Іменем України
24 жовтня 2013 р. (17:19) м.Сімферополь Справа №801/8620/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., за участю секретаря судового засідання Єпексімової Т.Є., представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,
від відповідача 1 (Лівадійській МС ГУ ДМС України в АР Крим) - Романенко О.М.
від відповідача 2(Лівадійській МВ Ялтинського МУМВС України в АРК)- не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Лівадійського міського відділу Ялтинського міського управління МВС України в АР Крим, Лівадійського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби в АР Крим
про визнання відмови протиправною та спонукання до виконання певних дій.
Суть спору: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Лівадійського міського відділу Ялтинського міського управління МВС України в АР Крим про визнання відмови від 25.04.2013 № 406 протиправною та зобов'язання поновити реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішень Ялтинського міського суду АР Крим та Апеляційного суду АР Крим позивач звернулась із заявою про відновлення її реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, однак отримала від Лівадійського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби в АР Крим відмову, яку вважає протиправною та такою, що порушує її права.
Ухвалами суду від 06.09.2013 відкрито провадження у справі та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
Протокольною ухвалою суду від 26.09.2013 до участі у справі в якості другого відповідача залучено Лівадійський міський сектор Головного управління Державної міграційної служби в АР Крим.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили останні задовольнити.
Представник відповідача - Лівадійського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби в АР Крим в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з тих підстав, що позивачу відмовлено у задоволенні заяви оскільки їй Апеляційним судом АР Крим відмовлено у повороті виконання рішення суду з тих підстав, що дана квартира не придатна для поживання. Письмових заперечень проти позову не надала.
Відповідач - Лівадійський міський відділ Ялтинського міського управління МВС України в АР Крим явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про день місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином (поштове повідомлення а.с.42), про причини неявки суд не повідомив, письмових заперечень проти позову не надав.
Оскільки відповідач - Лівадійський МВ Ялтинського МУ МВС України в АР Крим, про день місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином, суд керуючись ст.ст.122,128 КАС України вважає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних доказів.
Вислухавши думку присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд,
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Оцінюючи правомірність дій відповідачів, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
З матеріалів справи встановлено, що листом за вих.№406 від 25.04.2013 за підписом начальника Лівадійського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби в АР Крим, позивачу повідомлено, що її заява розглянута та повідомлено, що у задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду, щодо відновлення реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними діями Лівадійського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби в АР Крим, позивач звернулась до суду із даним позовом до Лівадійського міського відділу Ялтинського міського управління МВС України в АР Крим про захист порушених прав.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Тому, вирішуючи дану справу стосовно позовних вимог позивача про визнання дій протиправними, суд зобов'язаний встановити: чи діяли відповідачі на підставі закону, чи являються їх дії та рішення обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.
Перевіривши обставини правовідносин, які виникли між сторонами, підстави позову, а також проаналізувавши правові норми, які регулюють дані спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Заочним рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 11 травня 2010 року по справі №2-1772/2010 усунуто виконавчому комітету Ялтинської міської ради перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 по зазначеній адресі.
20 серпня 2010 року позивач подала заяву про перегляд заочного рішення та ухвалою Ялтинського міського суду АР Крим від 05 листопада 2010 року вказане заочне рішення суду скасоване, а 21 січня 2011 року по справі прийнято нове рішення, яким ОСОБА_1 визнано такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1, в задоволенні ж позову виконавчого комітету Ялтинської міської Ради про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом скасування реєстрації місця проживання та позову Ялтинської міської Ради про визнання недійсною та скасування правової реєстрації місця проживання ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивачем оскаржено його в апеляційному порядку та рішенням Апеляційного суду АР Крим від 08 червня 2011 року (справа №22-ц/0190/2479/11) рішення Ялтинського міського суду АР Крим скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволені позовних вимог Ялтинської міської Ради і Виконавчого комітету Ялтинської міської ради - відмовлено.
З огляду на викладені рішення судів, підстави для скасування реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_1, стали відсутні.
Між тим, під час розгляду даної справи із пояснень присутніх позивача та представника відповідача беззаперечно встановлено, що на підставі вказаних рішень Ялтинського міського суду АР Крим позивача знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.
24 жовтня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про поворот виконання заочного рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 травня 2010 року вказуючи на те, що рішення суду першої інстанції на підставі якого її було знято з реєстрації скасовано, а тому реєстрація її у квартирі АДРЕСА_1 має бути відновлена.
Ухвалою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 3 листопада 2011 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб ЯМУ ГУ МВС України в АР Крим відновити реєстрацію ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1.
Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 14.12.2011 апеляційні скарги ОСОБА_4 і виконкому Ялтинської міської ради задоволені. Ухвалу Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 3 листопада 2011 року скасовані. Постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду відмовлено.
Як же вбачається із мотивувальної частини вказаного рішення суду, колегія суддів до такого висновку прийшла з тих підстав, що «виконання судового рішення про зняття ОСОБА_1 з реєстрації відповідним державним органом здійснено не на підставі виконавчого документа, а в силу Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні». Таким чином, подальше скасування судового рішення, за яким особу знято з реєстрації є підставою для відновлення цієї реєстрації також в силу закону.
Стягувач в даному випадку за рішенням суду нічого не отримував, отже і підстав для застосування норм ЦПК про поворот виконання судового рішення немає.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд помилково задовольнив заяву ОСОБА_1 і допустив поворот виконання судового рішення в порядку, передбаченому нормами ЦПК, оскільки реєстрація ОСОБА_1 має бути відновлена відповідним державним органом в порядку, встановленому Законом України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні».
Керуючись зазначеними вказівками суду, позивач звернулась із заявою до Відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб ЯМУ ГУ МВС України в АР Крим про відновлення її реєстрації у вказаній вище квартирі.
У зв'язку із змінами у законодавстві України та перерозподілом повноважень, листом за вих.№406 від 25.04.2013 за підписом начальника Лівадійського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби в АР Крим повідомлено позивача, що за результатами розгляду її заяви Апеляційним судом АР Крим відмовлено у повороті виконання рішення суду з тих підстав, що квартира рішенням виконкому Ялтинської міської ради визнана не придатна для поживання.
Уважно проаналізувавши вказані підстави для відмови заявниці у задоволенні заяви, суд вважає їх необґрунтованими та безпідставними, оскільки у вказаному листі йде посилання на описову частину ухвали Апеляційного суду АР Крим від 14.12.2011, в якій викладались підстави апеляційної скарги, а не висновки до яких прийшов суд за результатами її розгляду, які є обов'язковими для виконання. В свою чергу відповідач взагалі не звернув увагу на ті обставини які зазначила колегія суддів, а саме: «реєстрація ОСОБА_1 має бути відновлена відповідним державним органом в порядку, встановленому Законом України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні»».
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач - Лівадійський міський сектор Головного управління Державної міграційної служби в АР Крим, як належний суб'єкт владних повноважень, належним чином не розглянув заяву ОСОБА_1, щодо проведення її державної реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, а лише навів своє невірне тлумачення підстав відмови позивачу у задоволенні її заяви про поворот виконання рішення суду.
У зв'язку із вищевикладеним, суд рахує за можливе задовольнити позовні вимоги позивача, щодо визнання відмови від 25.04.2013 за № 406 Лівадійського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби в АР Крим протиправною.
В свою чергу, приймаючи до уваги вищезазначене, оскільки жодних правовідносин між позивачем та Лівадійським міським відділом Ялтинського міського управління МВС України в АР Крим, щодо надання спірної відповіді не виникло, то і в задоволенні даної частини вимог суд відмовляє.
Розглядаючи ж вимоги позивача про зобов'язання Лівадійський міський відділ Ялтинського міського управління МВС України в АР Крим поновити реєстрацію місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1, то суд вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до положень статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Звертаючись до адміністративного суду з позовом, позивач має надати переконливі документальні докази на підтвердження обставин, із наявністю яких він пов'язує неправомірність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень та як наслідок його зобов'язання вчинення дій.
Так, предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
При цьому, в контексті ст. 161 КАС України, суд має встановити всі фактичні обставини справи, якими обумовлено звернення позивача до суду, перевірити підтвердження їх наявності належними та допустимими доказами та надати їм відповідну правову оцінку.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Так, відповідно до статті 11 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.
Відповідний Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів був затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 р. N 1077 (далі - Порядок № 1077).
Як же вбачається із п. 1.3 Порядку № 1077, реєстрація / зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС України) у день подання особою документів.
Суд же зазначає, що а ні Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", а ні Порядком №1077 не передбачено можливість здійснення органами Державної міграційної служби України відновлення реєстрації громадян.
Таким чином суд приходить до висновку, що звертаючись до суду із позовом до Лівадійського міського відділу Ялтинського міського управління МВС України в АР Крим про зобов'язання поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за конкретною адресою, позивач не вірно визначив суб'єкта владних повноважень, якому делеговані відповідні повноваження, та крім того обрано спосіб захисту порушеного права, який не передбачений чинним законодавством, у зв'язку із чим в задоволенні позову в цій частині відмовляє.
Враховуючи висновок про часткове задоволення позову суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого при зверненні до суду судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 КАС України).
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає необхідне стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку відповідача - Лівадійського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби в АР Крим.
Під час судового засідання, яке відбулось 24.10.2013 оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 29.10.2013.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати відмову від 25.04.2013 за № 406 Лівадійського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби в АР Крим протиправною.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 17,20 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Лівадійського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби в АР Крим.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Радчук А.А.