Головуючий суду 1 інстанції - Женеску Е.В.
Доповідач - Украінцева Л.Д.
Справа № 2-596/2013
Провадження № 22ц/782/4356/13
30 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
головуючого: Украінцевої Л.Д..
суддів: Фарятьєва С.О., Іванової І.П.
при секретарі - Вербицькому І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу ПАТ "Банк Київська Русь" на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 29.08.2013р.
у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі Луганської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, Товариство з обмеженою відповідальністю «Глорія» про визнання недійсним договору поруки,-
встановила:
Оскарженим рішенням позов було задоволено частково.
Визнано недійсним договір поруки № 52001-84 від 024 2.2010 року укладений між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь".
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору 107 грн.30 коп
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування витрат пов'язаних з проведенням експертизи у розмірі 2387 грн. 88 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено за необгрунтованістю.
Не погодившись із рішенням, Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просив рішення скасувати, а позовні вимоги залишити без задоволення.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_3 надав докази тому, що він не підписував договір поруки, тобто не було його волевиявлення на укладення договору поруки.
Зазначений висновок грунтується на матеріалах справи та вимогах закону.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, що означає, що судом повно та всебічно встановлено правовідносини між сторонами на підставі наданих сторонами доказів, досліджених у встановленому порядку судом у судовому засіданні, до встановлених правовідносин застосовано ті норми матеріального права, які їх регулюють
Судом першої інстанції вказані вимоги закону додержано, у відповідності до вимог ст.ст. 212, 231 ЦПК України були повно і всебічно досліджені обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції, суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до витягу з трудової книжки ОСОБА_3, його 20 жовтня 2010 року було прийнято в Відділення Луганської регіональної дирекції АБ «Київська Русь» на посаду директора відділення та звільнено за угодою сторін 21 квітня 2011 року (а.с. 23-24).
Як вбачається з матеріалів справи, 02 грудня 2010 року між Акціонерним банком «Київська Русь» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глорія» в особі генерального директора ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 51995-84, відповідно до якого банк відкрив позичальнику відновлювану відкличну кредитну лінію та в її межах надав кредитні кошти у сумі 5 000 000 грн.. що змінюється відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного у Додатку № 1 до договору, із встановленим строком кредитної лінії з 02 грудня 2010 року до 30 листопада 2011 року включно зі сплатою 22 % річних та у разі випадку невиконання позичальником п.6.1.12 договору 25 % річних та з фіксованою платою за подання кредиту -25 000,00 грн. (а.с. 12-15).
В забезпечення виконання умов договору 02 грудня 2010 року було укладено договір поруки № 52001-84, відповідно до якого ОСОБА_3, як поручитель перед АБ «Київська Русь» поручився за виконання зобов'язань за кредитним договором на відкриття відновлюваної кредитної лінії (в національній валюті) № 52001-84 від 02 грудня 2010 року, укладений між банком та ТОВ «Глорія». Відповідно до п. З договору, відповідальність поручителя за договором настає у випадку невиконання (належного виконання) боржником зобов'язань за кредитним договором.
Згідно до п. 4 даного договору, поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність (а.с. 16).
Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 просив суд першої інстанції призначити почеркознавчу експертизу з тих підстав, що він не є поручителем за даним кредитним договором, оскільки про існування договору поруки не знав та його не підписував.
Відповідно до висновку експерта повторної комісійної комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів № 5432/02 - № 5433/03 від 21.02.2013 року підписи від імені ОСОБА_3, що розташовано у договорі поруки № 52001-84 від 02 грудня 2010 року з обох сторін у рядку «Поручитель» та з оборотної сторони в графі «Поручитель», виконано однією особою, але не ОСОБА_3, а іншою особою (а.с. 126-129 т.1).
Відповідно до частини четвертої статті 143, частини другої статті 150 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу. Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Як вбачається з матеріалів справи Банк не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про призначення повторної, додаткової, комісійної або комплексної судово-почеркознавчої експертизи, не звертався він з таким клопотанням і до суду апеляційної інстанції.
У ст. 57 ЦПК зазначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експерта.
Отже, немає ніяких підстав щодо неприйняття судом першої інстанції висновків повторної комісійної комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів як належних письмових доказів. Як вбачається з матеріалів справи експертиза проведена трьома експертами Донецького науково дослідного інституту судових експертиз, експерти були попереджені про кримінальну відповідальність, а тому підстав для сумніву в об'єктивності та неупереджені експертів немає.
За таких обставинах твердження апелянта про те, що висновок експерта не є належним доказом не заслуговують на увагу
Твердження апелянта про ту обставину, що судом першої інстанції було необґрунтовано відмовлено у призначені судово-почеркознавчої експертизи на предмет підписи дружини ОСОБА_9. - ОСОБА_4 у договорі поруки, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до матеріалів справи банк ухвалу суду від 29.08.2013 року не оскаржував разом з рішенням суду, в суді апеляційної інстанції призначити таку експертизу не просив.
Крім того, наявність чи відсутність згоди ОСОБА_4, як дружини поручителя, на укладання договору поруки не є визначальною для вирішення даного спору та не може свідчити про волевиявлення самого поручителя на укладання такого договору.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції врахував вимоги ч. 4 ст.60,ст.. 57,212 ЦПК України, оцінив усі докази у сукупності: пояснення свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, висновок повторної комісійної комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів, та обґрунтовано прийшов до висновку, що не було волевиявлення ОСОБА_3 на підписання договору поруки, як того вимагають приписи ст..203 ЦК України, що є підставою для задоволення позову про визнання недійсним договору поруки.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержання вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи в апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи порушені, або неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права. Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303,п.1ч.1ст.307,308,313,314,315 ЦПК України судова колегія ,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ПАТ "Банк Київська Русь" відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 29.08.2013р. залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно. Може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20-ти днів після її проголошення.
Головуючий: Судді: