у кримінальних справах у складі:
Головуючого
Земляного В.В.,
суддів
Буніна О.І. і Пекного С.Д.
за участю прокурора
Яковенко Р.І.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві “ 29 » серпня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області від 6 червня 2006 року.
Вироком Луцького міськрайонного суду від 30 березня 2006 року
ОСОБА_1, несудимого,
було засуджено за ст. 185 ч.3 КК України на 5 років позбавлення волі;
за ст. 185 ч.4 КК України на 5 років позбавлення волі;
за ст. 185 ч.5 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією майна;
за ст. 186 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна;
за ст. 304 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна.
Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області від 6 червня 2006 року вирок Луцького міськрайонного суду від 30 березня 2006 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання за ч.5 ст. 185 КК України та за сукупністю злочинів скасовано. За ч.5 ст. 185 КК України ОСОБА_1 призначено 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.ч. 3, 4, 5 та 186 ч.3 і 304 КК України, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. В решті вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він в період з 22 червня 2003 року по 19 квітня 2005 року в м. Луцьку Волинської області, як самостійно, так і за попередньою змовою групою осіб, повторно, з проникненням у житло, за наведених у вироках судів першої і другої інстанцій обставин вчинив 41 епізод крадіжок чужого майна, в тому числі й у великому та особливо великому розмірах. А 20 квітня 2005 року в м. Ковелі ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб вчинив відкрите заволодіння чужим майном, поєднане з проникненням у житло. Крім того, ОСОБА_1, достовірно знаючи про неповнолітній вік ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1), втягнув його в злочинну діяльність.
Зокрема, 8 липня 2003 року ОСОБА_1 повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_4, засудженим вироком Луцького міськрайонного суду від 28.12.2005 року, приблизно о 10 год., зламавши замок вхідних дверей, проник в квартиру АДРЕСА_1, звідки таємно викрав 2 000 доларів США, що за офіційним курсом долара до гривні становить 10 664 грн. 80 коп., заподіявши потерпілому ОСОБА_5 шкоду в особливо великому розмірі.
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1, та його захисник - адвокат ОСОБА_2., не оспорюючи факту проникнення ОСОБА_1 в квартиру потерпілого ОСОБА_5 з метою крадіжки майна потерпілого, стверджують, що кошти в сумі 2000 доларів США ОСОБА_1 не викрадав. У зв»язку з цим вважають, що апеляційний суд призначив за ст. 185 ч.5 КК України та на підставі ст. 70 КК України надто суворе покарання. Крім того, на їх думку, апеляційний суд неповно врахував дані про особу винного та обставини, що пом»якшують покарання, зокрема: молодий вік ОСОБА_1, його стан здоров»я, щире каяття та сприяння в розкритті злочинів. Доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені інших злочинів, за які його засуджено, правильність кваліфікації дій та призначене судом першої інстанції покарання у касаційних скаргах не оспорюється.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який вважав вирок апеляційного суду законним і обгрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Посилання у скаргах на недоведеність винності ОСОБА_1 у таємному викраденні з квартири ОСОБА_5 2000 доларів США є безпідставними і спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_5, явкою з повинною ОСОБА_1, протоколами відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_4, протоколом огляду місця події, висновками трасологічних експертиз, вироком Луцького міськрайонного суду від 28.12.2005 року та ухвалою судової колегії у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області від 28 лютого 2006 року, якими ОСОБА_4 визнаний винним у викраденні разом з ОСОБА_1 2000 доларів США з квартири ОСОБА_5.
Дії ОСОБА_1 за ч.5 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно.
Покарання ОСОБА_1за ч.5 ст. 185 КК України призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням даних про особу винного, його стану здоров»я та обставин, що пом»якшують його покарання. Саме з врахуванням сукупності цих обставин та приймаючи до уваги тривалість і велику кількість вчинених злочинів, невідшкодування завданої потерпілим шкоди, втягнення ОСОБА_1 у злочинну діяльність неповнолітньої особи, суд і призначив ОСОБА_1 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.5 ст. 185 КК України. Підстав для призначення ОСОБА_1 покарання за ч.5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України немає. Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання є достатнім й необхідним для його виправлення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області від 6 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
В.В. Земляний О.І. Бунін С.Д. Пекний
З оригіналом згідно:
Верховного Суду України О.І. Бунін