Справа № 646/4333/13. Головуючий 1 інст.: - Сорока О.П.
Провадження №22-ц/790/6709/2013 рік. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.
Категорія: приватизація житла.
30 жовтня 2013 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді: - Кокоші В.В.,
суддів: - Шевченко Н.Ф.,Пономаренко Ю.А.,
при секретарі: - Гелашвілі Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_6, представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_9, ОСОБА_7, Черворнозаводського районного відділу у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 3 - особа: служба у справах дітей Червонозаводського району департаменту праці та соціальної політики управління служб у справах дітей Харківської міської ради - про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, скасування розпорядження про приватизацію майна, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру,
У травні 2013 року ОСОБА_6 звернулася в суд із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що з 2001 року вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_9, донькою ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала в квартирі АДРЕСА_1.
На початку 2013 року їй стало відомо про зняття ОСОБА_9 з реєстрації місця проживання їх малолітньої доньки ОСОБА_10 та реєстрації її за новою адресою: АДРЕСА_5, на що вона не надавала своєї згоди.
Вважала, що неправомірне зняття її доньки з реєстрації місця проживання призвело до порушення прав дитини на житло, оскільки її доньку позбавили права на участь у приватизації квартири АДРЕСА_1, в якій донька проживала з часу свого народження.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_6 просила суд визнати незаконними дії Червонозаводського районного відділу у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області зі зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати Червонозаводський районний відділ у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області скасувати зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1; визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації про передачу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 у приватну власність ОСОБА_7, ОСОБА_11; визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_9 позов не визнав.
При цьому посилався на те, що 24 січня 2013 року він звернувся до міграційної служби з заявою про зняття його та малолітньої доньки ОСОБА_10 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та 30 січня 2013 року зареєструвався разом із донькою в будинку своїх батьків за адресою: АДРЕСА_5.
Відповідач ОСОБА_7 позов не визнав.
Вважав, що він не позбавляв онуки права на житло в квартирі АДРЕСА_1, оскільки вона може проживати з ним та своїми батьком ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_5.
Представник управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради в судове засідання не з'явився.
В письмових запереченнях наданих до суду, позов визнав, посилаючись на те, зняття з реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, проведено без згоди її матері, яка є законним представником дитини.
Представники Червонозаводського районного відділу у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, 3 - особи: служби у справах дітей Червонозаводського району департаменту праці та соціальної політики управління служб у справах дітей Харківської міської ради, в судове засідання не з'явилися.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2013 року позов задоволено частково.
Скасовано розпорядження управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради №265-Ц2 від 18 лютого 2013 року про передачу квартири АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність ОСОБА_7, ОСОБА_11
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло №9-13-317712-Ц2 від 18 лютого 2013 року.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_9, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судові витрати по 86 грн. з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить змінити рішення суду та виключити з мотивувальної частини рішення наступний абзац: «Крім того, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місцем проживання її батьків, або одного з них. При розірванні шлюбу батьки ОСОБА_10 прийшли згоди про проживання дитини разом із матір'ю, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4, що підтверджується рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 березня 2013 року. Таким чином, згідно вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» ОСОБА_10 має бути зареєстрована за місцем проживання матері».
В іншій частині рішення суду просила залишити без змін.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні позову.
Апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що зняття доньки позивачки з реєстрації у спірній квартирі здійснено з порушенням вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», так як проведено без згоди її матері дитини та позбавило права малолітньою дитину на участь у приватизації спірної квартири.
Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства;
підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.
Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання.
Зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки і піклування.
Разом із заявою особа подає: документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
У разі подачі заяви законним представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу законного представника; документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).
Зняття з реєстрації місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
Матеріали справи свідчать, що з 6 квітня 2001 року ОСОБА_9, ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі між собою (а. с. 10).
Від сумісного проживання вони мають малолітню доньку - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 12).
Судовим розглядом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 надана у користування ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9 відповідно до оренду № 01635 від 25 січня 1978 року.
З 2001 року по 2007 рік за згодою всіх членів сім'ї у вказаній квартирі постійно проживали ОСОБА_9 зі своєю дружиною ОСОБА_6 та донькою ОСОБА_10.
З 2007 року по 2011 рік ОСОБА_10 мешкала разом із батьком ОСОБА_9, дідусем ОСОБА_7, бабусею ОСОБА_11 в будинку АДРЕСА_5
З 2011 року по 16 березня 2013 року ОСОБА_10 проживала разом із батьком ОСОБА_9, дідусем ОСОБА_7, бабусею ОСОБА_11 в квартирі АДРЕСА_1.
24 січня 2013 року ОСОБА_9 звернувся з заявою до Червонозаводського районного відділу у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про зняття з реєстраційного обліку його та його малолітньої доньки ОСОБА_10 в квартирі АДРЕСА_1, у зв'язку з чим їх обох було знято з реєстрації за вказаною адресою ( а. с. 67-69).
