"22" жовтня 2013 р. Справа № 920/985/13
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В. , суддя Камишева Л.М.
при секретарі Голозубовій О.І.
за участю представників сторін:
позивача - Домбровського С.І., за довіреністю № 2632-ню від 14 червня 2013 року,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (вх. № 2881С/1-6) на рішення господарського суду Сумської області від 22 липня 2013 року у справі № 920/985/13
за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Конотоп Сумської області
про стягнення 22 005,73 грн.,
Рішенням господарського суду Сумської області від 22 липня 2013 року у справі № 920/985/13 (суддя Резніченко О.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-Західна Залізниця" 21 659,81 боргу, 211,75 пені, 1 710,01 судового збору.
Відповідач - ФОП ОСОБА_2, з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права, на невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 22 липня 2013 року у справі № 920/985/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у позові.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається, зокрема, на те, що судом не враховані вимоги пункту 6 статті 762 Цивільного кодексу України. Зазначає, що внаслідок того, що об'єкт оренди був огороджений, відповідач був позбавлений можливості користуватися орендованим майном, а тому, в силу статті 762 Цивільного кодексу України, не зобов'язаний платити оренду плату.
В поясненнях до апеляційної скарги підтримує доводи апеляційної скарги.
Позивач - ДТГО "Південно-західна залізниця", у відзиві на апеляційну скаргу, вважає рішення законним та обґрунтованим, просить рішення господарського суду Сумської області від 22 липня 2013 року у справі № 920/985/13 залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Зазначає, що відповідно до умов договору та норм чинного законодавства договір оренди № 1306 від 03.06.2009 року, укладений між Регіональним відділенням фонду Державного майна України по Сумській області та ФОП ОСОБА_2 є припиненим, тому відповідно до умов договору об'єкт оренди повинен бути повернутий в строк, передбачений договором. У зв'язку з порушенням умов договору оренди щодо повернення відповідачем об'єкту оренди, у строк передбачений умовами договору, останньому нараховано орендну плату та пеню. Зазначає, що рішеннями господарського суду Сумської області у справі № 920/708/13 від 27.05.2013 року та у справі № 11/101-10 від 12.10.2010 року спростовуються факт вчинення дій з боку позивача щодо перешкод в користуванні відповідачем орендованим майном.
Розпорядженнями голови Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.2013р. у зв'язку з відпусткою судді Шепітько І.І. для розгляду справи № 920/2451/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Ільїн О.В., суддя Черленяк М.І.
Відповідач не скористався правом, наданим йому у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України та не з'явився в судове засідання 22 жовтня 2013 року, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, залученим до матеріалів справи.
Враховуючи те, що явка відповідача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності відповідача за наявними матеріалами у справі.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заперечення позивача, викладені в відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості за договором оренди державного майна № 1306 від 03.06.2009 року в розмірі 22 005, 73 грн., у тому числі 21 659,81 грн. основного боргу за період з 01.05.2010 року по 30.04.2013 року та пені в розмірі 345,92 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, фізичній особі ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 21.03.2003 року належить право власності на приміщення кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1". Зазначена обставина підтверджується рішенням господарського суду Сумської області від 27.05.2013 року по справі № 920/708/13 за позовом Конотопського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном (а.с. 56 - 59).
Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти встановленні рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
03 червня 2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди державного майна № 1306, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частини першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 72,6 м2, розміщене за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває на балансі Станції Конотоп ДТГО «Південна залізниця».
Майно передається в оренду з метою розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (пункти 1.1., 1.2. договору) (а.с.11-13).
Факт передачі майна по договору оренди № 1306 від 03 червня 2009 р. підтверджується актом приймання-передачі від 03 червня 2009 р., який підписаний та скріплений печатками сторін (а.с. 15).
Відповідно до умов договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - квітень 2009 року 1154,88 грн. (пункт 3.1. договору).
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3. договору).
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (пункт 3.2. договору).
У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяця оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (пункт 3.4. договору).
Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (пункт 3.5. договору).
Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (пункт 3.6. договору).
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.7. договору).
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (пункт 9.1. договору).
Пунктом 10.1. договору визначено, що договір діє з 03.06.2009 року по 02.06.2010 року включно.
Чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його укладено (п. 10.6 договору).
Правові наслідки припинення дії договору оренди передбачені у п.п. 10.10, 10.11 договору оренди, згідно яких на відповідача покладений обов'язок повернути майно відповідачу протягом трьох робочих днів по акту приймання-передавання. При цьому, майно вважається переданим з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акту про повернення майна покладається на відповідача.
У разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (пункт 3.11 договору).
Відповідно до пункту 10.4. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Орендодавець своїми листами на підставі звернень Станції Конотоп ДТГО «Південно-Західна залізниця» повідомив орендаря, що строк договору оренди № 1306 від 03.06.2009р. закінчується 02.06.2010р., у зв'язку з чим орендар повинен з 02.06.2010 р. повернути об'єкт оренди балансоутримувачу у в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та надати акти приймання-передавання орендодавцю. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладено на орендаря.
Вказані обставини були встановлені при винесенні рішення господарським судом Сумської області у справі №11/101-10 від 12 жовтня 2010 року (з урахуванням ухвали господарського суду Сумської області від 04 квітня 2011 року про виправлення описки) за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Державна адміністрація залізничного транспорту України Південно-Західної залізниці Міністерства транспорту та зв'язку України; 2. Станція Конотоп Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про зобов'язання вчинити певні дії, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2011р. (а.с. 20-22, 81-82).
Договір оренди № 1306 від 03.06.2009 р. припинив свою дію в силу закону та умов договору 02.06.2010 р.
Зазначеним вище рішенням встановлено, що відповідачем не повернуто балансоутримувачу майно, орендоване за договором оренди № 1306 від 03.06.2009 р. та зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути балансоутримувачу - Станції Конотоп ДТГО «Південно-Західна залізниця» державне нерухоме майно - частину першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 72,6 кв.м, розміщене за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору оренди державного майна №1306 від 03.06.2009 року, оформивши передачу відповідним актом приймання-передавання.
Із рішення господарського суду Сумської області від 27 травня 2013 року у справі № 920/708/13, порушеної за позовом Конотопського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі ДТГО «Південно-західна залізниця» до ФОП ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування та розпорядженні майном, вбачається, що на частині першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 76, 2 кв.м, продовжує знаходитись будівля, належна, як посилається відповідач, йому на підставі договору дарування від 21.03.2003 року, та зобов'язано ФОП ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні ДТГО «Південно-західна залізниця» права користування та розпорядження своїм майном шляхом звільнення частини першої пасажирської залізничної платформи № 1 та привокзальної площі загальною площею 76, 2 кв.м, що належить ДТГО «Південно-західна залізниця» на праві господарського відання , за адресою: АДРЕСА_2 від належного ФОП ОСОБА_2 об'єкту - кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», шляхом знесення (демонтажу) останнього (а.с. 56-59).
Рішення набрало законної сили.
Неповернення обєкту оренди стало підставою для нарахування ДТГО «Південно-західна залізниця» орендної плати за період з 01.05.2010 року по 30.04.2013 року.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлюється, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (частини перша статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Відповідно до вимог статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі (ч. 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Підставою припинення договору оренди є, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Судова колегія вважає необґрунтованим посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що з червня 2010 р. він був позбавлений можливості користуватись предметом оренди, оскільки навколо вказаного майна встановлено огорожу, у зв'язку з чим у нього відсутній обов'язок сплати орендної плати відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, виходячи з наступного.
Частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Тобто в розумінні цієї статті умовами застосування зазначених положень Цивільного кодексу є те, що вказані обставини повинні бути об'єктивними, а не наслідком винної поведінки самого наймача. Визначальною умовою звільнення від орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає.
Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як зазначалося вище, договір оренди № 1306 від 03.06.2009 р. припинив свою дію 02.06.2010 р., про що повідомлено орендаря ФОП ОСОБА_2
Разом з тим, відповідачем, в порушення пунктів 10.10., 10.11. договору оренди № 1306 від 03 червня 2009 року та вищезазначених норм чинного законодавства, не повернуто об'єкт оренди.
При цьому, як свідчать матеріали справи, відповідач не вживав заходів, спрямованих на повернення орендованого майна балансоутримувачу; відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження того, що він звертався до позивача з пропозицією прийняти орендоване майно у зв'язку із закінченням дії договору у передбачений останнім строк; не доведено факту існування непереборних перешкод для виконання свого обов'язку як орендаря щодо повернення орендованого державного майна.
Виходячи з аналізу положень частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України орендар за наявності та доведеності підстав, передбачених цією нормою, може реалізувати своє право на звільнення від сплати від орендної плати, проте, з урахуванням всіх обставин справи, відповідач не надав належних та достатніх доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог, зокрема доказів того, що майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, тобто об'єктивних обставин, а не наслідком винної поведінки самого наймача, тому правові підстави для застосування положень зазначеної норми у даній справі відсутні.
Колегія вважає необґрунтованим твердження відповідача про неправомірність стягнення з нього орендної плати після 01.06.2010 р., з посиланням на обмеження позивачем доступу відповідача до орендованого майна, оскільки обставина фактичного вибуття орендованого майна з володіння відповідача не звільняла останнього від виконання обов'язку щодо передачі майна балансоутримувачу шляхом складання акта приймання-передачі майна.
Отже, з матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та відповідачем не доведено існування непереборних перешкод для виконання орендарем свого обов'язку щодо складання акта приймання-передачі нерухомого майна у відповідності до частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України, а тому позивачем правомірно нараховано та судом першої інстанції стягнуто 21 659,81 грн. заборгованості по орендній платі.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як визначено у статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Приймаючи до уваги вищевказані норми та умови договору оренди № 1306 від 03 червня 2009 року зазначені в пунктах 3.7., 3.11. договору оренди, позивачем нарахована до стягнення з відповідача пеня у розмірі 345, 92 грн.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо помилковості періоду нарахування позивачем пені, а саме - без урахування норм статті 232 Господарського кодексу України., а тому місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача 211 грн. 75 коп. пені, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору.
Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія дійшла до висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 22 липня 2013 року у справі № 920/985/13 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права, викладені в апеляційній скарзі доводи фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не спростовують висновків місцевого господарського суду.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування рішення відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Сумської області від 22 липня 2013 року у справі № 920/985/13 слід залишити без змін.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 22 липня 2013 року у справі № 920/985/13 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 28.10.2013 року.
Головуючий суддя Черленяк М.І.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Камишева Л.М.