м. Вінниця
29 жовтня 2013 р. Справа № 802/4136/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Мультян Марини Бондівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Щербацької Ольги Сергіївни
представників позивача: Сажнєва О.Ю., Ковтуна В.В.
відповідача: ОСОБА_3
представника відповідача: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Тульчинського районного центу зайнятості
до: ОСОБА_3
про: стягнення суми матеріального забезпечення
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся Тульчинський районний центр зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення суми матеріального забезпечення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач, перебуваючи на обліку в Тульчинському районному центрі зайнятості як безробітна та отримуючи допомогу по безробіттю, з 16 травня 2002 року зареєстрована як фізична особа-підприємець.
З урахуванням положень Закону України "Про зайнятість населення" в періоди перебування на обліку в центрі зайнятості та отримання допомоги ОСОБА_3 відносилася до категорії зайнятого населення, а відтак в зв'язку з неповідомленням нею того, що вона являється фізичною особою-підприємцем безпідставно отримала допомогу по безробіттю в розмірі 5540 грн. 37 коп.
З огляду на такі обставини, наказом №57 Тульчинського районного центру зайнятості від 12.08.2013 року ОСОБА_3 запропоновано повернути незаконно отриманні кошти в розмірі 5540 грн. 37 коп.
Оскільки відповідач не виконує рішення районного центру зайнятості в добровільному порядку, тому останній звернувся до суду щодо стягнення з ОСОБА_3 5540 грн. 37 коп.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснень наданих у судовому засіданні, просили позов задовольнити повністю.
Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовних вимог посилаючись на обставини викладені у запереченнях, просили відмовити у задоволені позовних вимог.
Заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_3 перебувала на обліку в Тульчинському районному центрі зайнятості як безробітна у період з 18.01.2013 року по 12.08.2013 року.
Протягом вказаного періоду ОСОБА_3 виплачено допомогу по безробіттю в загальному розмірі 5540 грн. 37 коп.
12 серпня 2013 року службовими особами Тульчинського районного центру зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", за результатами якого складено акт №33 (а.с.4).
В ході проведеного розслідування встановлено, що ОСОБА_3 під час перебування на обліку в Тульчинському районному центрі зайнятості відносилася до категорії зайнятого населення, оскільки згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців являється фізичною особою-підприємцем, а відтак, безпідставно отримувала кошти в якості допомоги по безробіттю протягом періоду перебування на обліку в загальному розмірі 5540 грн. 37 коп.
З урахуванням висновків, зроблених у акті розслідування №33, директором Тульчинського районного центру зайнятості 12 серпня 2013 року видано наказ №57 (а.с.10), яким ОСОБА_3 запропоновано повернути кошти в сумі 5540 грн. 37 коп., оскільки отримані нею незаконно.
Даний наказ відповідач отримала 22 серпня 2013 року, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення (а.с.11).
При цьому суд враховує те, що наказ про повернення коштів відповідачем не оскаржено.
Однією з обставин на яку посилається у запереченнях до позову відповідач є те, що позивач у наказі №57 від 12.08.2013 року застосував статтю 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (надалі - Закон), однак останню виключено на підставі Закону України "Про зайнятість населення" №5067-VI (5067-17) від 05.07.2012 року, який набрав чинності 01.01.2013 року, отже на час прийняття наказу стаття 12 Закону втратила чинність та не може застосовуватися до майбутньої події. Зазначення Тульчинським районним центром зайнятості у наказі статті 12 Закону, яка втратила чинність не звільняє ОСОБА_3 від відповідальності за ненадання інформації щодо реєстрації останньої як фізичної особи-підприємця, тому суд не бере до уваги дане посилання відповідача.
Проаналізувавши нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно з частиною 2 статті 36 Закону застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Пунктом 1 частини 1 статті 31 Закону передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.
На підставі пункту 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20 листопада 2000 року, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт за цивільно-правовими угодами).
Частиною 3 статті 36 Закону визначено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Суд встановив, що відповідач з 16.05.2002 року зареєстрована як фізична особа-підприємець та одночасно отримувала допомогу по безробіттю.
Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом №60/62 13.02.2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України пунктом 2 передбачено розслідування, яке здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.
Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб згідно з статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (набрав чинності з 1 липня 2004 року) полягає у засвідченні факту створення або припинення юридичної особи шляхом внесення відповідних записів до ЄДР.
Таким чином, під час реєстрації ОСОБА_3 як фізичної особи - підприємець, відомості щодо підприємницької діяльності не могли бути внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому перевірити дану інформацію раніше позивач не мав змоги, оскільки відповідач була зареєстрована у 2002 році.
Судом встановлено що ОСОБА_3 при поданні заяви до Центру зайнятості щодо надання статусу безробітного 18.01.2013 року надала неправдиву інформацію, повідомивши, що підприємництвом не займається.
Відтак, відповідачем безпідставно отримано матеріальне забезпечення на випадок безробіття в період перебування на обліку в Тульчинському районному центрі зайнятості.
На підставі викладеного, враховуючи те, що позов підтверджений належними доказами позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а в матеріалах справи відсутні докази понесених ним судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для такої компенсації відповідно Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Тульчинського районного центру зайнятості (вул.Леніна, 102, м.Тульчин, Вінницька область, р/р 37174100200022, МФО 802015, ГУДКСУ у Вінницькій області, ЄДРПОУ 20088066, призначення платежу: повернення допомоги по безробіттю від ОСОБА_3) кошти в сумі 5540 грн. (п'ять тисяч п'ятсот сорок гривень) 37 копійки.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Мультян Марина Бондівна