Головуючий у 1 інстанції Тараньова В.С.
Доповідач Янчук Т.О.
Категорія 26
Іменем України
22 жовтня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого: Лісового О.О.
суддів: Кіянової С.В., Янчук Т.О.
при секретарі Люліній Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбасс»» на рішення Будьоннівського районного суду м.Донецька від 17 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбасс»», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Будьоннівському районі м.Донецька про перерахунок розміру відшкодування шкоди, страхових виплат та стягнення недоплачених сум,-
У травні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про перерахунок розміру втраченого заробітку до ПАТ «Шахтоуправління Донбас», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Будьонівському районі м. Донецька.
просив зобов'язати:
- ПАТ «Шахтоуправління Донбасс» здійснити перерахунок його фактичного середнього заробітку із розрахунку травень-серпень 1989 року, жовтень-грудень1989 року, лютого 1990 року з урахуванням коефіцієнтів підвищення тарифних ставок протягом з 01.11.1991 року до 31.12.1999 року, здійснити передачу розрахунку його фактичного середнього заробітку до матеріалів справи що знаходяться у відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Будьоннівському районі м. Донецька.
-відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Будьонівському районі м. Донецька прийняти від ПАТ «Шахтоуправління Донбасс» розрахунок фактичного середнього заробітку до матеріалів його справи , внести зміни в порядок обчислення щомісячних платежів страхових виплат з травня 2012 року з розрахунку його фактичного середнього заробітку з урахуванням загального коефіцієнту зростання середньомісячної реальної заробітної плати у галузях економіки станом на 01.03.2012 року. та здійснити доплату недоплачених страхових виплат в загальній сумі 26113,73 грн. за останніх три роки та здійснити доплату.
В обґрунтування позову посилався на те, що йому первинно неправильно був визначений розмір втраченого заробітку , а потім перерахунок було зроблено з порушенням законодавства.
Рішенням Будьоннівського районного суду м.Донецька від 17 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано право ОСОБА_1 на отримання відшкодування втрати професійної працездатності з розрахунку його фактичного середнього заробітку 455,04 грн.
Зобов'язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Будьоннівському районі м.Донецька внести зміни в порядок обчислення щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 відповідно до ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», починаючи з 21 травня 2009 року, виходячи з розрахунку його фактичного середнього заробітку 455,04 грн.( станом на 2001 рік).
Зобов'язано відділення виконавчої дирекції виконавчої Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Будьоннівському районі м.Донецька здійснити доплату ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат за період з 21 травня 2009 року відповідно до ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Стягнуто з ПАТ «Шахтоуправління «Донбасс»» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 114,70 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено
В апеляційній скарзі ПАТ «Шахтоуправління «Донбасс» просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, про відмову у задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають доказам по справі, не ґрунтуються на нормах матеріального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано взято для розрахунку середнього заробітку позивачка 17 місяців роботи, замість передбачених на той час чинним законодавством 12 місяців. Відповідно до чинного на той час законодавства, для розрахунку необхідно брати 12 місяців роботи до настання втрати працездатності, а позивачу втрата працездатності вперше встановлена 4.02.1991 року. При розрахунку розміру середньої заробітної плати судом взято до розрахунку вислуга років за всі 12 місяців 1989 року та 13 зарплата за 1989 рік, тоді як потрібно брати пропорційно кількості місяців в 1989 році., які ввійшли в період для визначення середньої заробітної плати. Коефіцієнти підвищення тарифних ставок, судом неправильно застосовано, оскільки ПАТ « Шахтоуправління «Донбасс» являється неприбутковим підприємством, зміна тарифних ставок та окладів до збільшення фонду оплати праці не призвело, а відповідно підстав для застосування коефіцієнта 2,38 для перерахунку щомісячних сум відшкодування шкоди не має. Крім того, судом першої інстанції застосовано коефіцієнти 2,1622, 2,16, 2,0, 1,33 , які документально позивачем нічим не підтверджено, крім таблиці , яку позивач сам склав і сам підписав На підприємстві відповідача були застосовані зовсім інші коефіцієнти.