30 січня 2013 року ОСОБА_9, ОСОБА_10 зареєструвалися за адресою: АДРЕСА_5 (а. с.16).
При знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_9, ОСОБА_10 з квартири АДРЕСА_1, мати дитини ОСОБА_6 не надавала своєї згоди на зняття малолітньої доньки з реєстрації місця проживання, у зв'язку з чим суд правомірно дійшов висновку, що зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1, проведено міграційною службою з порушенням вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
1 лютого 2013 року ОСОБА_7 звернувся з заявою до управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про передачу квартири АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність йому та дружині ОСОБА_11, а також надав довідку про склад сім'ї, видану дільницею №59 КП «Жилкомсервіс» від 25 січня 2013 року, в якій значилося, що у вказаній квартирі зареєстровані та постійно мешкають ОСОБА_7, ОСОБА_11 (а. с. 50, 51,57).
На підставі поданої заяви управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради видало розпорядження №265-Ц2 від 18 лютого 2013 року про передачу квартири АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність ОСОБА_7, ОСОБА_11, а також видало свідоцтво про право власності на житло №9-13-317712 - Ц2 від 18 лютого 2013 року на ім'я ОСОБА_7, ОСОБА_11.(а. с. 53,79).
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 березня 2013 року шлюб ОСОБА_9 та ОСОБА_6 розірвано (а. с. 13,).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 померла.
Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі (будинку) разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир (будинків) шляхом передання їм цих квартир (будинків) у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї на підставі рішення відповідного органу приватизації.
Пунктами 17, 18, 19 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 20009 року №396, передбачено, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.
При оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянином береться на підприємстві (організації), що обслуговує жилий будинок, гуртожиток, довідку про склад сім'ї та займані приміщення.
За неповнолітніх членів сім'ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або піклувальники. Згоду на участь у приватизації дітей вони засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини.
Виходячи з аналізу змісту Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у поєднанні з нормами ст. ст. 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК України, місцем постійного проживання особи є житлове приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності (у випадках, передбачених ст. 71 ЖК України ), а отже, і право на приватизацію разом з іншими членами сім'ї.
Судовим розглядом встановлено, що малолітня ОСОБА_10 постійно проживала в квартирі АДРЕСА_1 включно до 16 березня 2013 року, а отже мала право на приватизації спірного житла разом з іншими членами сім'ї.
Зазначені обставини не були відомі управлінню комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на час видання розпорядження №265-Ц2 від 18 лютого 2013 року про передачу квартири АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність ОСОБА_7, ОСОБА_11, а також на час видачі свідоцтва про право власності на житло №9-13-317712 - Ц2 від 18 лютого 2013 року на ім'я ОСОБА_7, ОСОБА_11
За таких обставин, суд правомірно дійшов висновку про порушення права малолітньої ОСОБА_10 на участь у приватизації спірного житла разом з іншими членами сім'ї та обґрунтовано скасував розпорядження управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради №265-Ц2 від 18 лютого 2013 року про передачу квартири АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність ОСОБА_7, ОСОБА_11 та визнав недійсним свідоцтво про право власності на житло №9-13-317712 - Ц2 від 18 лютого 2013 року.
Вирішуючи спір, суд з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_13 про необхідності виключення з мотивувальної части рішення суду абзац зі змістом «Крім того, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місцем проживання її батьків, або одного з них. При розірванні шлюбу батьки ОСОБА_10 прийшли згоди про проживання дитини разом із матір'ю, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4, що підтверджується рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 березня 2013 року. Таким чином, згідно вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» ОСОБА_10 має бути зареєстрована за місцем проживання матері», не можуть бути прийняті до уваги колегії суддів.
У вказаному абзаці викладені загальні положення вимог ч. 3 ст. 29 ЦК України та міститься послання на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 березня 2013 року, яким розірвано шлюб між ОСОБА_14, ОСОБА_13 та досягнуто згоди поміж батьками з приводу подальшого місця проживання дитини після розірвання їх шлюбу.
Спірний абзац рішення суду не впливав на результати розгляду справи судом, у зв'язку з цим підстав для його виключення з мотивувальної частини рішення суду колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8, про те, що суд безпідставно дійшов висновку, що станом на 25 січня 2013 в квартирі АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_7, ОСОБА_11 мешкала малолітня онука ОСОБА_10, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.
В судовому засіданні першої та апеляційної інстанції відповідачі ОСОБА_14, ОСОБА_7 не спростовували того, що малолітня ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно проживала в спірній квартирі включно до 16 березня 2013 року.
Інші доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8, не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційні скарги ОСОБА_6, представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 - відхилити.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: