Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" жовтня 2013 р.Справа № 922/3624/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Денисюк Т.С.
при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.
розглянувши справу
за позовом Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі ТОВ, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд", м. Харків
про стягнення коштів
за участю :
Представник позивача - Меркулова К.О. дов. №464/10 від 11.10.2013р..
Представник відповідача - не з'явився.
Спільне українсько-німецьке підприємство "Марком" у формі ТОВ, звернулось до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд", в якій просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 443 320,56 грн. та витрати по сплаті судового збору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на укладення між Спільним українсько-німецьким підприємство "Марком" у формі ПП та ІП "Калісто" договору поставки №119/05/09 від 15.04.2009 року з протоколом узгодження розбіжностей. Разом з тим, позивач посилається на укладення між ІП "Калісто" (первісний боржник), Спільним українсько-німецьким підприємством "Марком" у формі ПП" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд" (новий кредитор) договору про переведення боргу №347/13 від 01.03.2013 року, відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе грошовий борг у розмірі 378 722,26 грн., що виник на підставі договору поставки №119/05/09 від 15.04.2009 року. Відповідач частково оплатив борг в розмірі 21 000,00 грн., в зв*язку з чим, сума заборгованості за відповідним договором станом на час звернення позивача до суду з позовом складає 137 722,26 грн.
Також, позивач посилається на укладення між тими ж сторонами договору про заміну сторони в договорі поставки від 01.05.2013 року, яким було замінено покупця в договорі, а саме замінено ІП "Калісто" на ТОВ "Лікон-Трейд". На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 306 698,70 грн., що підтверджує видатковими накладними, при цьому, жодної оплати від відповідача ТОВ "Лікон-Трейд" не надійшло.
Як вказує позивач в позовній заяві, станом на день звернення позивача до суду з позовом, відповідач має заборгованість перед позивачем, яка складається з суми боргу за договором про переведення боргу в розмірі 137 722,26 грн. та суми боргу відповідно до договору поставки та договору про заміну сторони за поставлений відповідачу товар в розмірі 306 698,70 грн. (за мінусом поверненого товару на суму 1 100,40 грн.), що в загальній сумі складає 443 320,56грн., в зв'язку з чим, вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Ухвалою господарського суду від 30.08.2013 року порушено провадження у справі №922/3624/13.
Розпорядженням №1150 від 23.09.2013 року було призначено повторний автоматичний розподіл справи (підстава: хвороба судді Попович І.М.) та справу №922/3624/13 призначено для розгляду судді Денисюк Т.С..
Представник позивача в судовому засіданні підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про причини неявки суд не повідомляв. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (т. 5, арк. с. 1, 20, 34).
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи та надані представником Позивача докази в обгрунтування заявлених позовних вимог, вислухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.
Між Спільним українсько-німецьким підприємством «МАРКОМ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - Позивач) та ІП «КАЛІСТО» було укладено Договір поставки №119/05/09 від 15 квітня 2009 року з Протоколом узгодження розбіжностей (далі - Договір поставки).
Крім того, "01" травня 2013 року Позивачем, ІП «КАЛІСТО» та ТОВ «ЛІКОН-ТРЕЙД» (надалі - Відповідач) було укладено Договір про заміну сторони в Договорі поставки від 01 березня 2013 року (надалі - Договір про заміну сторони), а також, тими ж сторонами було підписано Договір про переведення боргу № 347/13 від 01.03.2013 року (далі - Договір про переведення боргу), відповідно до п.1 якого Відповідач приймає грошовий борг у розмірі 378 722,26 грн., що виник на підставі Договору поставки.
Таким чином, 01.03.2013 року борг в розмірі 378 722. 26 грн. було переведено на Відповідача.
Як стверджує позивач, відповідач частково оплатив борг в розмірі 241 000, 00 грн. (двісті сорок одна тисяча, 00 грн.), що підтверджується Довідками з ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (т.4, арк.с. 139-140), і станом на сьогодні сума боргу за Договором про переведення боргу становить 137 722, 26 грн. (сто тридцять сім тисяч сімсот двадцять дві грн. 22 коп.).
Також, починаючи з 29.03.2013 року по 20.05.2013 року Позивачем здійснювались поставки Товару Відповідачу відповідно до Договору поставки та Договору про заміну сторони.
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки, Постачальник зобов'язується в порядку і в строки, встановлені цим договором, передати у власність Покупцю Товар, в певній кількості, відповідної якості і по узгодженій ціні, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених в цьому Договорі.
Згідно п. 3.4. Договору поставки, Сторони домовились, що поставка вважається завершеною з моменту передачі партії товару Покупцю у власність, що засвідчується товарно-транспортною (видатковою) накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін і необхідними товаросупровідними документами, вказаними в діючому договорі.
При цьому відповідно до п. 5.4. Договору поставки, Покупець здійснює оплату на умовах відстрочки платежу 45 (сорок п'ять) календарних днів з моменту поставки Товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
Позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та поставив товар Відповідачу на загальну суму 306 698, 70 грн. (триста шість тисяч шістсот дев'яносто вісім гривень, 70 коп.), що підтверджується видатковими накладними (а також податковими та товарно-транспортними накладними (т. 1, арк.с. 44-157; т.2, арк.с. 1-153; т.3, арк.с. 1-160; т.4 арк.с. 1-105).
"30" квітня 2013 року та "27" травня 2013 року відповідачем було повернуто Товар на загальну суму 1100,40 грн.
Проте, як зазначає позивач, за переданий по вказаним накладними Товар відповідач не розрахувався. Таким чином, на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед Спільним українсько-німецьким підприємством «МАРКОМ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю становить 443320,56 грн..
Факт існування заборгованості підтвержується також підписаним та завіреним печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд" Актом звіряння взаємних розрахунків за період квітень 2013р. - травень 2013р.. (арк. с. 116), який суд приймає до уваги у зв"язку з наявністю інших підтверджуючих документів (Договір, накладні, і т.д.).
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зообов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. (ст.. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу в розмірі 443320 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.
Згідно приписів ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, суд вважає за необхідне покласти судові витрати на відповідача в повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 626, 712 ЦК України, ст.ст.193 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 65 ст.ст.82-85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд" (61052, м. Харків, вул. Малиновського, буд. 3, код ЄДРПОУ 37874381) на користь Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (04053, м. Київ, пров. Нестеровський , 7/9, код ЄДРПОУ 14364757, р/р 26002962498128 в ПАТ "ПУМБ" в м. Києві, МФО 334851) суму боргу в розмірі 443320,56 та суму судового збору в розмірі 8866,41 грн..
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 04.11.2013 р.
Суддя Денисюк Т.С.