79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"29" жовтня 2013 р. Справа № 909/569/13
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Хабіб М.І.
суддів Данко Л.С.
Якімець Г.Г.
при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Львівський домобудівний комбінат" б/н від 26.07.2013р.
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2013р.
у справі №909/569/13
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Львівський домобудівний комбінат", м.Львів.
до відповідача: Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Івано-Франківськ.
про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії №28 від 28.03.2013р.
За участю представників:
від позивача: Бабух А.Б. представник (довіреність в матеріалах справи)
від відповідача: не з'явився (належно повідомлений);
Колегією суддів у складі: судді - доповідача Хабіб М.І., суддів Гриців В.М. та Якімець Г.Г. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.09.13р.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.13р. у зв'язку з перебуванням судді Гриців В.М. у відпустці, у склад колегії суддів для розгляду справи замість судді Гриців В.М. введено суддю Данко Л.С.
В судовому засіданні 01.10.13р. оголошено перерву до 22.10.2013р.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2013р. у справі №909/569/13 (суддя Калашник В.О.) відмовлено в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Львівський домобудівний комбінат" до Івано-Франківського обласного відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2013р. за №28 "Про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.124 Конституції України, ст.ст. ст.12, 13, 50, 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції". При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з того, що у 2012р. позивач займав монопольне ( домінуюче) становище на ринку послуг з технічного забезпечення електропостачання споживачів, які проживають у будинку №275а по вул.. Б. Хмельницького у м. Львові із часткою 100%. В порушення вимог постанови НКРЕ №343 від 17.03.2011 (яка втратила чинність на підставі постанови НКРЕ від 23.04.2012 №496) позивач виставляв рахунки на оплату спожитої електроенергії мешканцям, які проживають в цьому будинку, як за обсяг спожитої е/е понад 150 кВт/год на місяць за тарифом 0,3648грн. за 1 кВт/год, незважаючи на те, що окремі мешканці спожили е/е в обсягах, менших 150 кВт/год на місяць, тариф за такий обсяг становить 0,2802 грн. за 1 кВт/год. Відтак, місцевий суд дійшов висновку, що таке порушення було правомірно кваліфіковано відповідачем, як порушення, передбачене п.1ч.2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку та правомірно накладено штраф за це порушення в розмірі 15 000грн.. На підставі викладеного суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення адміністративної колегії Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2013 за №28.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі. Скаржник вказує, що відповідно до положень ст.12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для визначення суб'єкта господарювання таким, що здійснює монопольне становище на ринку, обов'язковою умовою є наявність хоча б одного з двох факторів, а саме: 1 - відсутність конкурента ; 2- неможливість доступу до ринку інших суб'єктів господарювання. Стверджує, що він не є єдиним суб'єктом господарювання, який здійснює постачання електричної енергії споживачам, які проживають у будинку №275а по вул. Б.Хмельницького у м. Львові., що крім нього електропостачання проводить також ПАТ "Львівобленерго". Вважає, що лист ПАТ "Львівобленерго" від 27.06.2013р. №112-3757 не може братися до уваги як належний доказ, оскільки в порушення норм процесуального права місцевий суд самостійно збирав докази у даній справі.
Поряд з тим, скаржник зазначає, що постанова НКРЕ України від 23.04.2012р. №497 "Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню" набула чинності лише з 01.05.2012р., а рахунки - фактури споживачам Зінчук Ю.В., Дроздовській Н.В., Стень М.М., Курман В.Б., Куртяк Л.П.. виставлялися в березні і квітні 2012р., тому він не міг порушити вимог названої постанови, а посилання АМК на порушення цієї постанови є безпідставним..
Відповідач у відзиві (вх.05-04/5308/13 від 11.09.13р.) на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника та зазначає, зокрема, що відповідно до ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного ( домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції, однак цього позивачем не доведено, доказів не подано. Разом з тим, при дослідженні ринку послуг з технічного забезпечення електропостачання мешканцям будинку №275а по вул. Б.Хмельницького у м. Львові в 2012 році АМК дотримані вимоги Методики визначення монопольного ( домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМК України від 05.03.2002р. №49-р. Так, під час проведення перевірки ТзОВ "Фірма "Львівський домобудівний комбінат" та розгляду справи Івано-Франківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України проведено аналіз структурних і поведінкових показників, а саме: визначено товарні межі ринку - послуга з технічного забезпечення електропостачання споживачів; територіальні межі ринку - будинок №275а по вул. Б.Хмельницького у м. Львові; часові межі ринку - 2012 рік; споживачів послуг - побутові споживачі, які проживають у будинку №275а по вул. Б.Хмельницького у м. Львові; наявність адміністративних бар'єрів - відповідно до ч.9 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії тощо. Відповідно до договору про постачання е/е від 10.10.2007р. №69552, укладеного позивачем з ВАТ"Львівобленерго", позивач отримував е/е для потреб будівельного майданчика, а після заселення житлового будинку виставляв мешканцям рахунки на оплату е/е. В результаті дослідження встановлено, що позивач у 2012 році займав монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з технічного забезпечення електропостачання споживачів, які проживають у будинку №275а по вул. Б.Хмельницького у м. Львові із часткою 100%. В порушення чинних нормативно-правових актів України, позивач встановив розмір плати за спожиту електроенергію без врахування обсягу споживання, тобто в необґрунтованих розмірах, які були кваліфіковані відповідачем, як порушення, передбачене п.2ст.50, п.1ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. При винесенні оспорюваного рішення, адміністративна колегія врахувала невірний підхід при застосуванні позивачем тарифу, а не кількість споживачів, до яких цей тариф був застосований. Щодо листа ПАТ "Львівобленерго" від 27.06.2013р. №112-3757 вказує, що цей лист наданий суду відповідачем разом з поясненням від 08.07. 2013р № 06-18/18..
Крім того, відповідач зазначає, що до набрання чинності Постанови НКРЕ від 23.04.2012 №497, відповідно до Постанови НКРЕ №8 від 13.01.2011 "Про заміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам", з 01.02.2011 були введені блочні тарифи за спожиту електроенергію для населення, а з 1 квітня 2011р. до 1 травня 2012року, згідно Постанови НКРЕ від 17.03.2011 №343 (яка втратила чинність на підставі прийнятої Постанови НКРЕ від 23.04.2012 №496), тариф на електроенергію за обсяги її споживання до 150 кВт/год та від 150 кВт/год до 800кВт/год на місяць (вимоги) не змінювався.
В судовому засіданні 29.10.2013р. представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, та вказав, що позивач не є суб'єктом господарювання, який здійснює діяльність на ринку послуг з постачання електроенергії населенню, відтак. він не може займати монопольне становище на цьому ринку та порушувати Закон « Про захист економічної конкуренції». Звертає увагу суду, що всі рахунки виставлялись мешканцям будинку не на оплату е/е, а на відшкодування витрат позивача на оплату е/е.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав 29.10.2013р. клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.
Колегія суддів відхиляє клопотання відповідача, оскільки неявка його представника не унеможливлює розгляду апеляційної скарги. Крім того, апеляційний суд не визнавав обов'язковою явку представників сторін в судове засідання. Слід також зазначити, що клопотання відповідача не підтверджене жодними доказами.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи апеляційний суд встановив наступне.
Рішенням адміністративної колегії Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України( далі - відділення АМК) №28 від 28.03.2013р. у справі № 1-02-192/2012 визнано, що товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Львівський домобудівний комбінат" протягом 2012 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з технічного забезпечення електропостачання споживачів, які проживають у будинку №275а по вул. Б.Хмельницького у м. Львові (в якому розташовані технологічні мережі товариства) із часткою 100%.
Визнано дії товариства, які полягають у здійсненні нарахування споживачам до оплати коштів за спожиту електричну енергію( далі - е/е) в необґрунтованих розмірах, порушенням, передбаченим пунктом 2 ст.50, п.1 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Відповідно до ст.52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за вчинене порушення на ТзОВ "Фірма "Львівський домобудівний комбінат " накладено штраф у розмірі 15000 грн.
В рішенні вказано, що споживачі , які проживають будинку №275а по вул. Б.Хмельницького у м. Львові., до здачі його в експлуатацію не мають можливості укласти прямі договори про користування е/е з ВАТ "Львівобленерго" та сплачувати за спожиту е/е згідно встановлених тарифів для населення. Товариство виставляло рахунки мешканцям (Таблиця 1), які проживають в будинку, за компенсацію витрат за е/е ( споживання е/е). Відповідно до Таблиці 1, наведеної в рішенні, в березні, квітні, липні, серпні і вересні 2012р.товариство виставляло 17 -ти мешканцям будинку №275а по вул. Б.Хмельницького у м. Львові. рахунки на компенсацію витрат за е/е за тарифом 0,36 грн. за 1 кВт/год не залежно від об'єму спожитої е/е.
10.10.2007р. ТзОВ "Фірма "Львівський домобудівний комбінат" та ВАТ "Львівобленерго" був укладений Договір про постачання електричної енергії № 69552, згідно з яким постачання електричної енергії ВАТ "Львівобленерго" здійснюється для потреб будівельного майданчика.
Як зазначено в рішенні, в даному випадку будівельним майданчиком іменується багатоквартирний житловий будинок №275а по вул. Б.Хмельницького у м. Львові.
В рішенні також вказано, що листом від 12.02.2013р. №248 товариство повідомило, що згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації житловий будинок №275а по вул. Б.Хмельницького у м. Львові зданий в експлуатацію в грудні 2012р.
Рахунками, які є матеріалах справи підтверджено, що позивач виставив рахунки на компенсацію витрат за е/е мешканцям будинку Кульматицькому В.Г. ( рахунок від 04.09.2012р. № СФ - 0000753), Зінчук Ю.В. ( рахунок від 12.03.2012р. № СФ - 0000103), Федюшко -Бац Н.В. ( рахунок від 13.08.2012р. № СФ - 0000618) та Скиба Р. Н. ( рахунок від 04.09.2012р. № СФ - 0000754) за тарифом 0,36 грн. ( з ПДВ) за 1 кВт/год, в той час, як вони спожили е/е в обсязі, меншому ніж 150 кВт/год (названі рахунки в матеріалах справи, а.с. 36, 40,43). Інші мешканці спожили понад 150 кВт/год е/е.
Перша черга багатоквартирного житлового будинку №275а по вул. Б.Хмельницького у м. Львові( 77 квартир) введена в експлуатацію згідно з актом готовності об'єкта до експлуатації №1 від 01.10.2010р.( рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 24.12.2010р. № 1811)
2-а черга цього будинку(79 квартир) введена в експлуатацію згідно з Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією ДАБК у Львівській області 26.12.2012р.
Названі акт і декларація додані до матеріалів справи.
Встановивши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; товар - будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права (зокрема цінні папери).
В силу частини 1 ст.12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:
на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;
не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Частиною 2 названої статті передбачено, що монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
В силу ч.1 ст..13 Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Відповідно до пункту 1 частини 2 ст.13 цього Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Згідно із п.2 ст.50 Закону порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Відповідно до ст. 1 ЗУ « Про електроенергетику» енергопостачальники - це учасники оптового ринку електричної енергії України, які купують електричну енергію на цьому ринку з метою її продажу та/або постачання споживачам або з метою її експорту; постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору; споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю; суб'єкти електроенергетики - суб'єкти господарської діяльності незалежно від їх відомчої належності та форм власності, що займаються виробництвом, передачею, постачанням електричної енергії та теплової енергії при централізованому теплопостачанні.
Статтею 12 ЗУ « Про електроенергетику» та ст.. 9 ЗУ « Про ліцензування певних видів господарської діяльності» встановлено, що господарська діяльність з постачання електричної енергії здійснюється на підставі ліцензії.
Згідно із ст.1 ЗУ « Про житлово-комунальні послуги» господарська діяльність спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні, зокрема, електропостачанням у порядку, встановленому законодавством; відноситься до комунальних послуг. Виконавцем послуг є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснював будівництво житлового будинку №275а по вул. Б.Хмельницького у м. Львові. Для забезпечення потреб будівельного майданчика в е/е 10.10.2007р позивачем та ВАТ "Львівобленерго" був укладений договір про постачання електричної енергії № 69552. Перша черга цього будинку була введена в експлуатацію в 2010році., а друга черга - 26.12.2012р. Як вбачається з матеріалів справи, до введення другої черги будинку в експлуатацію окремі мешканці квартир 2-ї черги будинку використовували для власних потреб електроенергію, яка за договором № 69552.поставлялась позивачу для потреб будівельного майданчика та оплачувалась позивачем за відповідними тарифами. Позивач дійсно виставляв їм рахунки на компенсацію понесених ним витрат на оплату е/е за тарифом 0,36 грн. за 1 кВт/год не залежно від об'єму спожитої е/е, хоча чинними в 2012році постановами НКРЕ «Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам» від 17.03.2011 №343, зареєстрованою в Мінюсті 21.03.2011р. за № 378/19116, яка набрала чинності з 01.04.2011р., та «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню» від 23.04.2012р. № 497, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2012 р. за N 598/20911, що набрала чинності з 04.05. 2012р., встановлений тариф для населення за обсяг, спожитий до 150 кВт/год електроенергії на місяць, в розмірі 23,35 коп. без ПДВ (28,02 коп. з ПДВ) за 1 кВт/год., а понад 150 кВт/год - 30,4 коп. без ПДВ (36,48 коп. з ПДВ).
Однак, апеляційний вважає помилковим висновок місцевого суду про правомірність оскаржуваного рішення відділення АМК та про відмову в позові з огляду на наступне.
Відповідно до п.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» (далі - постанова №15) у вирішенні спірних питань, пов'язаних з визначенням органами Антимонопольного комітету України монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на певних ринках товарів, господарським судам слід мати на увазі, що установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.
Обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.
Господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 N 49-р.
Згідно з п. 2.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 р. N 49-р , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 р. за N 317/6605 ( далі - Методика), визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії, зокрема, встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання; складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи.; складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп).
З аналізу названих вище норм законодавства випливає, що забезпечення фізичних чи юридичних осіб електроенергією відноситься до комунальних послуг, постачання е/е здійснюється на підставі договору, виконавцем такої послуги є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є постачання електричної енергії та який отримав відповідну ліцензію. Такий суб'єкт господарювання займає монопольне становище на ринку послуг з постачання електричної енергії, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента, не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання, предметом діяльності яких є постачання електричної енергії та які мають відвідні ліцензії.
Предметом діяльності позивача не є постачання електричної енергії, він не має ліцензії на постачання електричної енергії. Отже, позивач не є суб'єктом господарювання, який здійснює діяльність на ринку послуг з постачання електричної енергії, відтак, на цьому ринку він не може займати монопольне становище та не може зловживати цим становищем.
Слід також зазначити, що надання такої послуги як послуга з технічного забезпечення електропостачання споживачів, по яку вказано в оскаржуваному рішенні АМК і щодо якої відділення АМК визначало монопольне (домінуюче) становище позивача, чинним законодавством не передбачено, на таку послугу законодавством не встановлено тарифів.
Згідно з п.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» вирішуючи питання про наявність або відсутність у діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем, господарському суду необхідно з'ясовувати, яким саме чином такі дії (бездіяльність) призвели чи могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів і в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки.
Як зазначено вище, позивач не поставляв електроенергії мешканцям будинку, не укладав з ними договорів на поставку е/е та не виставляв рахунків на її оплату. До введення 2-ї черги будинку в експлуатацію мешканці використовували для власних потреб електроенергію, яка на підставі договору поставлялась ПАТ « Львівобленерго» позивачу, як споживачу, для потреб будівельного майданчика та оплачувалась позивачем по відповідних ( значно вищих) тарифах, а позивач виставляв рахунки мешканцям на компенсацію понесених ним витрат на оплату фактично спожитої ними е/е.
До завершення будівництва житлового будинку та введення його в експлуатацію такий будинок в розмінні закону не можна вважати житловим (ч. 3 ст. 331 ЦК, ст. 380 ЦК).
Отже, до цього моменту в силу закону жоден суб'єкт господарювання не може укладати з мешканцями будинку будь-яких договорів про надання їм послуг з постачання до квартир газу, електроенергії , води тощо, відповідно, забудовник не може чинити перешкод в укладенні таких договорів та наданні послуг. чи вчиняти інші дії, які призвели чи могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів
На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що оскаржуване позивачем рішення відділення АМК про монопольне становище позивача в 2012р. на ринку послуг з технічного забезпечення електропостачання споживачів житлового будинку №275а по вул. Б.Хмельницького у м. Львові., про зловживання цим становищем та накладення за це порушення штрафу суперечить нормам чинного законодавства.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу вимог ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд внаслідок неповного з'ясування обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими обставини, які є недоведеними, та дійшов помилкового висновку про правомірність рішення відділення АМК і відмову в задоволенні позову, тому рішення місцевого суду належить скасувати, прийняти нове яким позов задоволити..
Слід зазначити, що позивач у позовній заяві та в апеляційній скарзі просить визнати незаконним та скасувати рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України Проте, відповідно до ст. 60 Закону « Про захист економічної конкуренції» господарський суд розглядає заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету. За своєю суттю вимоги позивача є тотожними вимогам про визнання рішення недійсним. Відтак, рішення адміністративної колегії Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2013 за №28 "Про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу" належить визнати недійсним. .
При поданні позову та при поданні апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір в більшому розмірі, ніж передбачено ЗУ « Про судовий збір», а саме:
- при поданні позову позивач сплатив судовий збір п/д № 566 від 07.05.2013р. в сумі 2867грн., в той час як підлягав сплаті збір в сумі 1147грн.,
- при поданні апеляційної скарги сплатив згідно з квитанцією від 29.07.2013р. № 11-mundoc|1088906 - 1433,75грн., підлягав до сплати судовий збір в сумі 573,50грн.
Таким чином, позивач зайво сплатив судовий збір в сумі 1720грн. за подання позову та в сумі 860,25 грн. за подання апеляційної скарги, який на підставі ст. 7 ЗУ « Про судовий збір» належить повернути позивачеві.
Судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, ЗУ «Про судовий збір»,Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу задоволити.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2013р.у справі №909/569/13 скасувати, прийняти нове, яким позов задоволити.
2. Визнати недійсним рішення адміністративної колегії Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2013р. №28 "Про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 1-02-192/2012.
3. Стягнути з Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, ідент. код 00032767, місцезнаходження:76018, м. Івано-Франківськ, вул.. Незалежності, 6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Львівський домобудівний комбінат", ідент. код 32801440, місцезнаходження: м. Львів, вул. Поліська,10 , - 1147грн. судового збору.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Львівський домобудівний комбінат", ідент. код 32801440, місцезнаходження: м. Львів, вул. Поліська,10 , з Державного бюджету України 1720грн. зайво сплаченого п/д 566 від 07.05.2013р. судового збору за подання позову.
5. Стягнути з Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, ідент. код 00032767, місцезнаходження:76018, м. Івано-Франківськ, вул.. Незалежності, 6, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Львівський домобудівний комбінат", ідент. код 32801440, місцезнаходження: м. Львів, вул. Поліська,10 , -573,50грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Львівський домобудівний комбінат", ідент. код 32801440, місцезнаходження: м. Львів, вул. Поліська,10 , з Державного бюджету України 860,25грн.зайво сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
8. Справу повернути до місцевого господарського суду.
Постанова підписана 31.10.2013р.
Головуючий-суддя Хабіб М.І.
Суддя Данко Л.С.
Суддя Якімець Г.Г.