Іменем України
17 жовтня 2013 р. (10:59) Справа №801/8298/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Павленко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_4, довіреність у справі;
відповідача - Петришак М. Я., паспорт НОМЕР_5, довіреність у справі,
Суть спору:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002791702 від 12.04.2013 р.
У судовому засіданні 10.10.2013 р. суд усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, замінив відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим ДПС, його правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що спірне податкове повідомлення-рішення було винесено за результатом проведеної фактичної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в ході якої був зроблений висновок про порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». При цьому, позивач зазначає, що згідно наказу начальника ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС №1286 від 21.03.2013 р. перевірку було призначено на підставі п. 80.2.7 ст. 80 Податкового кодексу України, який регулює питання проведення перевірки використання праці найманих осіб та здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без проведення реєстрації, а сама перевірка була проведена за іншим напрямком. Крім того, не погоджується позивач і з суттю зафіксованих в акті перевірки порушень. Зокрема, по факту нероздрукування фіскального чеку при здійсненні продажу кави «Американо» позивач стверджує, що реалізація вказаного товару була здійснена Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, який орендує приміщення ресторану, крім бару, в якому здійснює діяльність позивач. Крім того, стосовно зафіксованої в акті суми коштів в розмірі 460,00 грн. позивач також зазначає, що вказані кошти належать ФОП ОСОБА_4 Стосовно зафіксованого в акті порушення у вигляді нездійснення щоденного роздрукування Z-звітів в кількості 291 шт. за період з 07.06.2010 р. по 23.03.2013 р. позивач зазначає, що всі звіти за вказаний період були роздруковані та збережені в книгах обліку розрахункових операцій, однак працівниками податкового органу не були враховані факти відсутності продажів і відбиття суми останньої розрахункової операції в копіях роздрукованих Z-звітів. Позивач зауважує, що згідно з нормами чинного законодавства періодичність здійснення роздрукування Z-звіту повинна здійснюватися за зміну - період роботи РР від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту, тривалість якої не повинна перевищувати 24 години, однак працівниками податкової інспекції не було доведено застосування позивачем РРО без роздрукування фіскального звітного чеку більше ніж протягом 24 годин, а в акті не встановлено початок використання РРО, від якого слід було відраховувати 24 години.
Відповідач письмові заперечення на позов не надав, однак у судовому засідання усно проти позову заперечував та зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідно до норм чинного податкового законодавства України.
Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд
ОСОБА_1 зареєстрована в якості суб'єкта підприємницької діяльності 16.03.2010 р., на підставі договору суборенди №5 від 01.07.2011 р., торгового патенту серії ТПВ №013990 та дозволу №1436 на право розміщення торгового об'єкту здійснює підприємницьку діяльність в барі по АДРЕСА_1 (спортивно-оздоровчий комплекс «МФК-Гагаринський»).
З 25.03.2013 р. по 29.03.2013 р. працівниками ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена фактична перевірка позивача, результати якої були оформлена відповідним актом (а. с. 18-20).
Перевіркою був встановлений факт реалізації кави «Американо» 100 мл. 2 шт. на загальну суму 44,00 грн. без застосування РРО; невідповідність сум готівкових коштів га місці проведення розрахунків на 460,00 грн. В акті перевірки вчинено запис про невиконання щоденного друкування 291 фіскальних звітних чеків та їх незберігання в КУРО №0109012849/р1 і №0109012849/р2.
За результатом проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення №0002791702 від 12.04.2013 р., яким до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 98941 грн., у тому числі 1 грн. за непроведення розрахункової операції через РРО та незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків суми коштів, зазначеній в денному звіті, та 98940 грн. за невиконання щоденного друку фіскальних звітних чеків та їх незберігання (340 грн. х 291).
Не погодившись зі вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Міністерства доходів і зборів України, однак рішенням Міндоходів України від 12.08.2013 р. №3949/0/94-99-10-01-15 скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (тут і далі - в редакції станом на момент проведення перевірки, Закон №265/95) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, серед іншого:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;
- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Відповідальність за порушення наведених вимог закріплена в статті 17 Закону №265/95, якою передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
1) у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
вчинене вперше - 1 гривня;
вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);
за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);
4) двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання.
Як вже було зазначено вище, під час проведення перевірки факт реалізації кави «Американо» 100 мл. 2 шт. на загальну суму 44,00 грн. без застосування РРО, а також невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків на 460,00 грн.
Заперечуючи проти зазначеного порушення, позивач зазначає, що відповідна реалізація була допущена працівником Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, який здійснює підприємницьку діяльність в приміщенні ресторану по АДРЕСА_1 (спортивно-оздоровчий комплекс «МФК-Гагаринський»), на підтвердження чого надав договір суборенди №1 від 01.07.2011 р. Крім того, зазначені вище грошові кошти в сумі 460,00 грн., невідповідність яких даним РРО зафіксована в акті, за твердженням позивача, також належать ФОП ОСОБА_4
Проте, з цього приводу суд зазначає наступне.
З акта перевірки вбачається, що реалізація товару (кави «Американо» 100 мл. 2 шт. на загальну суму 44,00 грн.) була здійснена барменом ОСОБА_5. Будь-які зауваження з цього приводу позивачем в акті не відображені.
В матеріалах справи наявний трудовий договір від 02.06.2010 р., укладений між позивачем та фізичною особою ОСОБА_5 на невизначений термін, за яким ОСОБА_5 був прийнятий на роботу барменом. Вказаний договір був зареєстрований в центі зайнятості, про що свідчать відповідні відмітки, та в порядку статей 70, 79 КАС України розцінюється судом в якості належного та допустимого письмового доказу у справі.
Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, суд зазначає, що положення ч. 2 ст. 71 КАС України не звільняють позивача від обов'язку доводити суду ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до положень статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Звертаючись до адміністративного суду з позовом, позивач має надати переконливі документальні докази на підтвердження обставин, із наявністю яких він пов'язує неправомірність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Так, предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
При цьому, в контексті ст. 161 КАС України, суд має встановити всі фактичні обставини справи, якими обумовлено звернення позивача до суду, перевірити підтвердження їх наявності належними та допустимими доказами та надати їм відповідну правову оцінку.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Проте, позивачем не були надані суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що реалізація кави Американо» 100 мл. 2 шт. на загальну суму 44,00 грн. була здійснена не ОСОБА_5, а іншою особою, яка працює у ФОП ОСОБА_4, до того ж такі зауваження не були викладені в акті перевірки.
Крім того, не доведеним жодними доказами є і твердження позивача про те, що готівкові кошти в сумі 460,00 грн., на які виявлено невідповідність, належать не позивачеві, а іншій особі - ФОП ОСОБА_4
На підставі цього, суд вважає, що відповідні порушення, зафіксовані в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам справи, а тому застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 1,00 грн. є правомірним.
Однак, стосовно порушення у вигляді невиконання щоденного друкування 291 фіскальних звітних чеків та їх незберігання в КУРО №0109012849/р1 і №0109012849/р2 суд зазначає, що нездійснення друку спірних Z-звітів пов'язано з відсутністю проведення розрахункових операцій у відповідні дні.
Відповідно до частини 1 статі 13 Закону №265/95 вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 р. N 199 були затверджені Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування (далі - Вимоги), пунктом 1 яких передбачено, що дія цих вимог поширюється на реєстратори розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг) та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), крім тих реєстраторів, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
Пунктом 2 Вимог передбачено, що Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора.
Відповідно до п. 17 Вимог чек Z-звіту - фіскальний звітний чек повинен додатково містити такі дані (всі підсумки та суми обчислюються за зміну):
- підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) за кожною ставкою ПДВ окремо;
- літерні позначення та відповідні ставки ПДВ у відсотках, а також дати їх останнього занесення (якщо таке занесення проводилося у день друкування даного фіскального звітного чека);
- суми ПДВ за кожною ставкою;
- підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги), продаж яких не підлягає обкладенню ПДВ;
- загальний підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) з розбивкою за формами оплати;
- підсумок розрахункових операцій та суми ПДВ відповідно до абзаців другого, четвертого, п'ятого, шостого цього пункту за сумами коштів, виданих покупцям (споживачам послуг), якщо такий підсумок не дорівнює нулю;
- суми готівки за операціями "службового внесення" та "службової видачі";
- кількість касових чеків (квитанцій), виданих за зміну, окремо за реалізованими товарами (наданими послугами) та виданими коштами;
- номер, дату і час друкування фіскального звітного чека;
- повідомлення про обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам'яті та дійсність фіскального звітного чека.
Таким чином, оскільки Z-звіт має містити дані про проведені розрахункові операції, зазначений звіт має роздруковуватися лише у разі проведення розрахункових операцій в певний період.
В примітці 1 до Вимог зазначено, що підсумок розрахунків обчислюється за зміну, максимальна тривалість якої не повинна перевищувати 24 години.
Згідно з пунктом 2 Вимог зміна - період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.
Таким чином, якщо об'єкт торгівлі працює цілодобово, то фіскальні звітні чеки (Z-звіти) повинні роздруковуватися щодоби, тобто не пізніше 24 годин з моменту реєстрації розрахункової операції, виконаної після попереднього Z-звіту.
При цьому, суд звертає увагу на те, що Вимоги не містять вказівки на те, що така операція має бути здійснена на початку календарного дня (тобто о 00 год. 00 хв.), та не містить прив'язки початку зміни РРО до початку календарного дня.
За таких обставин, суд вважає, що відлік тривалості зміни реєстратора розрахункових операцій починається з моменту реєстрації розрахункової операції після виконання попереднього Z-звіту, а не з початку робочого дня, чи 00 год. 00 хв.
Згідно зі статтею 2 Закону №265/95 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Суд зазначає, що відповідачем в додатку до акта перевірки лише перелічені дні, за які позивачем не були роздруковані Z-звіти, однак при цьому не наведені жодні докази, що у ці дні (або 24-годинний проміжок часу від здійсненням першої розрахункової операції після друкування попереднього Z-звіту) позивачем були здійснені розрахункові операції, що свідчить про неналежне складання акта перевірки податковою інспекцією.
У той же час, судом були досліджені книги обліку розрахункових операцій №0109012849/р1 і №0109012849/р2 та встановлено, що Z-звіти друкувалися позивачем за кожну зміну, тобто протягом 24 годин з моменту проведення першої розрахункової операції після друкування попереднього Z-звіту.
Отже, роздрукування Z-звітів в межах 24 годин з моменту здійснення першої розрахункової операції є правомірним, навіть коли 24-годинний період зміни РРО не збігається з календарною добою.
Таким чином, суд вважає, що викладене відповідачем в акті перевірки твердження про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства у вигляді невиконання щоденного друкування 291 фіскальних звітних чеків та їх незберігання в КУРО, не відповідає фактичним обставинам справи, а отже застосування штрафних санкцій в розмірі 98940 грн. є неправомірним.
Додатково суд звертає увагу на те, що не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.
Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.
Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону N 265/95, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
Відповідна правова позиція викладена Верховним судом України в постановах від 16.04.2013 р. та від 04.06.2013 р., а отже, з урахуванням положень ч. 2 ст. 161, ст. 244-2 КАС України, підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах.
Таким чином, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, у резолютивній частині судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача. Саме така правова позиція викладена в Листі від 21.11.2011 р. N 2135/11/13-11 Вищого адміністративного суду України.
За таких обставин, судовий збір в розмірі 989,40 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.
Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору суд в порядку статті 94 КАС України залишає за позивачем.
В судовому засіданні 17.10.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 22.10.2013 р.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002791702 від 12.04.2013 р., винесене Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС, в частині застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 98940 грн. (дев'яносто тисяч дев'ятсот сорок гривень).
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_3) судовий збір в розмірі 989,40 грн. (дев'ятсот вісімдесят гривень сорок копійок) шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9, ідентифікаційний код 38756639).
Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України обов'язок стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дудін С.О.