Справа № 532/1176/13-ц
Номер провадження 22-ц/786/3787/2013
Головуючий у 1-й інстанції Рожкова Н.М.
Доповідач Лобов О. А.
04 листопада 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Лобова О.А.,
суддів: Акопян В.І., Одринської Т.В.
при секретарі Фадєйкіній Н.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Кредитної спілки «Аккорд» на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17 вересня 2013 року по справі за позовом Кредитної спілки "Аккорд" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
У червні 2013 року Кредитна спілка "Аккорд" звернулася до суду із вказаним позовом, просила ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на її користь 21 843 грн. 25 коп. заборгованості за кредитним договором, мотивуючи заявлені вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення кредитних коштів.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з пропуском строку давності.
В апеляційній скарзі КС «Аккорд», посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що висновки суду про подання позову після сплину строку давності є помилковим, оскільки суд не дослідив належним чином умови кредитного договору та Положення про кредитування членів КС «Аккорд».
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:
Відповідно до п.1ч.1ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін.
Як убачається із матеріалів справи, 05 квітня 2006 року між КС «Аккорд» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №П2560оф, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3 300 грн. для ремонту житла під 0,148 % за кожен день користування кредитом на фактичний залишок суми кредиту зі строком погашення згідно з умовами рекомендованого графіку платежів - до 05 квітня 2007 року (а.с. 10).
ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 21 843 грн. 25 коп., яка складається із залишку кредиту - 2 474 грн. 99 коп., залишку процентів - 8 957 грн. 36 коп., нарахованих штрафних санкцій - 2 474 грн. 99 коп., інфляційної складової та 3% річних - 7 935 грн. 91 коп.
Рішенням кредитного комітету від 15 травня 2013 року сума нарахованої пені за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 зменшена з 62 867 грн. 72 коп. до 2 474 грн. 99 коп.
Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції дав їм правильну юридичну оцінку та дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку давності.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Статтями 256, 257 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Згідно ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Статтею 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. У відповідності до ст.259 ЦК України сторони вправі збільшити строк позовної давності.
З матеріалів справи вбачається, що в обгрунтування заявлених вимог КС «Аккорд» подало суду першої інстанції наступні докази: розрахунок інфляції та 3% річних, розрахунок суми заборгованості, витяг з протоколу №000015358 від 15 травня 2013 року, копії заяв ОСОБА_1 про прийняття у члени КС «Аккорд» та про надання кредиту, копія кредитного договору від 05 квітня 2006 року з додатком №1, копія паспорту і довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1, довідка про доходи ОСОБА_1 (а.с.5 - 13).
Відповідно до пункту 5.1. кредитного договору він діє з моменту підписання до повного його виконання. Умова договору про його дію до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем не може розглядатися як установлення строку дії кредитних зобов'язань, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Разом з тим, із додатку до договору - рекомендований графік платежів, слідує, що останній платіж з повернення кредитних коштів мав бути зроблений 05 квітня 2007 року. Отже, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що обов'язок виконати зобов'язання у ОСОБА_1 та, відповідно, у КС «Аккорд» право вимагати повернення коштів виникло у квітні 2007 року.
Пунктом 4.1. кредитного договору встановлено, що позичальник ознайомлений з Положенням про кредитування членів КС «Аккорд». У позовній заяві відсутні будь-які посилання на вказане Положення у частині визначення строку дії кредитних договорів, до позовної заяви КС «Аккорд» не долучила належним чином завірену копію цього Положення. Представник позивача у судові засідання не з'являвся, натомість подав письмову заяву про розгляд справи без його участі (а.с.29). Таким чином, позивач диспозитивно розпорядився своїми процесуальними правами.
Твердження апеляційної скарги про те, що ненаправлення судом позивачу повідомлення щодо заяви відповідача про застосування строків давності позбавило його можливості заперечувати таку заяву, є безпідставним. Зі змісту п.1.2 кредитного договору вбачається, що ОСОБА_1 отримав споживчий кредит. Пунктом 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), зазначене вище правило застосовується й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Таким чином, позивач мав бути обізнаний про те, що дотримання строків позовної давності є суттєвою фактичною обставиною, яка підлягає дослідженню у цьому спорі.
За таких обставин направлення судом письмової вимоги позивачу про надання для дослідження Положення про кредитування членів КС «Аккорд» або ж інших доказів на підтвердження факту дотримання строку позовної давності або ж наявності поважних причин для його пропуску було б порушенням принципів диспозитивності та змагальності цивільного судочинства.
У порушення вимог ст.131 ЦПК України КС «Аккорд» долучило до апеляційної скарги світлокопію Положення про кредитування членів КС «Аккорд» (а.с.47-48). Вказана світлокопія не може бути прийнята як доказ, оскільки вона не завірена належним чином і зв'язку з цим не є документом та належним доказом. В апеляційній скарзі не наведено поважних причин неподання цього доказу суду першої інстанції (ч.2 ст.303 ЦПК України). На переконання колегії суддів неподання цього доказу стало наслідком недобросовісного здійснення процесуальних прав та недобросовісного виконання процесуальних обов'язків (ч.3 ст.27 ЦПК України).
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що надане Положення затверджене 17 липня 2006 року, тоді як кредитний договір укладений 05 квітня 2006 року.
В апеляційній скарзі відсутні нові засоби доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Отже, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. 303, ст. 307 ч. 1 п. 1, ст. 308 ч. 1, ст. 314 ч. 1 п. 1, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів ,
Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Аккорд» відхилити.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя: О.А. Лобов
Судді: В.І. Акопян
Т.В. Одринська
З оригіналом згідно: суддя О.А. Лобов