Справа № 646/2510/13-ц
Провадження № 2/646/1019/2013
22.10.2013 року м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Олізаренко С.М.,
при секретарі - Кочуковій О.П.,
розглянувши цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Комунальне підприємство "Жилкомсервіс", про виселення з самоправно зайнятого житлового приміщення, та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Харківської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство "Жилкомсервіс", про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який уточнив вході судового розгляду та в остаточній його редакції просив захистити право власності територіальної громади м.Харкова та виселити відповідачів з квартир АДРЕСА_1. В обґрунтування позову зазначив наступне.
Споруда за адресою: АДРЕСА_1, є об'єктом комунальної власності територіальної громади АДРЕСА_1 у вказаному будинку (далі - спірні квартири) займали відповідно сім'я ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Квартири відселялися у зв'язку з ветхістю будинку згідно рішення РВК Червонозаводсткого району № 48/134 від 07.02.1979р. зі зносом основних конструкцій 71%. На даний час спірні квартири без правових підстав займають відповідачі, які в добровільному порядку виселятися відмовляються. Враховуючи вищевикладене, просив витребувати майно з чужого незаконного володіння та виселити відповідачів без надання іншого житлового приміщення.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі з підстав, наведених вище, та просила його задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 позов не визнали та звернулися до Харківської міської ради з зустрічним позовом, в якому просили визнати за ними право власності на квартири АДРЕСА_1 за набувальною давністю. В обґрунтування зустрічного позову зазначили, що в 1999р. самовільно зайняли спірні квартири на пропозицію знайомого ОСОБА_9, який на той час проживав в цьому ж будинку. Вказані квартири були вільними, оскільки будинок був ветхим. В період з 2000-2006р.р. зверталися до ХМР, та в інші установи щодо виділення спірних квартир в їх користування, однак дозволу не отримали через відсутність реєстрації в Червонозаводському районі м.Харкова. Протягом цього часу по теперішній день відкрито та добросовісно користуються спірним майном, підтримують його в належному стані. В обґрунтування зустрічного позову надали кореспонденцію з зазначенням адреси проживання, довідки з місця навчання, фототаблицю, просили допитати свідків.
Представник ХМР проти зустрічного позову заперечувала, посилаючись на відсутність факту добросовісності володіння.
Відповідач ОСОБА_2 про дату, час судового розгляду повідомлявся належним чином, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, однак сторони не заперечували про розгляд справи в його відсутності.
Представник третьої особи - КП «Жилкомсервіс» - в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи в його відсутності, позов Харківської міської ради підтримав.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ХМР підлягає задоволенню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено і не оспорюється сторонами по справі, що квартири АДРЕСА_1 належать територіальній громаді м.Харкова.
Відповідно до п. 1 ст. 29 Статуту територіальної громади міста Харкова, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 04.07.2007 року №121/07, зареєстрованого Харківським міським управлінням Міністерства юстиції України, міська рада є представницьким органом територіальної громади, що здійснює від її імені та в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України і законами України, а також приймає від її імені рішення.
Житловий будинок по АДРЕСА_1 є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
Відповідно до історичної довідки від 15.10.2012р. № 4113 житловий АДРЕСА_1 до 1917 року побудови, двоповерховий. В квартирі № 118 житловою площею 21,0 кв.м з 10.03.1967 року по день виписки 06.11.1985 року була зареєстрована сім'я ОСОБА_6 складом 4 особи. В квартирі № 120 житловою площею 20,95 кв.м з 15.02.1978 року по день виписки 23.06.1995 року була зареєстрована сім'я ОСОБА_7 складом 2 особи. В квартирі № 121 житловою площею 30,05 кв.м з 20.01.1946 року по день виписки 25.08.1993 року був зареєстрований ОСОБА_8 Квартири відселялися у зв'язку з ветхістю будинку згідно рішення РВК Червонозаводського району № 48/134 від 07.02.1979 року зі зносом основних конструкцій 71%. (а.с.23)
Згідно з довідкою КП «Жилкомсервіс» від 15.10.2012р. № 4112 та акту обстеження від 01.10.2012 квартири № 118,120,121 житловою площею 72 кв.м. по АДРЕСА_1 самовільно займають ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_5 (а.с.22) Вказана обставина була визнана сторонами по справі. Крім того, судом встановлено, що спірні квартири також займає ОСОБА_5, якого за заявою позивача було залучено до участі у справі у якості співвідповідача.
На адресу відповідачів направлялися неодноразові приписи щодо звільнення самовільно займаної житлової площі, які були ними проігноровані (а.с.8-20)
В судовому засіданні відповідачі заперечували факт отримання будь-яких приписів, разом з тим заявили про відмову добровільно виселитися зі спірних квартир.
Відповідно до ст 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно з ч. З ст. 116 Житлового кодексу УРСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради є законним власником житлового будинку по АДРЕСА_1. Разом з тим, власник, не володіє в натурі вказаним вище спірними квартирами, оскільки ними незаконно фактично володіють відповідачі по справі, які самоправно вселилися до них, використовують їх під власні потреби, чим порушують права власника на володіння, користування та розпорядження об'єктами нерухомого майна.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 51 Житлового кодексу Української PCP жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створеної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.
Судом в судовому засіданні були неодноразово роз'яснені сторонам вимоги ст.ст.10, 11, 60 ЦПК України, разом з тим, доказів того, що відповідачі на законних підставах вселилися до спірних приміщень (рішення виконавчого комітету щодо надання цих квартир відповідачам чи договору найму жилого приміщення тощо) суду не надано. Також відповідачами не надано ордеру на ці приміщення, який відповідно до вимог ст. 58 Житлового кодексу Української PCP є єдиною підставою для вселення.
Відповідно до ст. 334 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Таким чином, для визнання права власності на майно за набувальною давністю, як про те просять відповідачі, необхідна ідеальна сукупність умов, передбачених ст..334 ЦК України.
Відповідно до ст. 390 ЦК України недобросовісним набувачем є особа, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно.
Позивачами за зустрічним позовом не заперечується, що вони вселилися до спірних квартир без законних на те підстав: не маючи на те відповідного дозволу, договору чи ордеру. Вказана обставина зазначена відповідачами в зустрічному позові та визнана ними в судовому засіданні.
Виходячи з викладеного, сім'я ОСОБА_1 є недобросовісним набувачем, оскільки знала про незаконність володіння спірними квартирами, тому суд дійшов висновку про безпідставність вимог зустрічного позову.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 212- 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 321, 387, 390 ЦК України, 51 ЖК України суд -
Позов Харківської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Комунальне підприємство "Жилкомсервіс", про виселення з самоправно зайнятого житлового приміщення задовольнити.
Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5, з самоправно зайнятих квартир АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Харківської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство "Жилкомсервіс", про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Харківської міської ради судові витрати по сплаті судового збору 28 (двадцять вісім) грн. 67 коп. з кожного.
Рішення може бути оскаржене.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом
Суддя: С.М. Олізаренко