25 грудня 2006 р.
№ 10/236
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Карабаня В.Я.
суддів :
Ковтонюк Л.В., Чабана В.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум"
Ямковий В.І.
Приватного підприємства “Технопромгруп»
не з'явився
Приватного підприємства “Данапріс-Тур»
не з'явився
Приватного підприємства “Горець»
не з'явився
розглянувши касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “СК Петроліум»
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.08.2006
у справі
№ 10/236
господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “СК Петроліум»
до
1) Приватного підприємства “Технопромгруп»;
2) Приватного підприємства “Данапріс-Тур»
за участю 3-ї особи
Приватного підприємства “Горець»
про
визнання недійсним договору купівлі-продажу
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Кощеєв І.М.) від 12.07.04 в позові відмовлено.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Лисенко О.М., Головко В.Г., Чус О.В. ) переглянув вказане рішення і постановою від 09.08.06 залишив його без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум" згадані судові рішення вважає такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника ТОВ "СК Петроліум", Вищий господарський суд
Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум" заявлено позов до Приватного підприємства "Технопромгруп" та Приватного підприємства "Данапріс-Тур" про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 25/09 від 25.09.2003.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що він на підставі протоколу № 9 проведення прилюдних торгів з продажу нерухомого майна автозаправної станції ПП "Горець" від 02.08.02 і акту продажу арештованого майна на торгах -автозаправної станції ПП "Горець", затвердженого 13.08.02 в.о. начальника відділу ДВС Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області, придбав у власність АЗС, розташовану за адресою: с. Лозуватне Криворізького району Дніпропетровської області, вул. Сагайдачного, 18.
В подальшому, стверджує позивач, господарський суд та суди загальної юрисдикції по спірному майну прийняли суперечливі рішення, і станом на день укладення між ПП "Данапріс-Тур" та ПП "Технопромгруп" договору від 25.03.03 № 25/09, він фактично був власником згаданого майна і це майно перебувало у його володінні, тому відповідно до вимог ст.ст. 128, 225 Цивільного кодексу УРСР, зазначені особи не мали правових підстав на укладення цього договору.
До участі у справі в якості третьої особи залучено Приватне підприємство "Горець".
Приймаючи рішення про відмову у позові, місцевий та апеляційний господарський суди виходили з того, що рішенням господарського суду Одеської області від 22.07.03 у справі № 17-6-40/02-708 визнано недійсною угоду про купівлю ТОВ "СК Петроліум" нерухомого майна (спірної АЗС), укладену за наслідками прилюдних торгів, і вказану АЗС повернуто ПП "Горець".
За висновком місцевого та апеляційного господарських судів у ПП "Горець" право власності на спірну АЗС виникло саме на підставі згаданого рішення господарського суду Одеської області, тому ПП "Горець" мало право передати цю АЗС Приватному підприємству “Данапріс -Тур» (договір від 22.09.2003), а останнє -Приватному підприємству “Технопромгруп» (договір від 25.08.2003).
Крім того, за висновком місцевого та апеляційного господарського суду, спірна угода, виходячи з рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2003 у справі № 17-6-40/02-708, не порушує права та охоронювані законом інтереси ТОВ “СК Петроліум».
Стосовно тверджень позивача про те, що спірна АЗС не передавалась ПП “Горець», то в рішенні місцевого суду зазначено, що не виконання позивачем судового рішення у справі № 17-6-40/02-708 господарського суду Одеської області не може ставити під сумнів права власності ПП “Горець» на згадану АЗС і не може бути підставою для визнання недійсною угоди від 25.09.2003 № 25/09.
Разом з тим в постанові апеляційної інстанції зазначено, що права особи, яка вважає себе власником майна не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто з застосуванням правового механізму, встановленого частиною 2 статті 48 Кодексу, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону. Захист права такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені статтею 145 Цивільного кодексу УРСР.
Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 “Про судове рішення» за № 11, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Постановлене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2004 та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.08.2006 не відповідає вказаним вимогам, що є підставою для їх скасування.
Слід зазначити, що в рішенні місцевого і в постанові апеляційного господарських судів стверджується, що рішенням господарського суду Одеської області від 22.07.2003 у справі № 17-6-40/02-7608 спірний об'єкт повернуто у власність ПП “Горець», однак таке формулювання є незрозумілим, оскільки в даному випадку йдеться про господарський спір, який розглядається судом, а не позасудові стосунки, тому, відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України суд не передає, а зобов'язує сторони вчинити певні дії.
Із змісту рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів можна здогадатись (оскільки чітко це не встановлено), що рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2003 у справі № 17-6-40/02-7608, в частині повернення майна (АЗС) не виконане, але з якої причини не виконане згадане рішення і чи є в цьому вина позивача, суди не з'ясували.
Крім того, поза увагою місцевого та апеляційного господарських судів залишилась інша частина рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2003, а саме, в частині зобов'язання повернути позивачу у цій справі кошти, сплачені за наслідками проведеного аукціону.
З'ясування виконання вказаних вимог суду має суттєве значення для визначення правомірності утримання позивачем спірної АЗС.
Слід також відзначити, що висновок місцевого та апеляційного господарських судів про те, що договір від 25.09.2003 № 25/09 не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача є передчасним, оскільки судом не перевірені твердження позивача в частині володіння ним спірним майном з часу його придбання та до цього часу.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “СК Петроліум» задовольнити частково.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.08.2006 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2004 у справі № 10/236 скасувати, а справу передати до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд в іншому складі суддів.
Головуючий суддя В.Карабань
Судді Л.Ковтонюк
В.Чабан