Провадження № 22ц/790/5529/13 Головуючий 1 інст. - Вельможна І.В.
Справа № 2014/4821/2012 Доповідач - Кісь П.В.
Категорія: спадкові
16 жовтня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - Кіся П.В.,
суддів: Макарова Г.О.,
Шаповал Н.М.,
при секретарі - Прийміч А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 22 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, реєстраційна служба Зміївського району управління юстиції Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом з підстави фактичного прийняття спадщини, зобов'язання проведення державної реєстрації права власності та анулювання реєстрації права власності, -
19 грудня 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вище зазначеним позовом, який уточнила, і просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі фактичного прийняття нею спадщини після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Козіївка Краснокутського району Харківської області, а також зобов'язати реєстраційний відділ Зміївського районного управління юстиції Харківської області (далі по тексту - РВ ЗУЮ Харківської області) внести зміни до єдиного реєстру прав на нерухоме майно, анулювати реєстрацію прав власності ОСОБА_3 на домоволодіння АДРЕСА_1.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 22.07.2013 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення, як незаконне і необґрунтоване, і ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.
Обґрунтовуючи скаргу, апелянт вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суперечать зібраним доказам та нормам цивільного законодавства, що підставою для задоволення позовних вимог є надані нею докази фактичного прийняття спадщини, а саме - рішення Київського районного суду м.Харкова від 18.03.2013р. та копія рішення апеляційного суду Харківської області від 23.04.2013 року про скасування рішення Зміївського районного суду Харківської області від 25.06.2009р. і про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 до Задонецької сільської ради про визнання договору купілі-продажу житлового будинку дійсним та встановлення права власності на прибудову до житлового будинку.
В суді апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.
Сільський голова Задонецької сільської ради явку представника в судове засідання не забезпечив, подав заяву з проханням розглядати справу за відсутністю представника сільської ради, вказавши про відсутність будь-яких зауважень до апеляційної скарги.
Треті особи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, за викликом в судове засідання не з'явилися, що є підставою, згідно ч.2 ст.305 ЦПК України, для розгляду справи за їх відсутністю.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування чи зміни рішення.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, що батько позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 07.05.1991 року, належав на праві власності житловий будинок житловою площею 28,80 м.кв., розташований по АДРЕСА_1. (а.с.8-9).
09 червня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до Зміївського районного суду з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, а також про визнання за ним права власності на прибудоване до вказаного будинку приміщення, посилаючись на досягнення у липні 1997 року між ним і ОСОБА_5 умов договору купівлі-продажу та передачу продавцю обумовлених вказаною домовленістю грошових коштів, що підтверджено відповідними розписками останнього про отримання обумовлених договором грошових коштів, а також на відсутність претензій спадкоємців після смерті ОСОБА_5 на вказаний будинок.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 25.06.2009 року позов ОСОБА_3 було задоволено.
Також 01 вересня 2011 року Зміївський районний суд Харківської області за наслідками розгляду іншої справи №2570/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_8 (чоловіка позивачки) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, поданого 19.04.2011р., вирішив визнати ОСОБА_8 таким, що втратив право користування спірним житловим будинком і зобов'язав ВГІРФО Зміївського РВ УМВС України в Харківській області зняти його з реєстрації.
18.08.2011 р. Київський районний суд м.Харкова за наслідками розгляду поданого 19.04.2011р. позову ОСОБА_2 до ВАТ «Ощадбанк» постановив рішення про задоволення позову ОСОБА_2 та визнав за нею в порядку спадкування за законом право власності на грошові вклади її батька ОСОБА_5
У березні 2013 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на рішення Зміївського районного суду від 25.06.2009 року.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 23.04.2013 року апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена частково, рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 до Заднонецької сільської ради про визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку та визнання права власності ОСОБА_3 на самочинну прибудову до будинку АДРЕСА_1.
Приймаючи рішення 22.07.2013 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 по даній справі суд виходив з того, що нею не доведено наявність обставин, які б давали підставу для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції за таких підстав.
Суд першої інстанції, згідно ст. 11 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна особа самостійно обирає передбачений частиною 2 ст. 16 ЦК України спосіб захисту цивільних прав та інтересів, на свій розсуд визначає відповідача, саме який, на її думку, порушує її права.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін ( ч.1 ст. 10 ЦПК України).
Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звернувшись у грудні 2012 року до суду з позовом до Задонецької сільської ради, та вимагаючи ухвалити рішення про визнання за нею права власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Козіївка Краснокутського району та про покладення на Реєстраційний відділ Зміївського управління юстиції внести до єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_2 на спірний будинок та про анулювання реєстрації прав власності ОСОБА_3 на спірний будинок, ОСОБА_2, згідно вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, повинна довести, що мають місце саме ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що саме вказаний в її позові відповідач порушує, чи не визнає її право на житловий будинок, що це право підлягає захисту законом у вказаний позивачем спосіб.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог ОСОБА_2 і вважає, що доводи апелянта не свідчать про наявність підстав для скасування рішення суду і ухвалення нового про задоволення тих позовних вимог, з якими ОСОБА_2 зверталась до суду, та на підставі наданих нею доказів.
Згідно ст.549 ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини, визнавалось, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав нотаріальному органу за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини. Вказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно ч.5 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу (шість місяців з дня відкриття спадщини) він не заявив про відмову від нього а спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, згідно ч.1 ст.1269 ЦК України, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
ОСОБА_2 , яка зареєстрована постійно проживаючою в м.Харкові, не довела, що вона у відповідності з п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР фактично вступила в управління або володіння спадковим майном.
З наданих сторонами до справи доказами, отриманих з різних джерел, в тому числі Козіївського сільради, Харківського обласного державного нотаріального архіву, вбачається, що після смерті ОСОБА_5, який постійно проживав в АДРЕСА_2, ні до сільської ради, не до нотаріальної контори ніхто з заявою про прийняття спадщини не звертався, заповіту ОСОБА_5 не залишив, спадкова справа не заводилася. (а.с.11, 45, 115, 7)
Більше того, навіть в рішенні Київського районного суду м.Харкова від 18.08.2011 року у цивільній справі №218/2-2357/11/05, на яке посилаються в своїх доводах ОСОБА_2 та її представник, вказано, що після смерті ОСОБА_5 спадкова справа не заводилася, свідоцтво про спадщину не видавалося і відсутній будь-який висновок, з посиланням, у відповідності з вимогами ст..ст.212-215 ЦПК України, на певні докази про встановлення судом того, що ОСОБА_2 , зареєстрована по АДРЕСА_3, фактично вступила в управління або володіння спадковим майном.
Ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4, які на той час був власниками будинку АДРЕСА_1, а ні Задонецька сільська рада, на території якої знаходиться житловий будинок, вказаний у якості спадкового майна, до справи №218/2-2357/11/05 не залучалися.
Цілком природно, що ВАТ «Ощадбанк», зазначений у вказаній справі ОСОБА_2 у якості відповідача, і Харківська міська рада, зазначені нею у якості третьої особи, байдуже віднеслися до цієї справи і не заперечували проти поданих ОСОБА_2 через 13 років після смерті батька вимог про отримання грошових вкладів ОСОБА_5
ОСОБА_2 не доведено, що саме Задонецька сільська рада перешкоджає набуттю нею права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 і що у реєстраційної служби Зміївського РУЮ є передбачені законом підстави для внесення до єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_2 на спірний будинок, співвласником якого є ОСОБА_4, чиє право у передбаченому законом порядку зареєстровано, до цього часу не оспорено.
Уточнюючи неодноразово позовні заяви та подаючи відповідні письмові докази, позивач та її адвокати так і залишили поза увагою ту обставину, що Задонецька сільська рада ніяких претензій на спірний житловий будинок не заявляла і її відношення до первинно заявленого позову ОСОБА_2 було обумовлено виключно тим, що на той час було чинним рішення місцевого суду, яке стало підставою для реєстрації права власності на вказаний будинок за ОСОБА_3, а в подальшому - право власності 3/10 частин будинку за ОСОБА_4, набуте нею на підставі договору купівлі-продажу від 29.09.2010 року, яке і до цього часу не визнане недійсним.
За таких обставин відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і ухвалення нового рішення про задоволення зазначеного вище позову ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 22 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді: