Справа № 2034/4691/2012
Провадження № 2/635/1285/2013
01 листопада 2013 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Березовської І.В.,
за участю секретаря судових засідань - Смалюк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка цивільну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства "Іван" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Комунальне підприємство "Харківське районне бюро технічної інвентаризації", про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на рухоме майно, -
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 20 вересня 2013 року Селянському (фермерському) господарству «Іван» відмовлено у задоволенні позову до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на рухоме майно.
За п. 4 ч.1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
При зверненні до суду 23 липня 2008 року з позовом про визнання майна будівельними матеріалами, знесення самовільно побудованих об'єктів, визнання права власності на будівельні матеріали позивачем було сплачено державне мито в розмірі 51 грн. (т. 1 а.с. 1).
Відповідно до вимог п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито», що діяв на час пред'явлення позову, з поданих до суду позовних заяв майнового характеру справлялося державне мито в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менш 3 неоподаткованих мінімумів доходів і не більше 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; із позовних вимог немайнового характеру - 1 неоподаткований мінімум доходів громадян.
При цьому за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, державне мито сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Позивач просив суд визнати за ним право власності на будівельні матеріали, вартістю 300 грн. (т.1 а.с.82 ), тобто розмір державного мита, що підлягав сплаті за вимоги майнового характеру, відповідно до Декрету Кабінету України «Про державне мито», складав 51 грн.
При цьому, державне мито за позовні вимоги немайнового характеру в розмірі 17 грн. позивачем сплачено не було.
З огляду на те, що під час ухвалення вище вказаного рішення судом не вирішено питання про судові витрати, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.
Керуючись ст.220 ЦПК України, суд -
У цивільній справі за позовом Селянського (фермерського) господарства "Іван" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Комунальне підприємство "Харківське районне бюро технічної інвентаризації", про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на рухоме майно ухвалити додаткове рішення.
Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Іван" на користь держави державне мито в розмірі 17 (сімнадцять) грн.
Судові витрати, зі сплати державного мита в розмірі 51 (п'ятдесят одна) грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 (тридцять) грн. віднести за рахунок позивача Селянського (фермерського) господарства "Іван".
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя - І.В. Березовська