Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" жовтня 2013 р.Справа № 922/3971/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.
розглянувши справу
за позовом Нововодолазького підприємства теплових мереж, смт. Нова Водолага
до Липкуватівського Аграрного коледжу, с.Липкуватівка
про стягнення заборгованості в розмірі 50 086,38 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Сай Н.М. за довіреністю № 66 від 01.03.2013 року,
відповідача - Смірнов О.С. за довіреністю б/н від 01.01.2013 року,
Нововодолазьке підприємство теплових мереж, смт. Нова Водолага (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Липкуватівського Аграрного коледжу, с. Липкуватівка про стягнення заборгованості в розмірі 50 086,38 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором на постачання теплової енергії в гарячій воді №20/13/н від 12.01.2013 року, в частині повної та своєчасної оплати за поставлену та спожиту теплову енергію з січня - лютого 2013 року, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 231, 232 Господарського кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 17 924, 63 грн., 3% річних в розмірі 5 444,75 грн., пеню в розмірі 26 656,16 грн., інфляційні нарахування в розмірі 60,84 грн. та сплачений судовий збір.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.09.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 07.10.2013 року о 11:15 годині.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.10.2013 року розгляд справи було відкладено на 22.10.2013 року о 11:00 годині.
У судовому засіданні 22.10.2013 року було оголошено перерву до 28.10.2013 року о 10:15 годині.
До господарського суду Харківської області 28.10.2013 року від представника відповідача надійшов супровідний лист (вх. № 39762), відповідно до якого просить суд долучити до матеріалів справи додаткові документи.
Надані документи прийняті судом до розгляду, досліджені та долучені до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.
Представник відповідача в судовому засіданні проти суми основного боргу не заперечує та зазначає за заборгованість в розмірі 17 924, 63 грн. існує, проте відповідач станом на момент розгляду справи не має можливості її сплатити, проти стягнення 3% річних в розмірі 5 444,75 грн., пеню в розмірі 26 656,16 грн., інфляційні нарахування в розмірі 60,84 грн. заперечує. Крім того, до господарського суду Харківської області 28.10.2013 року надав заяву (вх. 39761), відповідно до якої просить суд зменшити розмір пені на 90 %, посилаючи при цьому на скрутний фінансовий стан Липкуватівського Аграрного коледжу, с.Липкуватівка та зазначає, що вказана заборгованість утворилась внаслідок дефіциту бюджету та недостатнього державного фінансування.
Надана представником відповідача заява (вх. 39761), прийнята судом до розгляду, досліджена та долучена до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.
12.01.2012 р. між сторонами був укладений договір №20/13/н про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Згідно з п. 6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.
Відповідно до п.6.3. договору відповідач зобов'язався за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачувати попередню оплату вартості зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Розрахунковим періодом, відповідно до п.6.2. Договору, є календарний місяць.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю та належним чином, здійснив відпуск теплової енергії відповідачеві. Але відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за спожиту протягом січня - лютого 2013 р. теплову енергію.
28.01.2013 між сторонами у справі був укладений договір про закупівлю послуг за державні кошти № 20\13дб (Договір № 20/13 д/б).
Відповідно до п. 7.3 Договору №20/13 д/б Позивач бере на себе зобов'язання постачати Відповідачу теплову енергію у строки встановлені цим договором. Пункт 7.1 договору № 20/13 д/б зобов'язує Відповідача своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість спожитої теплову енергії згідно умов та порядку, які передбачені Договором № 20/13 д/б.
Відповідно до п.4.1 договору № 20/13 д/б розрахунки за даним договором проводяться шляхом оплати Відповідачем згідно пред'явленого Позивачем рахунка на оплату таабо після підписання акта про надання послуг шляхом безготівкової оплати в національній валюті України, після отримання послуг та підписання відповідних документів.
Відповідно до статей 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору. Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що позивач за Договором № 20/13 д/б свої зобов'язання виконав в повному обсязі, що належним чином підтверджується наявними у матеріалах справи актами виконаних робіт, підписаними та скріпленими печатками сторін, проте відповідач не виконав свої зобов'язання належним чином, а саме не своєчасно та не в повному обсязі сплатив за спожиту протягом січня - березня 2013 року теплову енергію, внаслідок чого станом на 01.09.2013 року у відповідача виникла заборгованість в розмірі 17 924,63 грн.
Таким чином, суд вважає, що своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги ст.526 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. За таких підстав, суд вважає вимогу про стягнення з відповідача 17 924,63 грн. боргу за постачання теплової енергії обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.
Окрім вимоги про стягнення суми основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 5 444,75 грн., інфляційні в розмірі 60,84 грн. та пені в розмірі 26 656,16 грн.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних в розмірі 5 444,75 грн. та інфляційних в розмірі 60,84 грн., заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Норма ст. 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).
За приписами статей 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, положеннями ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлено обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачено лише обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Відповідно до п.п. 7.2.2 Договору № 20/13/н та п.п. 8.3.3 Договору № 20/13 д/б за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач несе відповідальність в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. При цьому право на неустойку, згідно частини 1 статті 550 вказаного кодексу, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до положень п. 3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Керуючись п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу та Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а також на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), суд в порядку виключення, приймаючи до уваги, що відповідач - Липкуватівський Аграрний коледж, с.Липкуватівка є бюджетною установою, вважає можливим зменшити розмір пені на 90% і стягнути з відповідача пеню в сумі 2665,61 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі зменшення судом розміру неустойки судовий збір покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, п.1-1. ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В позові відмовити частково.
Стягнути з Липковатівського аграрного коледжу (63221, Харківська область, Нововодолазький район, с. Липковатівка, вул. Доцента, 1, в тому числі р/р 35219001000790 у ГУДКУ в Харк. обл., МФО 851011, код ЄДРПОУ 00705657) на користь Нововодолазького підприємства теплових мереж (63200, Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна,7-а, в тому числі р/р260323012747 в філії ХОУ ВАТ Ощадбанк 100 20 /0372, МФО 351823, код ЄДРПОУ 32404380) суму основного боргу в розмірі 17 924,63 грн., 3% річних в розмірі 5 444,75 грн. та інфляційних в розмірі 60,84 грн., пеню в розмірі 2 665,61 грн. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 1720,50 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення пені в розмірі 23990,55 грн. - відмовити.
Повне рішення складено 01.11.2013 р.
Суддя Буракова А.М.
922/3971/13