Судом першої інстанції встановлено, що на шахті ім. газети «Соціалістичний Донбасс» виробничого об'єднання «Донецьквугілля» з 06.09.1976 року по 03.02.1997 року позивач працював прохідником , виконуючим обов'язки гірничого майстра,з 20.05.1987 року - гірничим майстром, в подальшому підприємство неодноразово реорганізовувалася.
Під час роботи у шахті ОСОБА_1 отримав професійне захворювання органів дихання, яке було вперше встановлене висновком №111 ВЄЛ КЛПУ «ОКЛПЗ» 24 жовтня 1990 року. Позивач був визнаний інвалідом 3 групи з втратою професійної працездатності в розмірі 40%.. На підставі висновку МСЕК від 26.04.1995 року позивач був визнаний інвалідом 3 групи з втратою професійної працездатності в розмірі 60%. Згідно висновку МСЕК від 19.11.2010 року йому встановлена 2 група інвалідності з втратою професійної працездатності в розмірі 80%. Висновком МСЕК від 19.01.2012 року ОСОБА_1 визнаний інвалідом 1 групи з втратою професійної працездатності в розмірі 90%. Відповідно до наказу № 182 від 15 лютого 1991 року про відшкодування шкоди, у 1990 року ОСОБА_1 було призначено щомісячне відшкодування шкоди із розрахунку середнього заробітку за 12 місяців роботи ( жовтень-грудень 1989 року, січень-липень, вересень, жовтень 1990 року) 698,11 рубх40% -70 руб пенсія за віком= 209,24 руб. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що ПАТ «Шахтоуправління «Донбасс» не по найбільш вигідному варіанту вирахувано позивачу середній заробіток за 12 місяців роботи перед припиненням роботи, що потягнула це захворювання, тому частково задовольнив позов.
В судовому засіданні представники відповідачів підтримали доводи апеляційної скарги просили її задовольнити.
Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги .
Заслухавши доповідача, доводи представників позивача, представників відповідачів , дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог п.3, 4 ч. 1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на нормах матеріального права.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до виписки із акту медичного огляду №246 від 04.02.1991 року позивачу внаслідок професійного захворювання пневмоконіоз було вперше встановлено стійку втрату професійної працездатності - 40% на строк з 14 листопада 1990 року до 04 лютого 1992 року (а.с. 173-175 т. 2), з 24.09.1993 року по 06.05.1995 року стійка втрата професійної працездатності 50% , з 05.01.1994 року по 03.02.1995 року -60%, з 19.11.2010 року безстроково -80%, а з 19.01.2012 року безстроково - 90% ( а.с.176-187 т.2)
На час виникнення спірних правовідносин, тобто на час отримання професійного захворювання, матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними своїх трудових обов'язків, була врегульована нормами ст. 173 КЗпП України, яка передбачала, що підприємства, установи, організації несуть у відповідності з законодавством Союзу РСР і України матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними своїх трудових обов'язків.
До такого законодавства згідно з постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» належали «Правила відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, заподіяної працівникам та службовцям каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків», які були затверджені постановою Ради Міністрів ССР 03 липня 1984 року № 690.
Відповідно до пунктів 7, 11, 12, 14 зазначених Правил розмір відшкодування шкоди, заподіяної у зв'язку із втратою потерпілим колишнього заробітку чи його зменшенням у зв'язку із трудовим каліцтвом, визначається у процентах до цього заробітку відповідно до ступеня втрати ним професійної працездатності (п. 7).
Середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування шкоди береться за 12 календарних місяців, що передували припиненню роботи, яка потягнула таке захворювання.
