пайовиками іншим користувачам.
Інвентаризація цього майна не здійснювалась, а також не здійснювався і його продаж.
При цьому ліквідатор вказувала , що якщо на момент ліквідаційної процедури майно пайовиків рахується на балансі підприємства-банкрута та є його власністю, таке майно у відповідності до ст. 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відноситься до ліквідаційної маси , та реалізується на загальних підставах, а вимоги пайовиків у відповідності до п. 5 ст. 31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" погашаються у п'яту чергу, після задоволення вимог всіх кредиторів та виплати заборгованості по заробітній платі.
В даному випадку такого не відбулося, оскільки уповноваженою особою, обраною загальними зборами пайовиків-власників колишнього КСП „Україна", було виведене із складу КСП.
В її розпорядження ці документи не передавались.
Отже, майно, яке зазначене у позовній заяві, на момент початку ліквідаційної процедури в СВК „Україна" було відсутнє та до ліквідаційної маси не входило, а в ході ліквідаційної процедури жодна людина не зверталась до неї з проханням про виділення або повернення майнового паю.
13.12.2005 року відбулося засідання господарського суду, на якому затверджений ліквідаційний баланс СВК „Україна", кооператив ліквідовано, її звільнено від обов'язків ліквідатора.
Крім того, згідно протоколу № 2 загальних зборів пайовиків майнових сертифікатів СВК «Україна» від 12.08.2004 року, на якому були присутні: представник від 448 пайовиків за дорученнями - ОСОБА_37, представник від 69 пайовиків - ОСОБА_38, представник від 33 пайовиків - ОСОБА_36, спірне майно було виділено ОСОБА_37 (а.с.146-171 т.2).
Будь-яки даних щодо оспорення цього рішення матеріали справи не містять.
В судовому засіданні представники позивачів пояснили, що вони вважають це рішення недійсним, однак, його не оскаржували.
За таких обставин колегія суддів вважає, підстав для задоволення позовних вимог позивачів немає.
На підставі наведеного та керуючись п.2 ч.1 ст.307, 313, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в частині відмови у задоволені позову ОСОБА_1 залишити без зміни.
В іншій частині рішення суду скасувати і в позові ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 до ліквідатора СВК «Україна» про виділення майнового паю комплексом - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -