Справа № 22-2194 Головуючий у 1 -ій інст.Свірідова В.В.
Категорія 2 Доповідач Зубарева К.П.
06 листопада 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Зубарєвої К П.
Суддів: Приколоти Г І., Бакуса В.Я
При секретарі: Мамчиць О В
З участю адвокатів ОСОБА_1 ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за, апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду мЛьвова від 04 липня 2006 року,
встановила:
Рішенням Шевченківського районного суду м Львова від 04 липня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6, третіх осіб - третьої Львівської державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, Львівського обласного державного комунального бюро технічноі інвентаризації та експертної оцінки про визнання недійсними заповіту посвідченого 07 07.2003 року, договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 26.12.2001 року, визнання права власності на квартиру і виселення відмовлено.
Рішення суду оскаржила позивачка. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки таке Не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам закону. Зокрема обставини справи свідчать, що ОСОБА_8 на час складення заповіту зловживав спиртними, напоями, не працював та в останній рік був у такому стані, що не міг усвідомлювати значення своїх дій.
Суд неправильно взяв до уваги висновок комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи від 05.05.2006 року щодо здатності ОСОБА_8 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Не враховано, що договір купівлі-продажу квартири був укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вже після смерті ОСОБА_8 на підставі виданого ним доручення, яке припинило свою дію.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Матеріалами справи встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі свідоцтва про право власності від 19.11.1993 року. Після їх смерті власником зазначеної квартири став їх син ОСОБА_8, 1959 року народження, який проживав в зазначеній квартирі і який помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Згідно заповіту, складеною ОСОБА_8 07.07.2003 року і посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 останній належну йому квартиру АДРЕСА_1, ( в м.Львові на випадок своєї смерті заповів ОСОБА_4 а також надав йому доручення на право продажу зазначеної Квартири за ціну і на умовах на свій розсуд. За договором купівлі-продажу, укладеного 26.12.2003 року, ОСОБА_4 за наданим йому ОСОБА_8 дорученням, відчужив зазначену квартиру ОСОБА_5.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд вірно виходив з того, що оскільки позивачкою не представлено а судом не здобуто доказів, підтверджуючих укладення заповіту ОСОБА_8 всупереч вільному його волевиявленню та перебуванню у стані, не розуміючому значення своїх дій та керуванню ними, відтак відсутні підстави для визнання недійсним складеного ОСОБА_8 07.07.2003 року заповіту на користь відповідача ОСОБА_4. При цьому суд обгрунтовано прийняв до уваги висновок комісійної посмертної судово-исихіатричної експертизи № 348 від 05.05.2006 року, проведеної Львівською обласною державною клінічною психіатричною лікарнею з врахуванням матеріалів справи та попередніх експертиз , згідно до якої комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_8 на час підписання заповіту 07 07 2003 року хронічним стійким психічним розладом не страждав, виявляв розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю з синдромом залежності, інтелектуально-мисстичним та морально-етичним зниженням без психозу га недоумства, що не позбавляло його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними ( а.с.278-281). Та обставина, що ОСОБА_4. на підставі наданої йому ОСОБА_8 довіреності був укладений 26.12.2003 року договір купівлі-продажу зазначеної квартири ОСОБА_5 вже після смерті ОСОБА_8, не може бути підставою для визнання цього договору недійсним, оскільки жодним чином не порушує прав позивачки, яка не була стороною в угоді і не є спадкоємцем, а таким є відповідач ОСОБА_4 відповідно до заповіту від 07.07.2003 року, і ніхто із учасників цього договору його не оспорює. Суд дав належну оцінку зібраним по справі доказам і підставно відмовив у задоволенні позовних вимог. Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст..ст.307 ч І п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів ;-
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Шевченківського районної о суду м.Львова від 04 липня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала вступає в законну силу з моменту її проголошення, може бути оскарженою В касаційному порядку протягом двох місяців з дня вступу її в законну силу шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.