Іменем України
Головуючого
Паневіна В.О.,
суддів
Глоса Л.Ф. і Кліменко М.Р.,
за участю прокурора
Морозової С.Ю.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 5 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області Бояна В. на судові рішення щодо ОСОБА_1, -
встановила:
вироком Єнакіївського міського суду Донецької області від 4 квітня 2006 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимого 3 лютого 2003 року за ст. 164 ч. 1 КК України на 1 рік обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік, -
засуджено за ст. 164 ч. 2 КК України на 2 роки обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням згідно з вимогами ст. 76 КК України обов'язку періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.
ОСОБА_1 визнано судом винним і засуджено за те, що він відповідно до рішення місцевого суду від 16 листопада 2001 року був зобов'язаний сплачувати аліменти для утримання своєї неповнолітньої дитини, 1993 року народження, але злісно ухилився від сплати цих коштів, унаслідок чого за період з 1 березня 2003 року до 31 січня 2006 року утворилася заборгованість у розмірі 5699 гривень 39 копійок.
У касаційному поданні прокурора порушується питання про скасування вироку суду з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з порушенням судом закону при призначенні покарання. Свою вимогу прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 вже засуджувався за вчинення такого ж злочину, однак належних висновків для себе не зробив, допомоги на утримання дитини не надавав, навмисно не влаштувався на роботу та не здійснював дій, спрямованих на працевлаштування, а також не сплатив борг по аліментах.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора Морозову С.Ю., яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 75 КК України при винесенні вироку суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням лише в тому випадку, якщо дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. При цьому рішення має бути вмотивоване. Цих вимог закону суд не дотримався і у вироку не навів переконливих мотивів про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання й необхідність застосування ст. 75 КК України. При цьому фактично не було враховано, що він вже засуджувався за аналогічний злочин, був звільнений від покарання з випробуванням, але після того продовжував ухилятися від сплати аліментів, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність ОСОБА_1 й неможливість його виправлення без застосування покарання, що має застосовуватися реально.
Про це правильно зазначено в касаційному поданні прокурора.
Отже, колегія суддів вважає, що суд допустив такі порушення чинного закону, які істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі, що є безумовною підставою для скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд.
Якщо під час нового розгляду справи буде доведено винуватість ОСОБА_1 у інкримінованому йому злочині, то визначену за даним вироком міру покарання з застосуванням ст. 75 КК України слід вважати невиправдано м'якою.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів, -
касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.
Вирок Єнакіївського міського суду Донецької області від 4 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же місцевий суд в іншому складі суддів.
Судді:
Паневін В.О. Глос Л.Ф. Кліменко М.Р.
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України Паневін В.О.