10 листопада 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Левченка Є.Ф., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та за зустрічним позовом про поділ спільного майна, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 липня 2003 року та на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 11 грудня 2003 року,
ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.07.2003 р. та на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 11.12.2003 р., яким рішення місцевого суду в частині поділу спільного майна скасовано з направленням справи в цій частині на новий розгляд, а в решті рішення місцевого суду про задоволення первісного позову залишено без змін.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, ненадання максимального строку для збереження сім'ї, в зв'язку з чим ставить питання про зміну судових рішень та надання строку для примирення.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 25.12.1999 р. та дітей від шлюбу не мали. Задовольняючи первісний позов про розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що сім'я сторін розпалась і примирення стало неможливим.
Апеляційний суд обґрунтовано погодився з рішенням місцевого суду в цій частині. Скасовуючи рішення місцевого суду в частині вирішення зустрічного позову, апеляційний суд виходив з того, що вимоги ОСОБА_2 щодо відшкодування вартості майна, яке, за її твердженням, було вивезено ОСОБА_1, по суті не розглядались і вирішені не були.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухваленні з додержанням судами норм матеріального та процесуального права і відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.
Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_2відхилити.
Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 11 грудня 2003 року та частково залишене ним в силі в частині вирішення первісного позову рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 липня 2003 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України :
Є.Ф. Левченко
Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін