№ 245/679/13-ц
01 листопада 2013 року. Старобешівський районний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Дехти Р.В., при секретарі Іваницькій Л.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні в смт. Старобешеве Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зняття з реєстраційного обліку, -
30 серпня 2013 року до Старобешевського районного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зняття з реєстраційного обліку та свої вимоги мотивував наступним.
На підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок ОСОБА_1 належить житловий будинок № 16 по вул. Молодіжній в с. Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області. В травні 2012 року позивач зареєстрував відповідачку за своєю адресою мешкання на власній житловій площі. Добровільно знятися з реєстрації відповідачка відмовляється, за комунальні послуги не сплачує, фактично не проживає за місцем реєстрації понад 10 років та більше одного року не з'являється в будинку після реєстрації в ньому, а тому позивач просить суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком № 16 по вул. Молодіжній в с. Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області та зняти її з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні на задоволенні позову наполягав, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечував.
Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні не з'явилась, належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила, тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних і доказів у відповідності з вимогами ч.1 ст. 224 ЦПК України та постановляє заочне рішення..
У зв'язку з відсутністю фінансування суду суд не має можливості відправляти документи рекомендованою поштою, в зв'язку з чим матеріали позову сторонам, судові повістки та повідомлення про дату та час слухання справи були направлені звичайною поштою.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідачка належним чином повідомлена про дату та час слухання справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст. 11 ЦК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Рішення суду повинно відповідати вимогам ст. 213 та ст.215 ЦПК України, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі ст. 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року( зі змінами внесеними ППВСУ №15 від 25.05.1998 року) у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування житловими приміщенням, судам необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 16.04.1992 року, виданого на підстав рішення виконкому Старобешівської районної ради народних депутатів від 18.03.1992 року № 64/18, належить жилий будинок № 16 по вул. Молодіжній в с. Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області. За вказаною адресою значиться зареєстрованою, але не проживає ОСОБА_2, яка за зареєстрованою адресою за комунальні послуги не сплачує, фактично не проживає за місцем реєстрації понад 10 років та більше одного року не з'являється в будинку після реєстрації в ньому, що підтверджується актом перевірки проживання від 12.08.2013 року депутатом Новокатеринівської сільської ради, у добровільному порядку знятись з реєстрації відмовляється.
Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що відповідач не мешкає в будинку вже 10 або більше років, з травня 2012 року ОСОБА_2 у будинку № 16 по вул. Молодіжній в с. Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області по теперішній час не з'являлась і не мешкає.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що є сусідкою позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 у будинку № 16 по вул. Молодіжній в с. Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області не мешкає 15 років, протягом останнього року ОСОБА_2 не бачила, останній раз бачила ОСОБА_2 7 років тому, ОСОБА_2 не була присутня навіть на похороні своєї матері ОСОБА_5, яка мешкала разом із ОСОБА_1
ОСОБА_2 доводиться ОСОБА_1 донькою, що підтверджується довідкою виконкому Новокатеринівської сільської ради Старобешівського району Донецької області від 13.08.2013 року № 618.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 фактично мешкає в м. Амвросіївка Донецької області.
У відповідності до положення ч.2 ст.107 ЖК України, член сім'ї який вибув на постійне місце проживання в інше жиле приміщення, втрачає право користування жилим приміщенням з якого вибув.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.
Із зазначеного слід дійти висновку, що виникнення права членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком (квартирою) та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку (квартири) права власності на цей будинок (квартиру), а відтак - припинення права власності особи на будинок (квартиру) припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком (квартирою).
Суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, що відповідає ст. 212 ЦПК України, враховуючи, що ОСОБА_2, як член сім'ї позивача ОСОБА_1, відсутня без поважних причин понад один рік за місцем реєстрації, вирішив задовольнити вимоги позивача повністю і визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком № 16 по вул. Молодіжній в с. Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:
заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення:
підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.
Згідно з ч.1 ст. 3 ЦПК України у кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист же цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Виходячи з наданих доказів, суд дістається висновку, що позовна вимога позивача ОСОБА_1 про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 із житлового будинку № 16 по вул. Молодіжній в с. Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області не підлягає задоволенню, так як зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 належить до виключної компетенції Сектору громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Старобешівського РВ ГУМВС України у Донецькій області, а тому суд не може зобов'язати даний орган зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, про що також зазначено в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі». Позивачем ОСОБА_1 не заявлено вимогу про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 судових витрат.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне не стягувати з відповідачки на користь позивача судові витрати.
Керуючись ст.ст. 3, 6, 10, 11, 14, 57, 88, 212-215, 218, 224 ЦПК України, 11, 15, 16, 383, 386, 391, 405 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року, ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 9, 72, 107, 150, 156 Житлового кодексу Української РСР, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим будинком № 16 по вул. Молодіжній в с. Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області.
У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 із житлового будинку № 16 по вул. Молодіжній в с. Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі відмови у задоволенні цієї заяви відповідач може оскаржити заочне рішення до апеляційного суду в загальному порядку.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Старобешівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Р.В. Дехта
01.11.2013