05.11.2013 Провадження по справі № 1-кп/380/47/13
Справа № 380/811/13-к
Вирок
Іменем України
05 листопада 2013 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді : Архангельського А.М.
при секретарі: Мирончук О.Р.
з участю прокурора : Ільїна Ю.А.
обвинуваченого : ОСОБА_1
адвоката : ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві кримінальне провадження за обвинуваченням :
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, не судимого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України,
встановив:
Досудовим розслідуванням обвинувачений ОСОБА_1 звинувачується в тому, що маючи єдиний прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна та привласнення його з корисливих мотивів протягом січня-лютого 2013 року, неодноразово приходив до захисних лісових насаджень, розташованих на 61 кілометрів пікетів 7-8 залізничного перегону ст. Денгофівка - ст. Жашків Південно-Західної залізниці, що в Тетіївському районі Київської області та за допомогою бензопили марки ”Урал-2” здійснював незаконну порубку та крадіжку 37 сироростущих дерев, шляхом відтинання їх від пеньків та пошкодженням їхньої цілісності, саме: трьох дерев породи клена , діаметром пенька 12 см., вартістю кожне 115 грн. 98 коп. на суму 347 грн.94 коп.; трьох дерев породи клена , діаметром пенька 14 см., вартістю кожне 115 грн. 98 коп. на суму 347 грн.94 коп.; двох дерев породи клена , діаметром пенька 15 см., вартістю кожне 297 грн.80 коп. на суму 595 грн.06 коп.; одного дерева породи клена , діаметром пенька 17 см., вартістю 297 грн. 08 коп.; двох дерев породи клена, діаметром пенька 16 см., вартістю кожне 297 грн.80 коп. на суму 595 грн.06 коп.; шести дерев породи клена , діаметром пенька 18 см., вартістю кожне 297 грн. 80 коп. на суму 1786 грн.80 коп.;одного дерева породи клена, діаметром пенька 19 см., вартістю 611 грн. 30 коп.; трьох дерев породи клена, діаметром пенька 20 см., вартістю кожне 611 грн.30 коп. на суму 1833 грн.90 коп.; двох дерев породи клена, діаметром пенька 22 см., вартістю кожне 611 грн.30 коп. на суму 1222 грн. 60 коп.; двох дерев породи клена, діаметром пенька 24 см., вартістю кожне 1073 грн. 62 коп. на суму 2147 грн.24 коп.; двох дерев породи клена, діаметром пенька 26 см., вартістю кожне 1073 грн. 62 коп. на суму 2147 грн.24 коп.; одного дерева породи клена, діаметром пенька 28 см., вартістю 692 грн.72 коп.; двох дерев породи клен, діаметром пенька 20 см., вартістю кожне 305 грн. 65 коп. на суму 611 грн.30 коп.; одного дерева породи ясена, діаметром пенька 10 см., вартістю 65 грн.83 коп.; двох дерев породи ясена, діаметром пенька 14 см., вартістю кожне 115 грн. 99 коп. на суму 231 грн.98 коп.; одного дерева породи ясен, діаметром пенька 19 см., вартістю кожне 611 грн. 30 коп.; двох дерев породи ясен, діаметром пенька 20 см., вартістю кожне 611 грн.12 коп. на суму 1222 грн.24 коп.; одного дерева породи ясен, діаметром пенька 17 см., вартістю 148 грн. 90 коп.
В подальшому зазначені дерева після їх порубки та крадіжки обвинувачений ОСОБА_1 протягом січня -лютого 2013 року таємно переносив на собі до місця свого постійного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, де їх за допомогою сокири порубав на колодки і використовував їх для подальшої топки та обігріву свого будинку. В результаті не правомірних злочинних дій внаслідок крадіжки обвинувачений ОСОБА_3 завдав матеріальний збиток Відокремленому підрозділу ”Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень ” Державного територіального галузевого об'єднання ”Південно-Західна залізниця” на загальну суму 14825 грн. 51 коп. Дії обвинуваченого досудовим слідством кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України.
Проте, пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України визнано судом недоведеним із наступних підстав.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, не оспорюючи самих подій, незаконної порубку та крадіжки 37 сироростущих дерев клена та ясена із захисних лісонасаджень на залізничному перегоні, що в Тетіївському районі, своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, категорично заперечив свою причетність до його вчинення, наполягав на своїй повній необізнаності з обставинами їх вчинення. Суду показав, що з березня 2011 року він проживає та працює в м. Дубровиця Рівненської області, хоч зареєстрований у власному будинку в с. Горошків Тетіївського району Київської області. В місце реєстрації він приїжджає щорічно не більше 3-х разів на рік, оскільки доглядає за пасікою. В будинку фактично ніхто не мешкає, так як колишя дружина проживає та працює в м. Києві, а син навчається та живе в гуртожитку в м. Жашкові Черкаської області. На початку березня 2013 року він приїхав у с. Горошків Тетіївського району та знаходився біля свого будинку. В той же день до будинку підійшли працівники міліції та повідали, що виявили незаконну порубку лісонасаджень, вказали, що сліди ведуть до його будинку. З його дозволу оглянули домогосподарство при цьому в підсобному приміщенні виявили не велику кількість порізаного дерева, залишки тирси та бензопилу. Він повідомив працівників міліції, що в будинку не проживає, зазначив, що можливо на вихідні приїжджає син та опалює приміщення. По-скільки працівники міліції вказали, що можуть за крадіжку лісонасаджень порушити кримінальну справу проти сина, він за домовленістю з працівниками міліції, а саме ОСОБА_4, він оговорив себе, вважаючи, що буде нести відповідальність за зрізане дерево сином біля будинку, яке виявили працівники правоохоронних органів. Пізніше після розмови з сином, який категорично заперечував незаконну порубку в лісопосадці він відмовився від всіх взятих на себе звинувачень.
Обґрунтовуючи свої висновки про причетність саме ОСОБА_1Є до вчинення незаконної порубки та крадіжки 37 сироростущих дерев з лісопосадки в січні -лютому 2013 року, як орган досудового слідства, так і прокурор в судовому засіданні, в основу обвинувачення зіслалися на такі докази, зокрема, дані: протоколу проведення слідчого експерименту від 18.04.2013 року (а.с.126-140), протоколами огляду місця події та фото таблиці прикладеної до нього (а.с.37-54, 56-65), протокол добровільної видачі речових доказів (а.с.100), протоколу огляду речових доказів та фототаблиці прикладеної до нього(а.с..117-121), довідку про вартість викраденого майна (а.с. 36-37), та покази свідків -ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 .
Так, свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що на початку березня 2013 року він разом з ОСОБА_6 був в якості понятого при огляді домогосподарства де проживає ОСОБА_1 в с. Горошків Тетіївського району. При огляді було виявлено зрізане дерево біля будинку, а в підсобному приміщенні порубані та не порубані колоди дерев у невеликій кількості, тирса та бензопила. Також він бачив порубку дерев у лісопосадці, але хто проводив незаконну порубку він не знає. Йому відомо, що ОСОБА_1 у власному будинку живе не постійно.
Аналогічні покази дав в судовому засіданні свідок ОСОБА_6
Свідок ОСОБА_11 суду показав, що 1.03.2013 року було виявлено незаконну порубку дерев в лісозахисній смузі біля ст. Горошків, сліди порубки були не дуже свіжі. Він не знає хто вирубав дерева, але вважав, що це зробив ОСОБА_1 так як до його домогосподарства вели сліди. Останній раз він бачив ОСОБА_1 в кінці грудня.
Із показів свідка ОСОБА_9 встановлено, що він працюючи міліціонером по службі в березні 2013 року виїжджав разом з іншими працівниками на виявлену незаконну порубку лісонасаджень в лісосмузі біля с. Горошків Тетіївського району. Після огляду місця події та виявлення 37 зрізаних дерев він з іншими працівниками по сліду прийшли до садиби обвинуваченого, який спочатку заперечував незаконну порубку дерев, говорив що тут не живе постійно, а пізніше підтвердив, що він зрізав 37 дерев. При визнанні вини ОСОБА_1 поняті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були відсутні.
Свідок ОСОБА_8 підтвердив, що він є працівником міліції та дав покази, аналогічні показам свідка ОСОБА_12
Свідок ОСОБА_4 показав, що він працює в міліції. Після повідомлення про незаконну порубку лісу він з іншими працівниками виїжджав в с. Горошків Тетіївського району до лісопосадки. Виявили в лісопосадці зрізаних дерев більше 30, сліди вели до будинку ОСОБА_1. В його присутності обвинувачений визнав, що саме він вчинив не законну порубку дерев.
Свідок ОСОБА_7 суду показав, що він разом з іншими працівниками ОСОБА_11 та ОСОБА_13 1.03.2013 року виявили незаконну порубку дерев в лісосмузі біля с. Горошків, про це склали акт. Обсяг незаконної порубки був приблизно 8 куб. м. Обвинуваченого ОСОБА_1 побачив з міліціонерами, він говорив, що в даній місцевості він постійно не проживає, був на заробітках, дерев в лісосмузі не різав.
Із протоколу проведення слідчого експерименту від 18.04.2013 року встановлено, що під час цієї слідчої дії обвинувачений виступав в якості свідка, попереджувався про кримінальну відповідальність та показав, при яких обставинах він вчинив незаконну порубку дерев в лісосмузі, біля залізничної колії, що зафіксовано в протоколі.
З протоколу огляду місця події та фототаблиці, прикладеної до нього від 01.03.2013 року підтверджується, що на 61 кілометрів пікетів 7-8 залізничного перегону ст. Денгофівка - ст. Жашків Південно-Західної залізниці, що в Тетіївському районі Київської області виявлено 37 зрізаних дерев клену та ясена різних розмірів. (а.с.37-54).
Із протоколу огляду місця події та фото таблиці прикладеної до нього від 02.03.2013 року встановлено, що в будинку №1 по вул. Леніна в с. Горошків, Тетіївського району Київської області, який належить обвинуваченому ОСОБА_1 в підсобному приміщенні виявлені порізані та не порізані колодки дерев різної величини та розмірів, залишки тирси та бензопила марки ”Урал” в несправному стані (56-65).
Отже, суд вважає, що основними доказами обвинувачення ОСОБА_1Є, крім його показів про визнання вини, які він давав на досудовому слідстві, виступають дані, які містять протоколах огляду місця події, проведенні слідчого експерименту, а також в показах свідків - працівників міліції ОСОБА_12, ОСОБА_8 та ОСОБА_4
Оцінюючи ці докази обвинувачення з точки зору їх допустимості і достовірності, суд встановив наступне.
Так, в судовому засіданні ОСОБА_1 визнав, що спочатку він заперечував свою вину у незаконні вирубці лісу, але він змушений був оговорити себе, оскільки працівники міліції погрожували кримінальною справою відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_14 Факти заперечення вини обвинуваченим підтвердили свідки ОСОБА_7, ОСОБА_5. Суд вважає, що такі дії працівників міліції відповідно ст.87 КПК України є недопустимими і такими, що істотно порушують права і свободи людини.
Окрім того, як встановлено в судовому засіданні свідки ОСОБА_12, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 є працівниками міліції, які в силу своїх службових обов'язків приймали участь у встановленні особи винної у вчинені незаконної порубки дерев у лісосмузі. Від результату їх діяльності у виявленні осіб причетних до вчинення злочину залежить їх професійний ріст, службове становище. А тому їх покази в тій частині де вони стверджують, що в їх присутності з самого початку обвинувачений ОСОБА_1 визнавав факт незаконної порубки дерев у лісосмузі і при умові вчинення деяких процесуальних дій з участю понятих, які заперечують зазначений факт, суд оцінює критично і відхиляє як доказ обвинувачення. Крім того на думку суду, показаннями співробітників оперативного підрозділу, які допитуються як свідки, не можуть бути доведені обставини, встановлення яких повинно відбуватися в іншій спосіб, передбачений ст. 65 КПК України.
Крім того, як при досудовому розслідуванні так і під час судового розгляду справи представник обвинувачення посилався на проведений в порядку ст. 240 КПК України слідчий експеримент, під час якого обвинувачений ОСОБА_1Є виступає в якості свідка та вказує на пні нібито вирізаних особисто ним дерев, чим на думку обвинувачення визнав себе винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.185 КК України.
Суд вважає, що дана слідча дія є незаконною, а добуті докази нікчемними, оскільки відповідно п.6 ч.2 ст.87 КПК України отримання показів від свідка, який на далі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод. А тому суд вважає, що зазначений вище доказ є недопустимим.
Суд вважає достовірними покази обвинуваченого ОСОБА_1Є в тій частині, де він стверджує, що з березня 2011 року він в с. Горошків Тетіївського району не проживає, а приїжджає в село на час догляду за пасікою. Той факт, що обвинувачений зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_6, але по місцю реєстрації не проживає засвідчив у судовому засіданні сільський голова с. Горошків Тетіївського району ОСОБА_15 Обставини зазначені сільським головою підтверджуються довідкою №349 від 12.09.2013 року. В силу цих обставин обвинувачений ОСОБА_1 об'єктивно не міг в січні та лютому 2013 року, як зазначено в обвинуваченні неодноразово здійснювати незаконну порубку дерев у лісосмузі.
Відповідно до ч.1 ст. 95 КПК України серед інших обставин у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, а також обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Відповідно до ч.1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч.2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.
Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності та взаємозв'язку і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно доводили вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.185 КК України судом не добуті, суд вважає, що пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення не доведено в судовому засіданні, а тому його необхідно виправдати.
Відповідно до ч.1. п.2 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Відповідно до ч.3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Тому в силу вищевикладеного обґрунтування, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1Є повинен бути виправданим за ч.1 ст.185 КК України, оскільки в судовому засіданні не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим ОСОБА_1
Керуючись ст. 373,374, 376 КПК України, суд -
засудив:
Виправдати ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, на підставі ч. 4 ст. 373 КПК України у зв'язку з недоведеністю його вини.
Речовий доказ бензопилу марки ”Урал-2”, що зберігається в кімнаті речових доказів ЛВ на ст. Козятин УМВС України після вступу вироку в законну силу повернути ОСОБА_1
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області на протязі 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя : А. Архангельський.