Справа № 761/20359/13-ц
Провадження №2/761/7177/2013
08 жовтня 2013 року
Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Маліновської В.М.
при секретарі: Лазоришинець К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної шкоди, стягнення страхового відшкодування, -
В березні 2013 року Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Лафорт" (Відповідач, ПрАТ "Страхова Компанія "Лафорт", СК «Лафорт»), треті особи: ОСОБА_2 (Третя особа-1), ОСОБА_3 (Третя особа-2) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, стягнення страхового відшкодування, франшизи та пені.
Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси Бузовського В.В. від 19.03.2013 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні (а.с.68).
Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси Бузовського В.В. від 25.04.2013 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «Лафорт», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування, керуючись ст.ст.109, 116, 117 ЦПК України - було передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва (а.с.76).
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Маліновської В.М. від 12.08.2013 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «Лафорт», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування було прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні (а.с.96).
У позові Позивач просив: - стягнути з Відповідача на його користь грошові кошти у сумі 38 353,40грн., з яких: - 33 042,00 грн. в якості страхового відшкодування; - 4 611,40 грн. в якості штрафних санкцій, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, п.п.36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; - 700,00 грн. в якості витрат на проведення авто-товарознавчого дослідження; а також стягнути з Відповідача на користь Позивача, понесені останнім судові витрати.
Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 05.03.2012 року у м. Одесі на перехресті вул. Михайла Грушевського/Проценко, за участю Позивача та третьої особи-1 - ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), в якій було пошкоджено автомобіль марки «Renault Kangoo», державний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві власності. Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 19.04.2012 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні зазначеного ДТП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ "Страхова Компанія "Лафорт", Позивач в день скоєння ДТП 05.03.2012 року звернувся до вказаної страхової компанії з повідомленням про ДТП. Як зазначає Позивач, він за вказівкою Відповідача самостійно звернувся до сертифікованого фахівця для визначення розміру матеріального збитку.
Відповідно до Звіту №0503/12, складеного ФОП ОСОБА_5, вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Renault Kangoo», державний номер НОМЕР_1, в результаті завданих механічних пошкоджень становить 65 242,18 грн. Разом з тим, у звіті зазначено, що вартість автомобіля Позивача до ДТП становить 46 514,00 грн.
Відповідно до Звіту № 0503/12-ПД, складеного ФОП ОСОБА_5, вартість пошкодженого автомобіля складає 13 472,00 грн. Таким чином, сума страхового відшкодування з урахуванням положень п.30.2. ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка повинна бути відшкодовано Відповідачем, становить 33 042,00 грн. (46514,00 - 13472,00).
Листом від 24 вересня 2012 року за вих. № 1873 ПрАТ «СК «Лафорт» повідомило Позивача, що після розгляду документів за страховим випадком, що стався 05.03.2012 року, був складений Страховий акт № 15-12-00649-01-1-1 та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування. Зазначена позиція Відповідача підтверджена також і в листі від 23.01.2013 року вих. № 61/2.
Проте, Позивач зазначає, що страхове відшкодування Відповідачем не виплачене, у зв'язку з чим просить його стягнути. Також у зв'язку з несвоєчасною виплатою страхового відшкодування з боку Відповідача, Позивач просить стягнути з останнього пеню за період з 06.06.2012-15.03.2013 року в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування та 3% річних за аналогічний період за прострочення виконання грошового зобов'язання з боку Відповідача, зазначаючи, що граничний термін сплати страхового відшкодування Відповідачем сплив 05.06.2012 року.
Представник Позивача в судове засідання не з'явився, проте надав до суду заяву, в якій просить справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 110).
Відповідач та треті особи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.101, 102), про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до положень ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечувала, суд, на підставі ч.1 ст.224 та відповідно до ч.1 ст.225 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Оскільки Відповідач в судове засідання не з'явився, жодних пояснень та відповідних їм доказів суду не подав, то суд вирішуючи справу виходить з наявних у справ доказів, наданих стороною позивача.
Розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з постанови Комінтернівського районного суду Одеської області від 19.04.2012 року, 05.03.2012 року біля 10:30 години ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Ніссан», д/н НОМЕР_3, на вулиці Грушевського в м. Одесі, не вибрав безпечну швидкість руху, не витримав безпечну дистанцію, не врахував дорожні умови, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Рено», д/н НОМЕР_1, чим порушив п.13.1. ПДР. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. ОСОБА_2, визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піданно штрафу на користь держави у розмірі 425,00 грн. (а.с.9). При цьому як вказано в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 транспортний засіб «Нісан» належить ОСОБА_3
В результаті ДТП, автомобіль Позивача «Renault Kangoo», державний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою від 05.03.2012 року (а.с.11).
Автомобіль «Renault Kangoo», державний номер НОМЕР_1, зареєстровано за ОСОБА_1, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_4 (а.с.12).
