Справа № 254/6949/13-ц
Провадження № 2/254/1842/2013
іменем України
05 листопада 2013 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:
Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.
При секретарі Мінченко А.С.
За участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням та усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення,
Згідно позову (з урахуванням заяви про збільшення обсягу позовних вимог - а.с. 36), позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок № 63 по вул.. Кутаїській у м. Донецьку, який до цього належав батькам позивачки і остання успадкувала. На цей час в будинку, крім позивачки, зареєстрований та мешкає колишній чоловік позивачки ОСОБА_3, шлюб з яким було розірвано 07 червня 2013 року. Відповідач був зареєстрований у будинку за згодою попереднього власника - батька позивачки. ОСОБА_3 не має права власності ані на домоволодіння, ані на його частку. На теперішній час позивачка не має можливості користуватися будинком з тих підстав, що спільне проживання з відповідачем є неможливим. Відповідач неналежно себе поводить, порушує права власності позивачки на будинок. Проживання разом з відповідачем в одному будинку стало зовсім нестерпним. Відповідач постійно влаштовує сварки, під час яких ображає її нецензурною лайкою, принижує її, навіть влаштовує бійки. ОСОБА_1 має намір розпорядитися своїм майном та продати вказаний житловий будинок, однак відповідач не надає такої можливості, оскільки він зареєстрований в будинку. 05 липня 2013 року позивачка відправила відповідачу листа з вимогою про добровільне виселення з будинку та зняття з реєстраційного обліку, але відповідач від цього відмовляється, чим перешкоджає їй у здійсненні права власності, а саме права розпорядження власним майном.
Позивачка просить винести рішення про:
- усунення перешкод ОСОБА_3 у здійсненні нею права користування та розпорядженням зазначеним будинком шляхом виселення відповідача з будинку без надання іншого жилого приміщення;
- визнання відповідача таким, що втратив право користування будинком;
- зобов'язання відповідача звільнити житловий будинок від належних йому речей.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали в повному обсязі заявлені позовні вимоги та підтвердили доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються.
Належним чином та завчасно сповіщені про час та місце розгляду справи відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися. Повідомлені представником відповідача причини неявки в судове засідання судом визнані неповажними і за ухвалою суду справа розглянута за відсутності відповідача та його представника.
На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:
З оцінених в сукупності копії договору дарування (а.с. 18-19), реєстраційних посвідчень та свідоцтв про право на спадщину (а.с. 20-23) вбачається, що позивачка ОСОБА_1 є єдиним власником домоволодіння № 63 по вул. Кутаїській м. Донецька. Згідно довідки адресно-довідкового відділу ГУДМС України в Донецькій області (а.с. 29) та копії паспорту (а.с. 7-8), відповідач ОСОБА_3 зареєстрований за зазначеною адресою з 11 травня 1990 року.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 9 постанови № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Позивачкою визнаний той факт, що відповідач заселився до будинку з дотриманням встановленого порядку за згодою співвласника житла, яким позивачка була на той час, у якості члена її сім'ї. Ця фактична обставина також додатково підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с. 16), за яким сторони уклали шлюб 21 квітня 1990 року.
Згідно ч. 1 ст. 156 Житлового кодексу, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
За наведених обставин, на підставі ч. 1 ст. 156 Житлового кодексу, відповідач набув право користування житловим будинком № 63 по вул. Кутаїській в м. Доненьку.
Позивачка в позовній заяві фактично посилається на дві фактичні обставини, як на підставу для задоволення своїх вимог:
- той факт, що відповідач не є членом сім'ї позивачки та чинить їй перешкоди в розпорядженні її будинком;
- той факт, що відповідач створив нестерпні умови для спільного з ним проживання;
Надаючи оцінку кожній з наведених обставин, суд виходить з того, що посилання позивачки на той факт, що відповідач на теперішній час не є членом її сім'ї не має суттєвого значення для вирішення справи з наступних підстав.
Дійсно, рішенням суду, яке набрало законної сили 07 червня 2013 року (а.с. 11-12), шлюб між сторонами було розірвано, і з цього часу відповідач має статус колишнього члена сім'ї власника житла.
Разом з тим, за ч. 3 ст. 156 Житлового кодексу, припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє відповідача права користування займаним приміщенням.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Житлового кодексу, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом, а згідно ст. 157 Житлового кодексу, членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу.
За ч. 1 ст. 116 Житлового кодексу, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Суду не надавалися докази на підтвердження того, що відповідач систематично руйнує чи псує жиле приміщення, або використовує його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття робить неможливим для інших проживання з ним в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.
На підставі викладеного, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі, а понесені нею судові витрати на підставі ст. 88 ЦПК України розподілу між сторонами не підлягають.
Керуючись ст.ст. 10, 29, 60, 212 ЦПК України, суд,
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням та усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення - відмовити в повному обсязі.
На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий :