Справа №437/9703/13к
18 жовтня 2013 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:
головуючого- судді Попової О.М.,
при секретарі Ждановій Ю.П.,
за участю прокурора Веселовської А.Л.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Ленінського районного суду міста Луганська кримінальне провадження відносно:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, непрацюючого, неодруженого, який не має на утриманні малолітніх дітей, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 років Жовтня, 10/35, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч.1 КК України,
02.06.2013 року приблизно о 08 годин 30 хвилин, більш точного часу встановити не виявилося можливим, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився на ділянці місцевості біля спортивного комплексу «Старт», розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 112 «б», де у останнього виник злочинний намір, спрямований на скоєння хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, яке виразилось у пошкодженні майна ТОВ «Луганська телефонна компанія».
Так, ОСОБА_1, знаходячись у вищевказаному громадському місці, реалізуючи свій злочинний намір, із невстановленою причини з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, взяв камінь, після чого завдав удар у лобове скло навантажувача, від чого вищевказане скло розбилося, після чого почав виражатися на адресу охоронців ЛТК «Арена» нецензурною лайкою, виявляючи відкрито виражене для підозрюваного та інших осіб зневажливе ставлення до громадського порядку, ігнорував елементарні правила поведінки.
В результаті хуліганських дій ОСОБА_1, ТОВ «Луганська телефонна компанія» заподіяно майнову шкоду, яка згідно довідки на рахунку - фактури №01/973 від 10.06.2013 року складає 326 гривень 00 копійок.
ОСОБА_1 обвинувачення якому було пред'явлено в скоєнні злочину передбаченого ст. 296 ч.1 КК України, свою вину визнав в повному обсязі, в скоєному щиро розкаявся, при цьому не відмовився від дачі показань.
Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України та проти цього не заперечували учасники судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Допитаний судом обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що в постанові про притягнення його в якості обвинуваченого і протоколах його допитів на досудовому слідстві, всі обставини скоєння ним злочину вказані правильно, оскільки вказане, було насправді. Судом були оголошені його свідчення, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження № 12013030050003784 на а.с. 45-47 з якими, обвинувачений погодився та підтримав їх в повному обсязі. Фактичні обставини й докази, які було зібрано по кримінальному провадженню не оспорював.
Окрім того, що обвинувачений визнав свою вину в повному обсязі, його провина підтверджується доказами, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, які не оспорюються обвинуваченим.
Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину доведеною та дії ОСОБА_1 правильно слід кваліфікувати за ст. 296 ч.1 КК України, за ознаками таємне викрадення майна.
Обираючи вид та міру покарання суд, враховуючи характер суспільної небезпеки, злочину який скоїв ОСОБА_1 його віднесено законом до злочину невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, яка за місцем проживання характеризується з позитивного боку, визнання ним вини, щире каяття, які пом'якшують покарання, передбачені ст. 66 КК України, обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України - судом не встановлені.
Враховуючи вищевикладені обставини справи і особу обвинуваченого суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого при призначенні покарання ст.75 КК України з призначенням іспитового строку, поклавши на нього зобов'язання, передбачені ст.76 КК України.
Речові докази відсутні.
Цивільний позов не заявлений.
Судові витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись, ч. 3 ст. 349, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.296 ч.1 КК України і призначити йому покарання у вигляді двох років обмеження волі.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом випробувального терміну -один рік - не вчинить нового злочину.
Згідно ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 протягом випробувального терміну - один рік - не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції. Контроль за виконанням покласти на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем проживання засудженого.
Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді - особисте зобов'язання - скасувати.
Вирок суду може бути оскаржений протягом 30 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Копію вироку негайно після його проголошення надати обвинуваченому та прокурору.
Суддя: О.М. Попова.