У позовній заяві Позивач зазначив, що достовірно знав про наявність у Відповідача страхового полісу № АВ/51255 ПрАТ «Страхова Компанія «Лафорт» по відношенню до транспортного засобу Nissan Vanette д.н. НОМЕР_3, що є дійсним станом на 05.03.2012 року, про що надав лист Моторного (транспортного) страхового бюро України № 7/2-52498 від 31.01.2013 року (а.с. 60).
Після ДТП Позивач 05.03.2012 року звернувся до Відповідача з повідомленням про ДПТ, в якому вказав, в тому числі відомості про особу, яка заподіяла шкоду - ОСОБА_2, відомості про поліс страхування - АВ/0051255, державний номер транспортного засобу - НОМЕР_3, що підтверджується копією відповідного повідомлення з підписом представника Відповідача, який прийняв заяву (а.с. 10).
Згідно звіту № 0503/12 з оцінки вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Renault Kangoo», державний номер НОМЕР_1, пошкодженого в результаті ДТП, складеного 12.03.2012р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, що діяв на підставі сертифіката суб'єкта оціночної діяльності № 9801/10, виданого Фондом державного майна України 20 липня 2010 року (а.с. 31 - на звороті), вартість відновлювального ремонту автомобіля «Renault Kangoo», державний номер НОМЕР_1, внаслідок пошкодження при ДТП, складає 65 242,18 грн., а вартість матеріального збитку, виходячи з ринкової вартості автомобіля на момент ДТП, складає 46 514,00 грн. (а.с. 13-17). До Звіту № 0503/12 додано фото додатки (а.с. 18-20), калькуляцію № 292V від 12.03.2012р. (а.с.21-24), протокол огляду транспортного засобу «Renault Kangoo», державний номер НОМЕР_1 від 05.03.2012 року (а.с.25-26), копія свідоцтва про реєстрацію КТЗ (а.с.27), копія довідки про пошкодження КТЗ (а.с.28), копія аркуша Бюлетеню авто товарознавця № 63 за лютий 2012 року (а.с.29).
Відповідно до Звіту № 0503/12-ПД з оцінки ринкової вартості автомобіля «Renault Kangoo», державний номер НОМЕР_1, пошкодженого в результаті ДТП, складеного 12.03.2012р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, що має відповідний сертифікат вартість автомобіля «Renault Kangoo», державний номер НОМЕР_1, після пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди станом на 05.03.2012 року складає 13 472,00 грн. (а.с. 32-36). До Звіту № 0503/12-ПД додано фото додатки (а.с. 37-39), калькуляцію № 292V від 12.03.2012р. (а.с.40-43), протокол огляду транспортного засобу «Renault Kangoo», державний номер НОМЕР_1 від 05.03.2012 року (а.с.44-45), копія свідоцтва про реєстрацію КТЗ (а.с.46), копія довідки про пошкодження КТЗ (а.с.47), копія аркуша Бюлетеню авто товарознавця № 63 за лютий 2012 року (а.с.48).
При цьому, Позивачем понесені витрати на проведення авто-товарознавчого дослідження згідно Договору № 0503/12 про проведення незалежної оцінки від 05.03.2012 року (а.с.51-52) в сумі 700,00 грн., що підтверджується копією квитанції про сплату № 4212.137.1 від 10.01.2013 року на суму 700,00 грн. (а.с.54). До Договору № 0503/12 про проведення незалежної оцінки від 05.03.2012 року, Позивачем було додано копії рахунку № 0503/12 від 05.03.2012 року (а.с.52) та акт прийому-передачі виконаних робіт згідно договору від 08.01.2013 року (а.с.53).
17.08.2012 року Позивач направив на адресу Відповідача лист з копією постанови суду Комінтернівського району Одеської області від 19.04.2012 року, в якому просив повідомити коли буде проведена виплата страхового відшкодування (а.с.55). Лист був отриманий Відповідачем 27.08.2012 року, на підтвердження чого Позивачем надано копію зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.56).
Листом вих. № 1873 від 24.09.2012 року ПрАТ «СК «Лафорт» повідомило Позивача, що після розгляду поданих ним документів за страховим випадком, що стався 05.03.2012 року, був складений Страховий акт № 15-12-00649-01-1-1 та прийняте рішення про виплату Позивачу страхового відшкодування (а.с.57).
Листом вих. № 61/2 від 23.01.2013 року Відповідач направив Позивачу копію полісу АВ/0051255 та повідомлено, що за страховим випадком, що стався 05.03.2012 року був складений страховий акт № 15-12-00649-01-1-1 та прийняте рішення про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 (а.с.58).
В позовній заяві Позивач зазначив, що 05.03.2012 року звернувся до Відповідача з повідомленням про подію, що має ознаки страхової, та надав необхідні для вирішення питання про виплату страхового відшкодування документи. В додатках до позовної заяви, Позивач як один з додатків зазначив - заяву про виплату страхового відшкодування. Проте в матеріалах справи є в наявності тільки повідомлення про ДТП від 05.03.2012 року, копія заяви про виплату страхового відшкодування - відсутня.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).
При цьому, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою(п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України).
Разом з тим, згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Пленум Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.16 Постанови від 01.03.2013 року N4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зокрема, зазначив, що відповідно до статті 3 Закону N 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).
Відповідно до п.9.4 статті 9 Закону чітко визначено, що страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
За ст. 6 даного Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. (п.9.1 ст.9 Закону).
П.9.2 статті 9 Закону, в редакції, що діяла на час укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, передбачалось, що обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 гривень на одного потерпілого.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. (п.22.1 ст. 22 Закону).
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до п. 34.2., 34.3 Закону, протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Відповідно до п.п. 30.1, 30.2 ст.30 Закону, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Як вбачається зі Звіту № 0503/12 від 12.03.2012 з оцінки вартості матеріального збитку, складеного ФОП ОСОБА_5, ринкова вартість автомобіля «Renault Kangoo», державний номер НОМЕР_1 на момент ДТП складає 46 514,00 грн., а вартість відновного ремонту складає 65 242,18 грн. Таким чином, витрати на відновлювальний ремонт перевищують вартість автомобіля Позивача до дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно Звіту №0503/12-ПД від 12.03.2012 року з оцінки ринкової вартості, складеного ФОП ОСОБА_5, ринкова вартість автомобіля «Renault Kangoo», державний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП становить 13 472,00 грн.
Отже, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час вчинення ДТП була застрахована у СК «Лафорт», а добровільного відшкодування завданої ним шкоди майну Позивача не проведено, то суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з Відповідача суми страхового відшкодування у вигляді різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди в сумі 33 042,00 грн. (46 514,00 грн. - 13 472,00 грн.) та витрат, які були понесені Позивачем на проведення експертизи у сумі 700,00 грн. підлягає задоволенню.
Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 3 842,83 грн. та 3 % річних в розмірі 768,57 грн. за період з 06.06.2012-15.03.2013 року, суд виходить з наступного.
За п. 36.2. ст. 36 Закону Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
П. 36.5 ст.36 Закону передбачено за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
В позовній заяві не зазначено та в матеріалах справи відсутня інформація про дату подачі Позивачем заяви про виплату страхового відшкодування Відповідачу.
Таким чином, не вбачається можливим встановити дату подання Позивачем заяви про виплату страхового відшкодування, а тому при визначення кінцевого терміну виплати страхового відшкодування, суд виходить з листа Відповідача № 1873 від 24.09.2012 року в якому повідомляється про прийняття рішення про виплату страхового відшкодування та з урахуванням п. 36.2 ст. 36 Закону з приводу обов'язку страховика прийняти рішення та виплатити страхове відшкодування протягом 15 днів з дня узгодження страхового відшкодування з особою, яка має право на таке відшкодування (Позивачем). Отже, суд приходить до висновку, що 24.09.2012 року Відповідач узгодив з Позивачем розмір страхового відшкодування, а тому Відповідач був зобов'язаний протягом 15 днів з дня узгодження - виплатити страхове відшкодування.
Доказів того, що Відповідач виконав обов'язок по виплаті страхового відшкодування, матеріали справи не містять.
Таким чином, починаючи з 10.10.2012р. Відповідач вважається таким, що прострочив виплату страхового відшкодування Позивачу.
Згідно зі статтями 525, 526 КПК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на все наведене вище, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача пені та 3% річних підлягає частковому задоволенню в межах заявлених позовних вимог за період з 10.10.2012р. по 15.03.2013р. (кінцева дата вказана позивачем), при цьому суми пені та 3% річних, які підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача визначаються наступним чином:
Пеня за прострочення виплати страхового відшкодування за період з 10.10.2012-15.03.2013р. (всього 157 днів) = 2 128,81 грн. (за 2012 рік - 83 дні, =33042,00*15/366*83/100; за 2013 рік - 74 дні, =33042,00*15/365*74/100).
3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 10.10.2012-15.03.2013р. (всього 157 днів) = 425,76 грн. (за 2012 рік - 83 дні, =33042,00*83*3%/366; за 2013 рік - 74 дні, =33042,00*74*3%/365).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.10 ЦПК України).
За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача страхового відшкодування у розмірі 33 042,00 грн., витрат на проведення експертизи в сумі 700,00 грн., пені у розмірі 2 128,81 грн. та 3% річних в розмірі 425,76 грн., що разом становить 36 296,57 грн.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України на користь Позивача підлягають стягненню з Відповідача судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог. Таким чином, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, з Відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 362,97 грн.
На підставі ст.ст. 6, 9, 12, 22, 28, 29, 34, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. N4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1188, 1192, 1194 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 224-228, 294, 296 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної шкоди, стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 33 042,00 грн., витрати на проведення експертизи в сумі 700,00 грн., пеню у розмірі 2 128,81 грн. та 3% річних в розмірі 425,76 грн., що разом становить 36 296,57 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» на користь ОСОБА_1, сплачений ним судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 362,97 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення суду набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.
Суддя: