Справа № 565/1540/13-ц
05 листопада 2013 року м. Кузнецовськ
Кузнецовський міський суд Рівненської області-
під головуванням судді Ковтуновича М.І.,
при секретарі судового засідання Ломазі С.О.,
з участю:
позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кузнецовського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення в її користь аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини доходу відповідача щомісячно.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що сторони мають сина ОСОБА_4, 20.07.1995р.н. 11 лютого 2002р. шлюб сторін було розірвано. Після досягнення повноліття ОСОБА_4 продовжує навчання в Рівненському державному гуманітарному університеті і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги. Всі витрати по утриманню сина в зв'язку з навчанням здійснює позивач. Відповідач спроможний сплачувати аліменти на утримання сина, оскільки працює у ВП “Рівненська АЕС” на посаді інженера-електрика та дітей на своєму утриманні немає.
В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю. З її пояснень слідує, що відповідач сплачував аліменти на утримання сина ОСОБА_5 до досягнення останнім повноліття в розмірі 1/6 частини свого доходу, що становило приблизно 1000-1700 грн. З вересня 2013р. син вчиться у вузі та його утримує позивач за рахунок власної пенсії. У вересні на ОСОБА_4 було витрачено до 2000грн., а в жовтні - 1300-1500 грн. Крім того, з пояснень позивача видно, що ОСОБА_4 розповідав їй про купівлю відповідачем сину одягу та доставку продуктів харчування. Позивачу не відомо про те, чи надавав ОСОБА_2 ОСОБА_4 гроші. На думку ОСОБА_1, відповідач надавав сину допомогу, так як в такий спосіб хотів «підкупити» сина, бо знав, що вона звернеться за стягненням аліментів. Позивач запевняла, що перед сином буде звітувати щодо витрачання аліментів. Просила позов задовольнити повністю.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав повністю. Пояснював суду, що повністю утримує сина ОСОБА_5, особисто забезпечує його харчуванням на суму близько 2000грн. на місяць, одягом, іншими необхідними речами. Придбав сину осінній одяг і зараз буде купувати зимовий одяг. Щотижня надає сину по 200 грн. і останній ще отримує стипендію в розмірі 723 грн. ОСОБА_2 також зазначав, що має щомісячний дохід в розмірі 10000грн., платить кредит на суму 878 грн. щомісячно і допомагає в утриманні своїй матері в розмірі 1000-2000грн. на місяць. Відповідач проти стягнення аліментів у користь ОСОБА_1, оскільки у разі отримання нею коштів, вони будуть витрачатися не на утримання ОСОБА_4.
Залучений до участі в справі, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився. До суду від його мені надійшла заява про розгляд справи у його відсутність. У заяві від 26.10.2013р. ОСОБА_4 просить задовольнити позов ОСОБА_1
Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача, показання свідка, дослідивши інші докази, які наявні в матеріалах справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Копією свідоцтва про народження серії 1-ГЮ №001004 підтверджується, що батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Довідкою Рівненського державного гуманітарного університету № 370 від 06.09.2013р. засвідчується, що ОСОБА_4 дійсно навчається на першому курсі денної державної форми навчання вказаного учбового закладу, строк закінчення навчання - 30.06.2017р.
Статтею 199 СК України передбачено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Відповідно до норми ст.10 ч.3 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В судовому засіданні позивач не довела суду невиконання відповідачем, починаючи із вересня 2013р., обов'язку щодо утримання сина ОСОБА_4, який продовжує навчання у ВУЗі. Сама позивач, в деякій мірі визнає надання ОСОБА_2 утримання сину. Її припущення про те, що надання батьком утримання сину направлене на те, щоб не сплачувати аліменти позивачу, не ґрунтується на об'єктивних доказах. А окрім того, мотивація дій батька по наданню утримання повнолітньому сину, який продовжує навчання, не має значення для вирішення справи. Зазначені доводи позивача щодо ненадання утримання сину відповідачем спростовуються листом ОСОБА_4 від 18.10.2013р. Із цього листа вбачається, що ОСОБА_4 підтверджує надання йому матеріальної та іншої допомоги батьком у розмірі та обсязі, достатньому для нормального забезпечення та висловлює переконання в тому, що батько й надалі йому буде допомагати, а також не бачить потреби стягувати аліменти примусово. ОСОБА_4 отримує стипендію в розмірі 723 грн. Зазначений лист підтверджує доводи відповідача про надання належного утримання сину ОСОБА_5. Вирішуючи питання про врахування при вирішенні справи обставин вказаних у зазначеному листі, суд зважає на те, що в подальших заявах від 26.10.2013р. та 01.11.2013р., практично відкликаючи цей лист, ОСОБА_4 жодним чином не заперечує надання йому належного утримання з боку відповідача. Мінливість позиції ОСОБА_4 щодо розглядуваного позову пояснюється відповідним впливом кожного з батьків.
Отже, суд на підставі наведеного, вважає, що на момент вирішення цього спору відповідач бере достатню участь в утриманні сина ОСОБА_4, у зв'язку із продовженням здобуття ним освіти. Це означає, що не доведено підстав для присудження аліментів у користь позивача ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина.
Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 199 СК України, суд, -
Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_4, через недоведеність позовних вимог.
На підставі п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнити позивача ОСОБА_1 від сплати судових витрат у виді судового збору, як громадянку, віднесену до першої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Кузнецовський міський суд Рівненської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.