Справа № 758/11165/13-ц
Категорія 50
28 жовтня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Зарицької Ю. Л. ,
при секретарі - Сотніковій І. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", 3-я особа: Національний Банк України про визнання звільнення незаконним, зміну причин та формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за час прогулу та зобов'язання відшкодувати моральну шкоду,
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 17.06.09 р. постановою Правління НБУ його було призначено тимчасовим адміністратором ВАТ «Родовід Банк». Того ж дня між НБУ та позивачем було укладено договір про здійснення тимчасової адміністрації ВАТ «Родовід Банк», відповідного до якого НБУ призначило позивача тимчасовим адміністратором ВАТ «Родовід Банк», а позивач зобов'язався здійснювати процедуру тимчасової адміністрації у банку відповідно до вимог законодавства України. З того ж дня, позивач заступив на посаду тимчасового адміністратора банку. 12.05.10 р. Правління НБУ постановою усунуло з 14.05.10 р. позивача від виконання обов'язків тимчасового адміністратора ПАТ «Родовід Банк» у зв'язку з неналежним їх виконанням та розірвало з 14.05.10 р. договір про здійснення тимчасової адміністрації, а також призначило 14.05.10 р. тимчасовим адміністратором ПАТ «Родовід Банк» незалежного експерта ОСОБА_3 Позивач вказує на те, що в період з 05.05.10 р. до 14.05.10 р. включно він знаходився на амбулаторному лікуванні, а тому звільнення відбулось в період його тимчасової непрацездатності. Він також зазначає про те, що трудовий договір, укладений з відповідачем, є строковим, оскільки укладався на час встановлення тимчасової адміністрації. Крім того, позивач вказує, що відповідач не повідомив його про звільнення та в день звільнення не видав трудову книжку. Позивач також зазначає, що в період з 14.05.10 р. до 08.04.13 р. він перебував під вартою і утримувався в слідчому ізоляторі СБУ України, та спілкування з його адвокатом було обмеженим в цей час. Лише 06.07.12 р. представник позивача отримав трудову книжку позивача, а самому позивачу про його звільнення стало відомо лише 30.07.12 р. Після чого позивачем 17.08.12 р. було подано позовну заяву до суду про поновлення на роботі, яку ухвалою суду від 19.08.13 р. було залишено без розгляду. Також позивач зазначає, що незаконними діями відповідача йому було завдано моральних страждань у зв'язку з порушенням трудових прав. Тому позивач звернувся до суду з позовом та просив визнати поважними прочини пропуску строку звернення до суту та поновити строк, визнати його звільнення 14.05.10 р. згідно наказу № 85-14-01 з роботи відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України незаконними, змінити причини та формулювання звільнення на звільнення з ініціативи власника на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток (заробітну плату) за час вимушеного прогулу, зобов'язати відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 100000 грн..
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених вище, просив позов задоволити. Представник відповідача позов не визнала, просила відмовити в задоволенні позову.
Суд, вислухавши пояснення представників учасників судового засідання, дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні було встановлено, що 17.06.09 р. між позивачем та Національним Банком України було укладено договір про здійснення тимчасової адміністрації Відкритого акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» № ГД-Т-295 від 17.06.09 р. (а.с.а.с. 22-23).
Відповідно до п. 5.3 вказаного вище договору, Національний банк має право прийняти рішення про усунення тимчасового адміністратора від виконання обов'язків та розірвання з ним договору в разі невиконання чи неналежного виконання ним своїх обов'язків або з інших причин, що перешкоджають тимчасовому адміністратору виконувати свою роботу.
17.06.09 р. наказом ВАТ «Родовід Банк» № 593 о/с було внесено зміни в штатний розпис, а саме - було введено з 17.06.09 р. посаду «Тимчасовий адміністратор» (а.с. 55).
В той же день позивача було призначено на посаду Тимчасового адміністратора ВАТ «Родовід Банк» згідно Наказу від 17.06.09 р. та звільнено з даної посади 14.05.10 р. у зв'язку з закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України згідно наказу № 85-14-01 о/с від 14.05.10 р.(а.с. 59 )
Відповідно до даних листа непрацездатності серії АБС № 744712, виданого Поліклінікою Голосіївського району м. Києва, позивач в період з 05.05.10 р. до 14.05.10 р. знаходився на амбулаторному лікування (а.с. 85).
ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 115 КПК України 14.05.10 р. та постановою Печерського районного суду м. Києва від 13.07.10 р. строк тримання під вартою відносно позивача було продовжено до 13.09.10 р. (а.с. а.с. 8-9).
14.05.13 р. наказом ПАТ «Родовід Банк» № 85-14-01 о/с було прийнято рішення вивести з 15.05.13 р. із штатного розпису АТ «Родовід Банк» посаду «Тимчасовий адміністратор» (а.с. 59).
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 19.08.13 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», 3-я особа: Національний Банк України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час прогулу та моральної шкоди було залишено без розгляду (а.с. 10).
В судовому засіданні встановлено, що позивача було звільнено у зв'язку з закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.
Однак, суд не може погодитись з зазначеним формулюванням звільнення, оскільки з наведеного вище, вбачається, що, фактично, позивача було звільнено з підстав, передбачених п. 5.3 договору № ГД-Т-295 від 17.06.09 р., а не з підстав закінчення строку трудового договору. А тому, на думку суду, формулювання причин звільнення позивача з посади тимчасового адміністратора ПАТ «Родовід Банк», має бути змінено на ч. 8 ст. 36 КЗпП України відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП
Вказана норма визначає що, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
З урахуванням зазначеного вище, суд приходить до висновку про необхідність зміни формулювання причин звільнення позивача з ч. 2 на ч. 8 ст. 36 КЗпП України.
Посилання представника позивача на незаконність звільнення останнього в період перебування на лікарняному суд до уваги не приймає, оскільки останній день перебування на лікарняному співпадає з останнім днем роботи позивача, висновок суду про необхідність зміни формулювання звільнення позивача за ч. 8 ст. 36 КЗпП України дає підстави вважати, що звільнення за вказаною підставою можливо і під час перебування позивача на лікарняному.
Оскільки суд не прийшов до висновку про незаконність звільнення, то позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку (заробітної плати) за час вимушеного прогулу, задоволенню також не підлягають.
Крім того, позивач просив відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 100 000 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що його трудові права були порушені, моральні переживання з цього приводу негативно відобразились на його здоров'ї. Розмір моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що вона розрахована виходячи з витрат позивача на відновлення фізичних та моральних сил та організацію необхідного відпочинку.
Згідно із ст. 237-1 Кодексу про відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди - відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи викладене вище, підстави звільнення позивача з роботи, висновки суду про законність дій відповідача при звільненні, суд приходить до висновку і про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки розмір моральної шкоди позивачем не обґрунтований та не підтверджений будь-якими доказами.
За таких обставин в позові необхідно відмовити в повному обсязі.
На підставі ст.ст. 36, 231-237-1 КЗпП, керуючись ст.ст. 10, 11, 79, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,
Позов задоволити частково.
Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1, тимчасового адміністратора Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", та вважати його звільненим 14 травня 2010 р. за ч. 8 ст. 36 КЗпП України з підстав підпункту 5.3 пункту 5 Договору ГД-Т-295 від 17 червня 2009 р., укладеного між Національним Банком України та ОСОБА_1.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Ю. Л. Зарицька