Провадження № 11-кп/774/681/13 Головуючий в суді 1 інстанції Дружинін К.М.
Категорія ч.2 ст. 286 КК України Доповідач суддя II інстанції Алькова С.М.
Іменем України
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді: Алькової С.М.,
Суддів: Лісняк В.С., Власкіна В.М.,
При секретарі: Письменній К.В.
За участю прокурора: Харів Н.А.
Захисника-адвоката: ОСОБА_2
Перекладача: ОСОБА_3
Обвинуваченого: ОСОБА_4
розглянула 05 листопада 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора прокуратури м. Дніпропетровська на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2013 року,
Цим вироком:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Сабірабад Азербайджан, громадянин Азербайджану, освіта середня, одружений, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,
засуджений: за ч.2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування основного призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки.
На підставі п.п.2,3 ч.1 ст. 76 КК України зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи.
Як вбачається з вироку суду, обвинувачений ОСОБА_4, визнаний винним та засуджений за вчинення кримінального правопорушення при наступних обставинах.
02 січня 2013 року близько 20 години 30 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Daewoo Nubira» реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6, рухався по вул. Косіора, з боку вул. Б.Хмельницького в напрямку вул. Калинова у м. Дніпропетровську.
Під час руху, ОСОБА_4, порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу позначеного дорожніми знаками 5.35.1 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1 (зебра), по якому рухався пішохід ОСОБА_8, зліва направо по ходу його руху, заходів для зменшення швидкості та зупинки керованого ним транспортного засобу не прийняв, не надав дорогу пішоходу і на вказаному пішохідному переході, в районі будинку № 31, скоїв наїзд на потерпілого ОСОБА_8
В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_8 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, субдуральної гематоми правої полюсно-базально-скроневої області головного мозку, контузії тяжкого ступеню: постконтузійної ішемічної нейропатії зорового нерву правого ока, атрофії зорового нерву правого ока, пара орбітальної гематоми та саден праворуч, синців та саден на обличчі, забою та саден грудної клітини праворуч, забою правої гомілки та першого пальця лівої стопи, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоров'я пов'язаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину.
Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилось в тому, що ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом - автомобілем «Daewoo Nubira» реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, який свідчить:
- п. 18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», не виконання якого перебуває в причинному зв'язку з наслідками, що наступили.
В апеляції скарзі прокурор, просить вирок суду скасувати, через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Свої апеляційні вимоги прокурор обґрунтовує тим, при призначенні обвинуваченому покарання суд першої інстанції враховуючи обставини, що впливають на покарання не взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, за вчинення даного злочину законом передбачена сувора кримінальна відповідальність від 3 до 8 років позбавлення волі. Крім того при постановленні вироку судом помилково вказано, що ОСОБА_4 активно сприяв розкриттю злочину, оскільки під час досудового розслідування останній вину у скоєному не визнавав, та давав свідчення, які різнилися з встановленим механізмом дорожньо-транспортної пригоди. Зазначає, що в підготовчому судовому засіданні 11.06.2013 року потерпілі заявляли клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 вину у скоєному правопорушенні не визнав, давав неправдиві свідчення, тим самим намагався уникнути відповідальності, добровільно завдані збитки не відшкодовував. Зазначене клопотання судом було задоволено, та обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також вказує, що судом не прийнято до уваги те, що відповідно до висновку експерта №1205е від 25.03.2013 року, в результаті дорожньо-транспортної пригоди завдані неповнолітньому ОСОБА_8 тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили втрату зору на одне око та часткову втрату - на інше.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник обвинуваченого ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора, який просив вирок суду скасувати та постановити свій вирок, яким призначити обвинуваченому покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, адвоката обвинуваченого та обвинуваченого, які не підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У судових дебатах та останньому слові ОСОБА_4 просив призначити йому покарання із застосуванням ст.. 75 КК України, призначивши іспитовий строк.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 у скоєнні злочину обґрунтовані сукупністю належно одержаних по справі і ретельно досліджених судом доказів є правильними, ніким з учасників процесу не оспорюються, а тому колегія суддів не входить в їх обговорення. Судом вірно встановлені всі фактичні обставини скоєного обвинуваченим злочину та спричинення шкоди потерпілому.
Колегія суддів вважає, що причетність обвинуваченого до скоєного злочину підтверджується насамперед неодноразовими потаканнями ОСОБА_4 в ході досудового слідства і під час судового засідання, в якому він детально розповів всі обставини скоєння ним дорожьо-транспортної пригоди, визнав вину , відшкодував завдані злочином збитки та шкоду.
Як вбачається з матеріалів справи, журналу судового засідання , в ході досудового і судового слідства були належно досліджені всі обставини справи. Перевіркою матеріалів справи встановлено, що досудове і судове слідство було проведено з дотриманням вимог КПК України належним чином, докази зібрані по справі у законний спосіб, є достатніми та допустимими.
В обгрунтування винності ОСОБА_4 , суд послався на свідчення самого засудженого ОСОБА_4, який підтвердив, що автомобілем «Daewoo Nubira» реєстраційний номер НОМЕР_1 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8, на свідчення законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10 , що підтвердив факт наїзду автомобіля на його сина ; на протокол огляду місця ДТП і схеми до нього \ а.с.3-11 \ ; на протокол проведення слідчого експерименту за участю неповнолітнього потерпілого, згідно якого встановлено обставини скоєння ДТП \ а.с. 57-61\ ; на висновок судово-автотехнічної експертизи № 70 \ 27-153 від 11.03.2013г., \ а.с. 72-74 \, згідно з якою дії водія ОСОБА_4 .не відповідали вимогам п. 18.1 ПДР , що з технічної точки зору знаходилися у причинному зв»язку з настанням ДТП ; крім того, суд першої інстанції послався на висновок СМЕ № 1205-Е від 25.03.2013, згідно якої потерпілому ОСОБА_8 були спричинені тілесні ушкодження , які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоров'я пов'язаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину.\а.с.77-78\.
Інші докази , здобуті в ході досудового слідства, не досліджувались в суді першої інстанції в зв»язку з визначенням порядку та об»єму дослідження доказів , передбаченими ч.3ст. 349 КПК України, оскільки свідчення ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам по справі та ніким не заперечуються.
Давши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим в судовому засіданні доказам у їх сукупності, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини вчиненого ОСОБА_4 злочину і дав їм правильну юридичну оцінку, кваліфікувавши його злочинні дії за ч. 2 ст. 286 КК України
Що стосується обґрунтованості призначеного обвинуваченому покарання , то колегія суддів вважає, що воно призначене з врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого, обставин, що пом»якшують і обтяжують покарання.
Призначаючи ОСОБА_4 покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік та звільняючи його від відбуття зазначеного покарання згідно положень ст. 75 КК України, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд першої інстанції в повній мірі урахував обставини, що впливають на покарання: особу обвинуваченого, визнання вини та щиросердне каяття, відшкодування шкоди, думку потерпілих, які просили суд призначити ОСОБА_4 покарання , яке не пов»язане з позбавленням волі .
Тому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405,407 КПК України 2012 року колегія суддів,
Ухвалила:
Апеляцію прокурора залишити без задоволення.
Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2013 року щодо ОСОБА_4 залишити без змін.
Судді:
С.М. Алькова В.С. Лісняк В.М. Власкін