Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Макаренка М.М.
суддів
Селівона О.Ф., Шевченко Т.В.
за участю прокурора
Кривов'яза Я.І.
та засудженого
ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні 28 вересня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 26 травня 2006 року.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_1,
немаючого судимості,
- за ч. 2 ст. 142 КК України 1960 року на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
- за п.п. “а», “і» ст. 93 КК України 1960 року на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
На підставі ст. 42 КК України 1960 року за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 20 000 грн. на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди.
За вироком ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні злочинів за таких обставин.
21 листопада 1996 року приблизно о другій годині, знаходячись у будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 вчинити розбійний напад на ОСОБА_3 з метою заволодіння її майном, на що остання дала згоду. Після цього вони пройшли до кімнати, де спала потерпіла, і напали на неї. Утримуючи ОСОБА_3 на ліжку, вони тюлевою тканиною та поясом зв'язали їй руки та ноги, чим позбавили потерпілу можливості чинити опір. В той же час ОСОБА_1 не менше двох разів перекрив подушкою дихальні шляхи потерпілої, вимагаючи зізнатися де знаходяться цінності.
Під час розбійного нападу приблизно о 2-й годині 30 хвилин ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вирішили вбити ОСОБА_3 З цією метою ОСОБА_1 знову перекрив подушкою дихальні шляхи ОСОБА_3. Внаслідок механічної асфіксії на місці події настала смерть потерпілої. Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обшукали помешкання і заволоділи майном та грошима на загальну суму 350 грн., а потім втекли з місця вчинення злочинів.
У касаційній скарзі і доповненнях до неї засуджений зазначає, що вбивство ОСОБА_3. під час розбійного нападу на неї вчинила ОСОБА_2, а він тільки допоміг останній збути майно, завідомо здобуте злочинним шляхом, та вчинив заздалегідь необіцяне приховування особливо тяжких злочинів. Тому засуджений просить змінити вирок, перекваліфікувавши його дії на ст. 198 та ч. 1 ст. 396 КК України 2001 року і призначити покарання за ці злочини.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засудженого, який підтримав касаційну скаргу, міркування прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, а вироку - без зміни, перевіривши кримінальну справу, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, ґрунтується на сукупності доказів, зібраних по справі і перевірених у судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку у вироку.
ОСОБА_1 визнав, що вночі 21 листопада 1996 року він і ОСОБА_2 знаходились в будинку ОСОБА_3., куди на їх прохання потерпіла впустила переночувати.
Цю обставину засуджений не оспорює і в касаційній скарзі.
Доводи ОСОБА_1 про те, що приблизно о другій годині ночі ОСОБА_3. повідомила, що в будинку його знайомої ОСОБА_5 горить світло і у зв'язку з цим він пішов до останньої попросити, щоб та дозволила їм переночувати у неї, а коли повернувся до будинку ОСОБА_3. побачив, що ОСОБА_2 винесла з будинку сумки з речами і закрила двері на замок, після чого вони пішли в м. Дніпрорудний, є явно надуманими.
Із показань як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2. вбачається, що ОСОБА_3. постелила їм постіль і вони лягли спати. За таких обставин у засудженого не було підстав шукати інше приміщення, щоб переночувати.
ОСОБА_2 пояснила, що приблизно о другій годині ночі ОСОБА_1 проснувся і запропонував заволодіти майном і грошима ОСОБА_3. Після цього вони пішли в кімнату, де спала потерпіла. Там вона утримувала ковдрою руки ОСОБА_3., а ОСОБА_1 поклав подушку на обличчя потерпілої і став вимагати гроші. Коли ОСОБА_3. жестами показала, що у неї немає грошей ОСОБА_1 зв'язав їй руки і ноги, поклав подушку на обличчя і утримував її декілька хвилин. Переконавшись, що потерпіла померла, вони обшукали квартиру зібрали речі в сумки, закрили на замок вхідні двері в будинок і пішли з місця вчинення злочинів.
Показання ОСОБА_2. послідовні, відповідають фактичним обставинам справи, тому не викликають сумніву в їх достовірності.
Із матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на час вчинення злочину знаходились у фактичних шлюбних відносинах.
ОСОБА_1 визнав, що у ОСОБА_2. не було підстав обмовляти його і такої обставини не встановлено по справі. ОСОБА_2 добровільно повідомила правоохоронним органам про злочини, вчинені нею разом з ОСОБА_1. У судовому засіданні вона підтвердила, що всі показання вона давала добровільно.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 в умисному вбивстві під час розбійного нападу ОСОБА_3., вчиненому за попередньою змовою з ОСОБА_2.
Дії засудженого кваліфіковані правильно за п.п. “а», “і» ст. 93 та ч. 2 ст. 142 КК України 1960 року, а покарання йому призначено з врахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів і обставин, що його обтяжують.
Не вбачаючи підстав для зміни чи скасування вироку, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 26 травня 2006 року щодо нього - без зміни.
Судді:
Макаренко М.М. Селівон О.Ф. Шевченко Т.В.