30 жовтня 2013 року Справа № 803/2102/13-a
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Каленюк Ж.В.,
при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Коляди Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області про скасування вимоги від 16 серпня 2013 року № Ф-805,
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області (УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі) про визнання протиправною та скасування вимоги від 16 серпня 2013 року № Ф-805 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 2388,06 грн. (а.с.3-4, 14).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є фізичною особою-підприємцем, що обрав спрощену систему оподаткування. Згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивачу призначена пенсія за вислугу років, а тому відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування» він звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. З наведених підстав вважає оскаржену вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
В запереченні проти адміністративного позову відповідач його вимог не визнав, в обґрунтування заперечення пояснив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - платник єдиного податку, є платником єдиного соціального внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування» та відповідно до цього Закону несе обов'язки з нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску за ставкою 34,7 % від бази нарахування. Сплата здійснюється за календарний квартал до 20-го числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та /або не сплачена платником у встановлені строки, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Вимога про сплату недоїмки надсилається платнику територіальним органом Пенсійного фонду.
Сума боргу, вказана у вимозі від 16 серпня 2013 року № Ф-805, виникла у зв'язку із несплатою єдиного соціального внеску за перший та другий квартали 2013 року. Позивачу окремо надіслана вимога від 07 червня 2013 року № Ф-805 про сплату боргу за перший квартал 2013 року, цю вимогу позивач оскаржив у судовому порядку. Вимога виставляється на всю суму боргу та після проходження процедури узгодження передається до органів державної виконавчої служби лише на суму зростання боргу.
Відповідач вважає, що від сплати єдиного внеску за правилами частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування» звільнені фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку, які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (вони можуть бути платникам єдиного внеску за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування). Умови отримання пенсії за віком визначені статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» не звільняються від сплати єдиного внеску.
З наведених підстав відповідач просив в задоволенні адміністративного позову відмовити, а в частині вимоги про суму боргу за перший квартал 2013 року (1194,03 грн. - залишити без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).
Ухвалою суду від 30 жовтня 2013 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви в частині вимог про визнання протиправно та скасування вимоги від 16 серпня 2013 року № Ф-805 про сплату боргу у сумі 1194,03 грн. за перший квартал 2013 року відмовити.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримує та просить задовольнити позов повністю з наведених у позові підстав.
У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнає, з підстав, викладених у письмовому запереченні.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з таких мотивів і підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 16 серпня 2002 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та є платником єдиного податку. Дані обставини підтверджуються спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копією свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_1 (а.с.8, 20).
Як вбачається з копії довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 16 березня 2012 року № 759 позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.7).
16 серпня 2013 року відповідачем винесено вимогу № Ф-805 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 2388,06 грн. (а.с.6). З пояснень відповідача встановлено, що недоїмку нараховано за даними облікової картки ОСОБА_1, про якого надійшли відомості від податкових органів в рамках Угоди про міжвідомче інформаційне співробітництво між Державною податковою службою та Пенсійним фондом України від 21 лютого2012 року та пункту 1 протоколу № 1 від 25 квітня 2012 року. Факт перебування на прощеній системі оподаткування упродовж січня-червня 2013 року позивач підтвердив у судовому засіданні.
Надаючи правову оцінку оскаржуваній вимозі про сплату недоїмки, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Зокрема, згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування сплачується в обов'язковому порядку, крім випадків встановлених законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому, як визначено частиною четвертою цієї ж статті, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною другою статті 5 вказаного Закону (в редакції, чинній у періоді, за який нарахована недоїмка) взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2 - 14 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.
Частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено обов'язки платників єдиного внеску, в тому числі своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
Відповідно до пункту 3 частини першої, частини третьої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу. Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Пунктом 5 частини першої статті 1 зазначеного вище Закону встановлено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня цього року становить 1147,00 грн.
Частиною восьмою статті 9 цього Закону визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності,- вони сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування» недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Проаналізувавши вищезазначені положення законодавства, суд дійшов висновку, що фізичні особи-підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, зобов'язані самостійно обчислювати і сплачувати єдиний внесок щокварталу, до 20-го числа наступного місяця. Якщо єдиний внесок таким платником не обчислений, то він обчислюється органом, що контролює його надходження і сплату. Несвоєчасно сплачена сума єдиного внеску вважається недоїмкою, про обов'язок сплати якої територіальний орган надсилає платнику єдиного внеску вимогу.
Разом з тим, пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску - фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії. За правилами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Згідно з пунктом 16 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Оскільки ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, тому станом на 13 червня 2013 року він досяг загального пенсійного віку та має право на отримання пенсії за віком (а.с.39).
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
Таким чином, ОСОБА_1 має право отримувати або пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення», або пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», при цьому позивач вправі самостійно обрати, яким видом пенсійного забезпечення користуватися.
Суд вважає, що визначальним критерієм при наданні пільги зі звільнення від сплати єдиного внеску, яка передбачена частиною четвертою статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», є не вид отримуваної фізичною особою-підприємцем пенсії, а досягнення нею (ним) пенсійного віку (з якого виникає право вибору пенсії). На думку суду, фізична особа-підприємець, яка досягла пенсійного віку, незалежно від виду пенсії, яку отримує, має право на пільги, встановлені частиною четвертою статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Таким чином, оскільки загального пенсійного віку ОСОБА_1 досяг у червні 2013 року, а єдиний внесок нараховується за квартал, то у нього був обов'язок сплатити єдиний внесок за другий квартал 2013 року.
Зважаючи на те, що у 2013 році фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не здійснював самостійного нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області нараховано єдиний внесок за перший та другий квартали 2013 року у розмірі мінімального страхового внеску, про що свідчить облікова картка позивача (а.с.24). Єдиний внесок за другий квартал 2013 року у сумі 1194,03 грн. до 20 липня 2013 року позивач не сплатив (як і за перший квартал цього року у тій же сумі, яка сплачується до 20 квітня 2013 року). Загальна сума єдиного внеску, не сплачена платником, станом на 01 серпня 2013 року становить 2388,06 грн. Відтак, відповідач сформував вимогу про сплату недоїмки з урахуванням наведених вище норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до пунктів 6.8, 6.9 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289, у разі якщо платник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені, не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання. Якщо протягом наступного базового звітного періоду платник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження до органу державної виконавчої служби подається вимога тільки на суму зростання боргу.
З матеріалів справи вбачається, що вимога відповідача про сплату боргу на суму зростання (1194,03 грн.) за другий квартал 2013 року надіслана на виконання до органу державної виконавчої служби 09 вересня 2013 року (а.с.31-32), оскільки сума боргу не була сплачена та вимога не була узгоджена у десятиденний строк з дня її одержання - 22 серпня 2013 року (а.с.37).
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, суб'єкт владних повноважень, належними та допустимими письмовими доказами довів правомірність вимоги про сплату недоїмки від 16 серпня 2013 року №Ф-805.
Оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування, досяг пенсійного віку лише 13 червня 2013 року, то він не звільнений від сплати єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за другий квартал 2013 року, тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.
У зв'язку із тим, що позов задоволенню не підлягає, то судові витрати за правилами статті 94 КАС України позивачу не відшкодовуються.
Керуючись статтями 2, 71, 94, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області про скасування вимоги від 16 серпня 2013 року № Ф-805 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 04 листопада 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В.Каленюк