Справа № 636/4431/13-к
Провадження № 1-кп/636/213/13
1 листопада 2013 року Чугуївський міський суд Харківської області
у складі: головуючого - судді Гуменного З.І.,
при секретарі судового засідання Карауловій О.М.,
за участю прокурора Савицького Є.М.,
захисника - адвоката ОСОБА_1
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Чугуєва кримінальне провадження № 42013220000000248, внесеному 28 серпня 2013 року до Єдиного реєстру досудового розслідування, відносно обвинуваченого:
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Чугуєві, Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_2, відстороненого від посади начальника реєстраційної служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області, проживаючого в АДРЕСА_1, не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
ОСОБА_2, працюючи на посаді начальника реєстраційної служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області, яка відповідно до ст. 25 Закону України «Про державну службу України» віднесена до V категорії 10 рангу державного службовця, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки, тобто являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисливих спонукань, одержав неправомірну вигоду при наступних обставинах.
Так, відповідно до «Положення про відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області», відділ здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження відповідно до закону; забезпечує взяття на облік безхазяйного нерухомого майна відповідно до закону; вживає в межах компетенції заходів щодо ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та інше.
Відповідно до вимог вказаного Положення, відділ очолює начальник, який здійснює керівництво відділом, представляє відділ у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями та несе персональну відповідальність за організацію та результати діяльності відділу перед начальником реєстраційної служби управління юстиції; забезпечує виконання відділом Конституції та законів України, актів та доручень Президента України, актів та доручень Кабінету Міністрів України, Наказів Мін'юсту та Укрдержреєстру, доручень Міністра юстиції України та голови Укрдержреєстру, наказів Головного управління юстиції; здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно; здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.
21 серпня 2013року ОСОБА_3, діючи від імені та за дорученням ОСОБА_4, звернувся до начальника реєстраційної служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2 з питанням проведення державної реєстрації на ім'я ОСОБА_4 права власності на будівлю салону-магазину зі складськими приміщеннями, вбудованим гаражем та надбудованими житловими приміщеннями, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.
У ході співбесіди, ОСОБА_2 розповів ОСОБА_3 про перелік документів, які необхідно надати для здійснення державної реєстрації права власності на вказану будівлю, та повідомив про обов'язкову оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Далі, в процесі спілкування, ОСОБА_2, знаходячись 21 серпня 2013 року близько 17.00 години у власному службовому кабінеті за адресою: м. Чугуїв, вул. Перемоги, № 37, усвідомлюючи значимість займаної ним посади, свій статус та можливості, достовірно знаючи, що завдяки можливостям своєї посади та авторитету він спроможний виконати дії в інтересах ОСОБА_3, який має віру в те, що мета, яку він переслідує, буде досягнута завдяки посади ОСОБА_2, діючи умисно, із корисливих мотивів, повідомив ОСОБА_3 про необхідність передати йому неправомірну вигоду у розмірі 8000 грн. за здійснення на ім'я ОСОБА_4 державної реєстрації права власності на будівлю салону - магазину, розташованому за адресою: АДРЕСА_2.
ОСОБА_3, усвідомлюючи, що передаючи неправомірну вигоду саме ОСОБА_2, який у зв'язку із можливостями своєї посади, покладених на нього обов'язків, а також можливостей виконувати самостійно функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, спроможний самостійно виконати в його інтересах необхідні дії або, завдяки своєму службовому становищу, вплинути на вчинення таких дій підлеглими йому співробітниками, погодився передати ОСОБА_2 вказану суму неправомірної вигоди.
23 серпня 2013 року, близько 16.00 години, ОСОБА_2, знаходячись у власному службовому кабінеті за адресою: м. Чугуїв, Харківської області, вул. Перемоги, № 37, діючи умисно, з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_3 частину неправомірної вигоди у розмірі 500 доларів США, що по курсу НБУ станом на 23.08.2013 року складає 3996, 50 грн., за проведення державної реєстрації на ім'я ОСОБА_4 права власності на будівлю салону-магазину, розташованому за адресою: АДРЕСА_2.
Після одержання першої частини неправомірної вигоди ОСОБА_2 прийняв від ОСОБА_3 заяву про державну реєстрацію прав та обтяжень, документи, необхідні для реєстрації, а також квитанції, що підтверджують оплату послуг з державної реєстрації прав.
30 серпня 2013року, близько 11.15 годин, ОСОБА_2, продовжуючи свій злочинний намір направлений на одержання неправомірної вигоди, знаходячись на проїжджій частині по вул. Каляєва в м. Чугуєві, Харківської області, біля площі Леніна, діючи умисно, з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_3 другу частину неправомірної вигоди у розмірі 4000 грн. за проведення на ім'я ОСОБА_4 державної реєстрації права власності на будівлю салону-магазину, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, та видачу рішення № 5399239 від 29.08.2013 року про проведення вказаної державної реєстрації.
Після одержання неправомірної вигоди злочинні дії ОСОБА_2 були припинені працівниками правоохоронних органів.
Вказані дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 4 ст. 368 КК України як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, з використанням наданої їй влади чи службового становища.
26 вересня 2013 року між прокурором відділу прокуратури Харківської області Савицьким Є.М., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та ОСОБА_2 в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений ОСОБА_2 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 368 КК України, обвинувачений ОСОБА_2 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість в обсязі підозри у кримінальному провадженні. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_2 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах юстиції строком на 1 рік, із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, та отримана згода підозрюваного на його призначення. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені підозрюваному.
Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
В судовому засіданні прокурор відділу прокуратури Харківської області Савицький Є.М., вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Обвинувачений в судовому засіданні також просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_2 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Ухвалюючи вирок, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, та оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, склад кримінального правопорушення з кваліфікуючими ознаками - одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди у великому розмірі для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, з використанням наданої їй влади чи службового становища, вказує на кваліфікацію діяння за ст. 368 ч. 4 КК України, обвинувачений визнав свою вину повністю.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені КК України.
Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_2 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України, є тяжким злочином, від якого потерпілих немає.
Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_2 раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 та батьків, які є пенсіонерами, батько є інвалідом 3 групи.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_2 є щиросердечне каяття, визнання вини, сприяння розкриттю злочину.
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_2, передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлені.
При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам ст. 474 КПК України, суд, враховує, що умови Угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього Кодексу, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод, чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.
Згідно ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Суд, вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 судові витрати, а саме: вартість проведення судово-хімічної експертизи № 141 від 13.09.2013 року у розмірі 611,80 грн., що підтверджується розрахунком її вартості.
За таких обставин суд вважає доведеним в підготовчому судовому засіданні те, що ОСОБА_2 як службова особа, яка займає відповідальне становище, одержав неправомірну вигоду у великому розмірі для себе за вчинення в інтересах особи, яка надала неправомірну вигоду, з використанням службового становища, і тому його дії кваліфікує за ч. 4 ст. 368 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_2 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором відділу прокуратури Харківської області Савицьким Є.М. та обвинуваченим ОСОБА_2 відповідають вимогам КПК та КК України, суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 472, 475 КПК України, суд,-
Затвердити угоду від 26 вересня 2013 року про визнання винуватості між прокурором відділу прокуратури Харківської області Савицьким Євгеном Миколайовичем та обвинуваченим ОСОБА_2.
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, за якою призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 26 вересня 2013 року покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах юстиції строком на 1 рік, із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, зобов'язавши дотримуватись вимог ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Стягнути з засудженого ОСОБА_2 вартість проведеної судово-хімічної експертизи у сумі 611 (шістсот одинадцять) гривень 80 копійок в дохід держави.
Речові докази:
- грошові кошти в сумі 4000 (чотири тисячі) грн. (20 (двадцять) купюр номіналом по 200 (двісті) грн., які належать ОСОБА_3 та які знаходяться на зберіганні у ХОУ Ощадбанку повернути володільцю - ОСОБА_3;
- три ватних тампони та аркуш паперу із зразками хімічної речовини, які знаходяться у камері зберігання речових доказів прокуратури Харківській області - знищити;
- карта прийому заяви № 5398110 від ОСОБА_3 від 29.08.2013р., заява про державну реєстрацію прав та обмежень № 2715595 від 29.08.2013р., квитанція № К0/М/251 від 22.08.2013р., квитанція № К9/М/249 від 22.08.2013р., копія паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_4, копія паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_3, витяг з державного реєстру нерухомого майна № 41722816, інформація з Держреєстру речових прав № 8638125, інформація з Держреєстру речових прав № 8638217, рішення про державну реєстрацію прав № 5399239 від 29.08.2013р., копія рішення суду про визнання права власності на будівлю АДРЕСА_2 за ОСОБА_4, копія витягу з Держреєстру речових прав № 8639435 - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту - скасувати.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 діб з моменту його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя -