Провадження 22-ц/790/6902/13 р. Головуючий 1 інстанції Труханович В.В.
Справа № 639/3541/13-ц Доповідач: Коваленко І.П.
Категорія: відшкодування шкоди
24 жовтня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Коваленко І.П
суддів - Сащенко І.С., Довгаль А.П.
при секретарі - Москаленко Е.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 17 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,-
В квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що він працює оператором газової котельні в ТОВ «САТП-2001».
15.02.2013 року приблизно о 20.30 годині до котельні, де він працює, з'явився ОСОБА_3, з вимогою про негайне включення гарячої води в душі, на що він повідомив, що підігрів води здійснюється до 19.00 години. Після чого, 22.02.2013 року, в кінці робочого дня, відповідач знов з'явився до котельні, та підійшовши до нього, вилив на нього відро холодної води.
Вважав, що такі дії відповідача пов'язані з його відмовою у включенні гарячої води в душовій кімнаті.
25.02.2013 року він звернувся з заявою про самоуправство ОСОБА_3 до директора ТОВ «САТП-2001». На дану заяву він відповіді не отримав.
Після чого, звернувся до міліції, та 16.03.2013 року отримав рішення начальника Бовшик О.В.
Вважав, що діями відповідача йому завдано моральних страждань, у зв'язку з чим він був змушений звернутися до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 1700 грн., судові витрати у розмірі 114,70 грн., та витрати на виклик свідків у розмірі 114 гривень.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні. При цьому пояснив, що обставини, на які посилається позивач не мали місця, будь-які протиправні дії стосовно ОСОБА_1 він не здійснював, а тому спричинити йому моральні страждання він не міг.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 17 вересня 2013 року в задоволені позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати ,оскільки воно протирічить матеріалам справи.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження своїх вимог.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними і зробленими у відповідності із зібраними по справі доказами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно вимог п. 2,4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також у приниженні честі та гідності фізичної особи.
Відповідно до вимог п. З постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 р., під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно абз. 2 п. 5 цієї Постанови, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Із висновку ДІМ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Кануннікова В.П. від 16.03.2013 року вбачається, що у своїй заяві від 09.03.2013 року ОСОБА_1 просив вжити заходів до ОСОБА_3, який 22.02.2013 року близько 19.00 години влаштував з ним сварку, в ході якої погрожував фізичною розправою та вилив на нього відро води.
Опитаний ОСОБА_1 повідомив, що 22.02.2013 року близько 19.00 години ОСОБА_3, прийшовши до котельні, почав висловлювати невдоволення з приводу відсутності гарячої води, після чого вилив на нього відро води.
Опитаний в подальшому ОСОБА_3 повідомив, що 22.02.2013 року йому прийшлося приймати душ у холодній воді, у зв'язку з чим він пішов до котельні, де працює ОСОБА_1, та висловив йому своє невдоволення, однак фізичною розправою не погрожував, в бійку не кидався, відро води на нього не виливав.
В ході розгляду даного матеріалу був опитаний ОСОБА_7, який працює черговим механіком на «САТП-2001», який повідомив, що 22.02.2013 року близько 20.00 він бачив ОСОБА_1 в сухій одежі. В ході подальшого розгляду матеріалу встановити інших свідків пригоди не виявилося можливим.
У зв'язку з викладеним, заява ОСОБА_1 вважалася виконаною, та ОСОБА_1 було рекомендовано звернутися до суду для вирішення даного спору, (а.с. 4-5)
В судовому засіданні сторони по справі дали аналогічні пояснення про обставини, які мале місце 22.02.2013 року. При цьому пояснили, що при вищезазначений обставинах вони в котельній були присутні вдвох, сторонніх осіб та свідків не було.
В судовому засіданні суду першої інстанції позивач заявив клопотання про допит в якості свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, яким, на його думку, були відомі обставини події. Однак, судом було встановлено, що дані особи не були свідками подій, на які посилається позивач, а тому їм не можуть бути достовірно відомі обставини, які мали б значення для вирішення даної цивільної справи, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання було відмовлено. (а.с. 15).
Враховуючи вищенаведене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що позивач, відповідно до вимог ст..60 ЦПК України, не надав доказів на підтвердження своїх вимог.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі наведеного та керуючись п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 17 вересня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -