головуючого - судді
Паневіна В.О.,
суддів
Кліменко М.Р., Глоса Л.Ф.,
за участю прокурора
Ковтун Н.Я.
розглянула в судовому засіданні 12 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 січня 2006 року щодо ОСОБА_1.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше не судимого,
- за ч.3 ст.289 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 26.06.2003 року близько 3 год. шляхом зламу замка і проникнення у приміщення - гараж, що розташовувався у дворі будинку АДРЕСА_1, заволодів транспортним засобом ОСОБА_2 - автомобілем ВАЗ-2109 вартістю 15000 грн., що у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, чим спричинив потерпілому значну матеріальну шкоду.
У апеляційному порядку справа не розглядалася.
У касаційному поданні заступник прокурора Автономної Республіки Крим стверджує про неправильне застосування кримінального закону, оскільки судом не було враховано змін, внесених до ст.289 КК України Законом України від 22.09.2005 року »Про внесення зміни до статті 289 Кримінального Кодексу України», що набрала чинності з 13.10.2005 року. З урахуванням цього Закону просить вирок щодо ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувати його дії з ч.3 ст.289 КК України на ч.2 ст.289 КК України.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Доведеність винуватості ОСОБА_1 у заволодінні транспортним засобом ОСОБА_2 за обставин, вказаних у вироку, у касаційному поданні не заперечується.
Разом із тим, вирок суду відносно ОСОБА_1 щодо кваліфікації його дій за ч. 3 ст.289 КК України підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.
Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 суд визнав винним у незаконному заволодінні з проникненням у приміщення транспортним засобом, вартість якого у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, чим завдано значної матеріальної шкоди потерпілому.
Однак, при цьому судом не було враховано нової редакції ст. 289 КК України.
Відповідно до примітки до ст. 289 КК України в новій редакції матеріальна шкода визнається значною у разі заподіяння в результаті заволодіння транспортним засобом реальних збитків на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а великою - в разі заподіяння реальних збитків на суму понад 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Згідно роз'яснень, що містяться у п. 17 постанови № 14 Пленуму Верховного України від 23.12.2005 року “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при вирішенні питання про те, чи були збитки реальними, необхідно виходити з положень п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, де зазначено, що такими збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, що вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Із матеріалів справи видно, що автомобіль ВАЗ-2109 ОСОБА_2 був повернутий з пошкодженнями, які відповідно до висновку авто-товарознавчої експертизи оцінені в 509 грн. 96 коп., що не є значною або великою шкодою.
Враховуючи викладене, з вироку підлягає виключенню кваліфікуюча ознака дій ОСОБА_1 - заподіяння потерпілому значної матеріальної шкоди, а його дії, з урахуванням наявності кваліфікуючої ознаки - проникнення у приміщення, підлягають перекваліфікації з ч. 3 на ч. 2 ст. 289 КК України.
При призначенні покарання колегія суддів ураховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, обставини його вчинення, дані про особу засудженого, який за місцем проживання характеризується позитивно, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому. Обставинами, що пом'якшують покарання та дають підстави для застосування ст.69 КК України, колегія суддів визнає щире каяття ОСОБА_1, вчинення ним злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин - важкого матеріального становища сім'ї у зв'язку із хворобою матері.
Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів
касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.
Вирок Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 січня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 із ч. 3 ст. 289 КК України на ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання за цим законом із застосуванням ст.69 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без конфіскації майна.
. У решті вирок залишити без зміни.
Паневін В.О. Кліменко М.Р. Глос Л.Ф.