При визначенні середньомісячного заробітку місяці, протягом яких працівник фактично не працював або відпрацював неповну кількість робочих днів внаслідок хвороби, звільнення та в інших випадках звільнення від роботи, передбачених діючим законодавством, за бажанням потерпілого виключаються з розрахунку та замінюються іншими, які безпосередньо передували цим місяцям. Місяці, протягом яких працівник фактично не працював або відпрацював неповну кількість робочих днів з інших причин, із підрахунку не виключаються та іншими не замінюються (п. 12).
В заробіток для обчислення відшкодування шкоди враховуються всі види заробітної плати, на які за діючими правилам нараховуються внески на соціальне страхування, включаючи винагороду за підсумки роботи за рік, яка виплачується з фонду матеріального заохочення, процентні надбавки та щорічну винагороду за вислугу років, доплати за суміщення професій (посад), в тому числі за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, за розширення зон обслуговування чи збільшення обсягу робіт, які виконуються на протязі встановленої законодавством тривалості робочого часу (робочої зміни). В цьому заробітку не враховуються заробітна плата за роботу в понадурочний час та за сумісництвом, різного роду виплати одноразового характеру, доплата за роботу, яка не входить в обов'язки працівника за основною роботою (п. 14)».
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного визначення судом середньомісячної заробітної плати за 12 місяців роботи , що передували припиненню роботи, яка потягла професійне захворювання заслуговують на увагу. Після встановлення професійного захворювання позивач продовжував працювати по тій же професії, гірничий майстер ВТБ. Відповідно до акту медичного огляду позивачу вперше встановлена стійка втрата працездатності 40% 04 лютого 1991 року, крім того враховуючи те що повні місяці роботи не підлягають виключенню з підрахунку розміру середньої заробітної плати у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції щодо неправильного визначення розміру середньомісячної заробітної плати за 12 місяців роботи, являються неправильними.
Як вбачається із матеріалів справи середньомісячна заробітна плата виведена позивачу за жовтень-грудень 1989 року, січень- липень , вересень, жовтень 1990 року, та склала 698 крб.11 коп., з урахуванням встановлення вперше стійкої втрати працездатності 04 лютого 1991 року, та без виключення із підрахунку повних місяців роботи.
Однак, 26 травня 1992 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 276 «Про заходи щодо виконання постанови Верховної Ради України від 29 квітня 1992 р. «Про підвищення соціальних гарантій для населення», пунктом 4 якої було встановлено, провести з 1 травня 1992 року перерахування розмірів відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, виходячи із середньої заробітної плати відповідних працівників підприємств, установ, організацій за січень-квітень 1992 року, відкоригованого на величину фактичного підвищення тарифних ставок і посадових окладів .
Згідно довідки ПАТ «Шахтоуправління Донбасс» від 01.10.2013 року середня заробітна плата гірничого майстра ВТБ за період ; січень1992 року складає 11566.50 крб, лютий 1992- 12430,72 крб, березень -11856,53 крб, квітень 1992 - 15106,13 крб., а всього - 50959,88 крб).
Тобто, середньомісячний заробіток позивача за січень-квітень 1992 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.1992 року № 276 складає 12739,97 крб. (50959,88: 4).
Відшкодування шкоди на 1 травня 1992 року в врахуванням 40% втрати працездатності буде складати: 12739,97х40 %:100= 5095,99 карб.
Згідно з п.28 Правил перерахування розміру відшкодування шкоди ( втраченого заробітку) проводиться у разі підвищення тарифних ставок ,
Тому відшкодування шкоди в зв»язку з підвищенням тарифних ставок відповідно до довідки ПАТ «Шахтоуправління Донбасс» за період з липня 1992 по вересень 1993року буде складати: 5095,99 х 1,6х2,0х1,278х 2,0 х 1,294х2.912=157059,71 крб.
Відповідно до довідок МСЕК з 24.09.1993 року по 06.05.1995 року позивачу була встановлена стійка втрата професійної працездатності 50% , з 05.01.1994 року по 03.02.1995 року -60%, у зв'язку з чим втрачений заробіток , у зв'язку з чим втрачений заробіток з 1.10.1993 року буде складати :12739,97х50 %:100= 6369,98 карб. х 1,6х2,0х1,278х 2,0 х 1,294х2.912х 3х = 202257,40 крб.
З 1 січня 2005 року втрачений заробіток буде складати 12739,97х60%: 100=7643,98 крб. . х 1,6х2,0х1,278х 2,0 х 1,294х2.912х 3х 4= 2827074,56 крб.
У лютому 1995 року застосовувались на шахті коефіцієнт підвищення тарифних ставок 1,9; березні 1995 р.-1,667; жовтні 1995 р.- 1,5; травні 1996 року- 2,2; у вересні 1996 р.-1,082.
Таким чином втрачений заробіток на вересень 1996 року складав 2827074,56 крб.х 1,9 х1,667 х 1,5 х2,2 х 1,082= 31971842,43 крб.
У вересні 1996 року проведена реформа : карбованці переведені в гривню (1:100000), таким чином, розмір відшкодування шкоди буде складати на цей період 2827074,5 крб. :100000= 319,71 грн.
Таким чином, на вересень 1996 року втрачений заробіток ОСОБА_1 складав 319,71 грн.
Згідно п. 28 із змінами , які внесені згідно постанови КМУ № 1100 від 03.10.97 року перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника ( після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.
Як вбачається із матеріалів справи середньомісячна заробітна плата гірничого майстра ВТБ станом на жовтень 1997 року складає 352,27 грн., на листопад 1998 року 457,25 грн., на грудень 1999 року-436,29 грн. ( а.с.6-7 т.2)
В зв»язку з цим, до визначеної суми відшкодування шкоди в розмірі 319,71 грн. не можна застосовувати коефіцієнти підвищення тарифних ставок, які застосовувались на шахті в листопаді 1998 року-1,1458; у грудні 1999 року- 1,287.
В той же час 12 лютого 1992 року між Держвуглепромом та галузевими профспілками вугільної промисловості була підписана Угоди по тарифам, трудовим та соціальним гарантіям, пунктом 12.27 якої було передбачено, що відшкодування шкоди потерпілому при втраті працездатності у зв'язку із травмою на виробництві здійснюється із середнього заробітку по відповідній професії на підприємстві, який склався за місяць, що передує виплаті.
При визначенні розміру страхових виплат позивачу був застосований порядок визначення середньомісячного заробітку, передбачений п.п. 12.27 Угоди з тарифів, з трудових і соціальних гарантій між Мінвуглепромом і галузевими профспілками вугільної промисловості від 12 лютого 1992 року в редакції 9 грудня 1993 року, відповідно до якої для нарахування розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку (чи його частини) береться заробіток по відповідній професії (посаді) з урахуванням привласненого розряду на підприємстві потерпілого. Разом з тим, відповідно з доповненням до Угоди по тарифам, трудовим та соціальним гарантіям від 12 лютого 1992 року в редакції від 21 липня 1997 року доручалось керуючись діючим законодавством, провести розрахунок середнього заробітку для визначення розміру відшкодування втраченого заробітку всім особам, яким встановлена втрата професійної працездатності до 1.07.1993 року - керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 1992 року №276 . Виходячи із розрахованого таким чином середнього заробітку визначити розмір відшкодування втраченого заробітку, який взяти за основу для подальших перерахунків відповідно до діючого законодавства.
За таких обставин позивачу необхідно провести перерахунок суми відшкодування, виходячи з заробітку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 276 від 26.05.1992 року «Про заходи щодо виконання постанови Верховної Ради України від 29 квітня 1992 р. «Про підвищення соціальних гарантій для населення», виходячи із середньої заробітної плати відповідних працівників підприємств, установ, організацій за січень-квітень 1992 року, відкорегованого на величину фактичного підвищення тарифних ставок і посадових окладів.
Таким чином, на момент передачі справи ОСОБА_1 по відшкодуванню шкоди в зв»язку з ушкодженням здоров»я до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Будьоннівському районі м. Донецька сума у відшкодування шкоди повинна складати 319,71 грн, а не 261,77 грн.
У період, за який виникла заборгованість по щомісячним платежам у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я діяли Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків.
Правила є спеціальним нормативним актом, що регулював відносини по відшкодуванню власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків.
Згідно п. 41 Правил, якщо заяву на відшкодування шкоди потерпілий або заінтересовані особи подали через три роки з дня визначення МСЕК стійкої втрати працездатності, відшкодування шкоди провадиться з дня подання заяви.
Верховний Суд України дав роз'яснення з цього питання у пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» де зазначив, що виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок суми щомісячних платежів, раніше призначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.
Тобто до вимог про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, повинна застосовуватися позовна давність у три роки.
Враховуючи те, що позовна заява позивача була подана до суду 21 травня 2012 року, тому вимоги позивача підлягають задоволенню з 21 травня 2009 року до 21 травня 2012 року.
З урахуванням коефіцієнтів які застосовувались відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Будьоннівському районі м.Донецька за період з 2002 року по 2012 рік, та встановлення з 25 листопада 2010 року МСЕК позивачу 80% втрати професійної працездатності, а з 19 січня 2012 року - 90%, розмір страхової виплати складає:
2009 рік: 319,71 грн. х 1,352х1.210 х1.228х1.275х1.367х1.292х1.125х1.063=1729,59;
2010 рік: 1729,59х1= 1729,59; з 25.11.2010 - 1,352х1,210 х1.228х1.275х1.367х1.292х1.125х1.063 х1х501,91 ( середньомісячний заробіток )х80 % (втрата працездатності) =2172,21 грн ;
2011 рік - 2172,21 грн х 1,102 =2872,52;
2012 рік - 1,352х1,210 х1.228х1.275х1.367х1.292х1.125х1.063 х1х1,102 х501,91 х90%=3166,96 грн.
Сума недоплаченого страхового відшкодування складає: ( 6129,37 грн за 2009 рік+ 21286,15 грн.за 2010 рік +34470.24 грн за 2011 рік + 12871,54 грнза 2012 рік)= 74757,30 грн.повинні виплатити -42726,61 грн. виплачено фондом без урахування індексації = 32030,69 грн. недоплата.
З урахуванням зазначеного, позовні вимоги позивача, підлягають частковому задоволенню , а саме стягненню з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Будьоннівському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 заборгованість по щомісячним страховим виплатам в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я за період з 21 травня 2009 року до 21 травня 2012 року у розмірі 32030 ( тридцять дві тисячі тридцять грн.) 69 коп. Зобов'язанню відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Будьоннівському районі м. Донецька, починаючи з 21 травня.2012 року проводити виплату страхових щомісячних сум у розмірі 3 166,96 грн., з подальшим перерахунком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності».
Враховуючи те, позов ОСОБА_1 частково задоволено, крім того позивач та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Будьоннівському районі м. Донецька звільнені від сплати судового збору, тому підстави для стягнення судового збору відповідно до ст.88 ЦПК. України відсутні.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління Донбасс» завольнити частково.
Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 17 липня 2013 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбасс», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Будьоннівському районі м.Донецька про перерахунок розміру відшкодування шкоди, страхових виплат та стягнення недоплачених сум задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Будьоннівському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 заборгованість по щомісячним страховим виплатам в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я за період з 21 травня 2009 року до 21 травня 2012 року у розмірі 32030 ( тридцять дві тисячі тридцять грн.) 69 коп.
Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Будьоннівському районі м. Донецька, починаючи з 21 травня 2012 року проводити виплату страхових щомісячних сум у розмірі 3 166,96 грн., з подальшим перерахунком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності».
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді