21 грудня 2006 р.
№ 2/445
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого
Першикова Є.В.,
суддів:
Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянула
касаційне подання
заступника військового прокурора Центрального регіону України (далі Прокурор)
на рішення
господарського суду міста Києва
від
15.09.06
у справі
№ 2/445
господарського суду
міста Києва
за позовом
закритого акціонерного товариства "ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД" (далі Товариство)
до
Управління капітального будівництва Міністерства оборони України (далі Управління),
третя особа:
Київська міська рада (далі Рада),
про
спонукання до виконання умов договору
У судових засіданнях взяли участь представники
- позивача:
Грищук В.В. (за дов. № 1538 від 30.11.05)
- у судовому засіданні 30.11.06, 14.12.06;
Бабич О.Д. (за дов. № 331 від 18.01.06)
- у судовому засіданні 30.11.06, 21.12.06;
Командир Ю.М. (за дов. № 331 від 18.01.06)
- у судовому засіданні 21.12.06;
- відповідача:
Ілюха А.І. (за дов. № 141/100 від 23.02.06)
- у судовому засіданні 30.11.06, 14.12.06;
- третьої особи:
не з'явилися;
- Прокурора:
Хруленко О.В. (старший прокурор відділу; посвідчення № 602 від 09.06.06)
- у судовому засіданні 30.11.06, 14.12.06, 21.12.06;
- Міністерства оборони України:
Шамрай О.В. (за дов. № 220/Д-558 від 26.12.05)
- у судовому засіданні 30.11.06, 14.12.06
Ухвалою від 03.11.06 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Савенко Г.В., Ходаківська І.П., утвореному розпорядженням від 09.04.04 заступника Голови Вищого господарського суду України, касаційне подання Прокурора № 5/5390 від 20.10.06 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.11.06.
У зв'язку з відсутністю судді Савенко Г.В. розпорядженням від 30.11.06 заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. для розгляду справи № 2/445 господарського суду міста Києва, призначеної до перегляду на 30.11.06 колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Савенко Г.В., Ходаківська І.П., було створено колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
У зв'язку з необхідністю надання Прокурором уточнень до касаційного подання в частині того, в чиїх інтересах воно подано, ухвалою від 30.11.06 колегії суддів Вищого господарського суду України розгляд справи було відкладено на 14.12.06.
Справа розглядається по суті колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Савенко Г.В., Ходаківська І.П., утвореному розпорядженням від 09.04.04 заступника Голови Вищого господарського суду України, яка приймала касаційне подання Прокурора до провадження.
З підстав невиконання вимог ухвали суду від 30.11.06, ухвалою від 14.12.06 та телеграмами Вищого господарського суду України розгляд справи було відкладено на 21.12.06.
Про вказані обставини учасників судового процесу повідомлено на початку судових засідань 30.11.06, 14.12.06, 21.12.06. Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.12.06 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 15.09.06 господарського суду міста Києва (суддя Домнічева І.О.) позовні вимоги Товариства задоволено повністю.
Управління зобов'язано виконати умови п. 9.1 договору від 02.10.00 № 31 на участь в будівництві житлового комплексу на території військового містечка № 62 за адресою бул.Л.Українки, 23 в Печерському районі м.Києва, шляхом вчинення дій, необхідних для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів житлового комплексу з дитячим дошкільним навчальним закладом, офісним блоком та підземною автостоянкою на бул. Лесі Українки, 23 у Печерському районі м.Києва, а саме:
- укласти з Київською міською радою договір оренди земельних ділянок на умовах рішення від 14.07.05 № 783/3358 "Про передачу земельних ділянок управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України (м.Київ) для будівництва житлового комплексу з дитячим дошкільним навчальним закладом, офісним блоком та підземною автостоянкою на бул. Лесі Українки, 23 у Печерському районі м.Києва";
- сприяти в продовженні дозволу на виконання будівельних робіт;
- забезпечити створення робочої та державної комісій з прийняття об'єкту в експлуатацію;
- забезпечити реєстрацію державного акту про прийняття об'єкту в експлуатацію в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю Київської міської державної адміністрації.
З Управління на користь Товариства стягнуто 85,00 грн. витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи доведено, що Управління ухиляється від виконання своїх обов'язків за договором, що перешкоджає Товариству ввести завершений будівництвом об'єкт в експлуатацію.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду Прокурор звернувся з касаційним поданням до Вищого господарського суду України в якому просить рішення від 15.09.06 господарського суду міста Києва скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким визнати недійсним з моменту його укладення договір від 02.10.00 № 31 про пайову участь у будівництві.
Свої вимоги Прокурор обґрунтовує тим, що оскаржений судовий акт прийнятий з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, Прокурор посилається на порушення судом Наказу Міністерства оборони України "Про деякі питання організації будівництва житла" від 28.12.05 № 772, Положення про Інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних сил України, затвердженого Указом Президента України від 01.07.93 № 240/93, ч. 1 ст. 48, ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215, ст.ст. 1130, 1134 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 14 Закону України "Про Збройні Сили України", ст.ст. 9, 17, 20, 77, 84 Земельного кодексу України, ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони" та ст. 10 Закону України "Про оборону України".
В касаційному поданні Прокурор поставив питання про залучення до участі у справі в якості відповідача Міністерство оборони України, в інтересах якого, він і подав касаційне подання. Ухвалою від 30.11.06 Вищого господарського суду України клопотання Прокурора про залучення до участі у справі в якості відповідача Міністерства оборони України відхилено, а Прокурора було зобов'язано надати суду та учасникам судового процесу письмове уточнення до касаційного подання № 5/5390 від 20.10.06 в частині того, в чиїх інтересах воно подано.
28.11.06 до колегії суддів Вищого господарського суду України надійшло уточнення до касаційного подання № 5/6176 від 28.11.06 у якому Прокурор просить скасувати рішення від 15.09.06 господарського суду міста Києва, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
20.12.06 до колегії суддів Вищого господарського суду України надійшло уточнення до касаційного подання № 5/6680 від 20.12.06 у якому Прокурор підтвердив, що касаційне подання № 5/5390 від 20.10.06 подано саме в інтересах Міністерства оборони України (далі Міністерство) з тих підстав, що, як вважає Прокурор, оскаржене рішення у справі прийнято без участі Міністерства, як особи, права та обов'язки якої зачипаються вказаним рішенням.
У своєму відзиві на касаційне подання Управління вимоги та доводи касаційного подання Прокурора підтримує та просить рішення від 15.09.06 господарського суду міста Києва скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Товариство у своєму відзиві на касаційне подання щодо доводів Прокурора заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить рішення від 15.09.06 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційне подання Прокурора без задоволення.
На виконання вимог ухвали від 30.11.06 Вищого господарського суду України Міністерством в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України надано письмове пояснення до касаційного подання, з якого вбачається, що Міністерство доводи Прокурора підтримує та просить оскаржене рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, касаційне подання, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційне подання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено попередньою судовою інстанцією на підставі матеріалів справи, 02.10.00 між Товариством та Управлінням укладено договір № 31 на участь в будівництві житлового комплексу на території військового містечка № 62 за адресою бул.Л.Українки, 23 в Печерському районі м.Києва (далі Договір), предметом якого є будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового і торгівельного призначення та підземними автостоянками.
Місцевим судом встановлено, що у п. 9.1. Договору сторони передбачили, що Управління та Товариство, пред'являють технічній комісії необхідні документи по завершеному будівництвом Об'єкту для здійснення здачі Об'єкту в експлуатацію у встановленому порядку.
На підставі наданих сторонами доказів по справі судом першої інстанції встановлено, що рішенням Київської міської ради від 14.07.05 № 783/3358 "Про передачу земельних ділянок управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України (м.Київ) для будівництва житлового комплексу з дитячим дошкільним навчальним закладом, офісним блоком та підземною автостоянкою на бул. Лесі Українки, 23 у Печерському районі м.Києва" (далі Рішення) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Управлінню для будівництва житлового комплексу з дитячим дошкільним навчальним закладом, офісним блоком та підземною автостоянкою на бул. Лесі Українки, 23 у Печерському районі м.Києва та передано Управлінню в короткострокову оренду на 2 роки земельні ділянки загальною площею 1,11 га (в тому числі 0,10 га в межах червоних ліній) на бул.Лесі Українки, 23 у Печерському районі м.Києва, в тому числі: ділянку № 1 площею 0,72 га -для будівництва житлового комплексу з дитячим дошкільним навчальним закладом, офісним блоком та підземною автостоянкою за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови; та ділянку № 2 площею 0,39 га -для організації будівельних робіт за рахунок земель, вилучених відповідно до п. 2 цього рішення (площею 0,29 га), та міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 0,10 га в межах червоних ліній).
Також, місцевим судом встановлено, що п. 4.2 вказаного Рішення Управлінню приписано у місячний термін звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо винесення меж земельних ділянок в натуру (на місцевість) та виготовленню документа, що посвідчує право користування земельними ділянками -а саме договору оренди земельних ділянок.
При вирішенні спору по суті судом першої інстанції встановлено, що Товариство свої обов'язки за Договором щодо організації проектування, фінансування, технічного нагляду за будівництвом об'єкту, а також щодо розрахунків з Управлінням за Договором та додатковими угодами до нього виконує належним чином.
Також, вирішуючи спір місцевий суд встановив, що договір оренди земельних ділянок Управлінням не укладено, що перешкоджає Товариству здійснити коригування проекту будівництва та ввести збудований об'єкт в експлуатацію. При цьому, судом було взято до уваги лист Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 05.05.06 № 05-358/12628 яким Управління повідомлено про те, що йому необхідно забезпечити нотаріальне посвідчення договору оренди і здійснити його підписання.
На підставі наданих сторонами доказів по справі попередньою судовою інстанцією встановлено, що до теперішнього часу, незважаючи на неодноразові письмові звернення Товариства, свої обов'язки за Договором Управління не виконує, вимагаючи перегляду істотних умов Договору.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні викону ватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допус кається.
Згідно вимог ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
З юридичного аналізу рішення суду першої інстанції вбачається, що до попередньої судової інстанції доказів щодо існування судових рішень про зміну умов Договору не надавалось.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Щодо доводів, викладених Прокурором у касаційному поданні, то колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що вони не можуть бути взяті до уваги, оскільки не стосуються предмету спору у даній справі, яким є спонукання до виконання умов Договору, а не питання його дійсності. Як вбачається з правового аналізу матеріалів справи зустрічних позовних вимог по справі в суді першої інстанції не заявлялось, а тому вимоги Прокурора можуть бути предметом розгляду іншого судового провадження.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що Прокурор у касаційному поданні стверджує факт порушення судовою інстанцією не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційного подання.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційне подання заступника військового прокурора Центрального регіону України № 5/5390 від 20.10.06 залишити без задоволення.
Рішення від 15.09.06 господарського суду міста Києва у справі № 2/445 господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Г.Савенко
І.Ходаківська