Справа № 203/3239/13-ц
Провадження № 2/0203/1465/2013
01.10.2013 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
при секретарі Довбиш С.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орган з сертифікації «Промстандарт» про зобов'язання вчинити дії, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення компенсації за невикористану відпустку, стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,
16 травня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Орган з сертифікації «Промстандарт» про зобов'язання вчинити дії, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення компенсації за невикористану відпустку, стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 08.10.2009 р. по 20.12.2011 р. позивач працював у відповідача на посаді директора, а згодом - заступника директора. 20.12.2011 р. позивач було звільнено за власним бажанням. Між тим, під час звільнення відповідачем було порушено трудове законодавство, яке полягає у внесенні невірного запису до трудової книжки про звільнення з посади директора, невнесенні записів про роботу позивача на посаді заступника директора та його звільнення з цієї посади. Крім того, відповідач під час звільнення не сплатив позивачу заборгованість по заробітній платі. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про зобов'язання доповнити у трудовій книжці запису про звільнення з посади директора посиланням на статтю 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), а також зазначенням прізвища та посади особи, що внесла запис, зобов'язання внести до трудової книжки записів про роботу на посаді заступника директора та звільнення з цієї посади, стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 416,48 грн., стягнення компенсації за невикористану відпустку в сумі 1 132,90 грн., стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку з 20.12.2011 р. по 02.09.2013 р. при звільненні в сумі 29 172,26 грн., відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн. (а.с.а.с. 1 - 8, 63, 64).
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, був повідомлений належним чином, черговий раз звернувся до суду із заявою про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням директора. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності з викладеними обставинами дає суду підстави для застосування положень частини 4 статті 169, статей 224, 225 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).
Суд вважає причини неявки представника позивача у судове засідання неповажними, оскільки останній жодного разу не прибув до суду, посилаючись на зайнятість керівника (відпустка або відрядження).
Справу розглянуто на підставі доказів, наданих позивачем, оскільки ухвалу суду від 20.05.2013 р. (а.с. 31) про витребування доказів відповідачем неодноразово проігноровано
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом було встановлено, що з 08.10.2009 р. по 02.12.2011 р. позивач працював у відповідача на посаді директора.
02 грудня 2011 року позивача було звільнено з посади директора за власним бажанням.
З 05 грудня 2011 року по 20.12.2011 р. позивач працював у відповідача на посаді заступника директора.
Викладені обставини підтверджуються трудовою книжкою позивача, листом Територіальної Державної інспекції України з питань праці у Дніпропетровській області № 735 від 11.03.2013 р., витягом з акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 04-01-06/43 (а.с.а.с. 11 - 16).
Відповідно до пунктів 2.25, 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58 (далі - Інструкція), записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону (наприклад: "Звільнений в зв'язку з прогулом без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України"). При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов'язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин (наприклад: "Звільнений за власним бажанням" у зв'язку з зарахування у вищий навчальний заклад, ст. 38 КЗпП України"). Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Згідно з пунктом 4.1 Інструкції у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Судом встановлено, що запис № 7 трудової книжки позивача про звільнення з посади директора не містить посилання на статтю 38 КЗпП, а також підпису керівника відповідача або спеціально уповноваженої ним особи та печатки підприємства або відділу кадрів.
Крім того, судом встановлено, що у графі № 2 відповідачем невірно зазначено дату звільнення (05.12.2011 р.), оскільки позивача було звільнено 02.12.2011 р.
Таким чином, позов у частині внесення відповідних змін до запису № 7 трудової книжки позивача підлягає задоволенню.
Ураховуючи зміст приведених вище норм, суд також вважає такою, що підлягає задоволенню, позовну вимогу про внесення до трудової книжки позивача записів про роботу на посаді заступника директора та звільнення з цієї посади, оскільки ці факти підтверджуються проведеною Територіальною Державною інспекцією України з питань праці у Дніпропетровській області перевіркою, і не спростовані відповідачем.
У відповідності з частиною 1 статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За правилами частини 1 статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відтак, суд вважає за необхідне задовольнити позов у частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі, що утворилася перед позивачем у сумі 416,48 грн. Суд неодноразово вимагав у відповідача відомості щодо оплати праці позивача, проте відповідачем ці вимоги було проігноровано, у зв'язку з чим справу розглянуто на підставі відомостей, наданих виключно позивачем.
Частиною 1 статті 83 КЗпП передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Матеріали проведеної у відповідача перевірки свідчать про те, що на час звільнення позивач не використав 28 календарних днів відпустки, компенсація за які складає 1 132,90 грн.
Крім того, суд вважає, що за період затримки розрахунку при звільненні (з 20.12.2011 р. по 02.09.2013 р.) з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню середня заробітна плата в сумі 29 172,26 грн.
Розрахунок середнього заробітку виконано на підставі відомостей, наданих позивачем, оскільки відповідачем вимоги суду про наданні інформації щодо оплати праці позивача проігноровано, на виконання частини 1 статті 117 КЗпП і за процедурою, визначеною Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.
Відповідно до частини 1 статті 2371 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Ураховуючи положення цієї норми та співвідношуючи їх зі встановленими в засіданні обставинами й фактами, суд вважає, що вони свідчать про наявність у діях відповідача вини у порушенні трудових прав позивача.
Разом з цим, суд вважає розмір вимог позивача завищеним і недостатньо обґрунтованим, отже позов має бути задоволений частково, у сумі 2 000,00 грн. У решті позову в цій частині слід відмовити.
У порядку статті 88 ЦПК з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 653,61 грн.
Керуючись статтями 4 - 11, 15, 18, 57 - 60, 79, 88, 169, 208, 209, 212 - 215, 218, 224 - 226 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орган з сертифікації «Промстандарт» про зобов'язання вчинити дії, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення компенсації за невикористану відпустку, стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Орган з сертифікації «Промстандарт» (код ЄДРПОУ - 36728608) доповнити розділ № 3 запису № 7 трудової книжки ОСОБА_1 (ІН - НОМЕР_1) посиланням на статтю 38 Кодексу законів про працю України, а також зазначенням прізвища та посади особи, що зробила запис.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Орган з сертифікації «Промстандарт» (код ЄДРПОУ - 36728608) доповнити трудову книжку ОСОБА_1 (ІН - НОМЕР_1) записами про прийняття 05 грудня 2011 року на роботу на посаду заступника директора та звільнення з 20 грудня 2011 року з цієї посади.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орган з сертифікації «Промстандарт» (код ЄДРПОУ - 36728608) на користь ОСОБА_1 (ІН - НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі в сумі 416,48 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1 132,90 грн., середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 грудня 2011 року по 02 вересня 2013 року в сумі 29 172,26 грн., компенсацію за заподіяну моральну шкоду в сумі 2 000,00 грн., разом - 32 721,64 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орган з сертифікації «Промстандарт» (код ЄДРПОУ - 36728608) на користь держави судовий збір у сумі 653,61 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою вiдповiдача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його ухвалення. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення також може бути оскаржене вiдповiдачем в апеляційному порядку.
Повний текст заочного рішення складено 02 жовтня 2013 року.
Суддя М.О. Католікян