"24" жовтня 2013 р. Справа № 922/951/13-г
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.
при секретарі Сіренко К.О.
за участю представників сторін:
позивача - Пащук В.В. (дов. № 15 від 01.01.2013 р.)
1-го відповідача - Криворучко Г.В. (дов. № 3642 від 12.11.2012 р.)
2-го відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Військової частини А-0829, м. Лозова, Харківська область (вх. № 2696 Х/3 ) на рішення господарського суду Харківської області від 20.05.13 р. у справі № 922/95113-г
за позовом ДП "Придніпровська залізниця" м. Дніпропетровськ
до 1) Військової частини А-0829, м. Лозова, Харківська область
2) Міністерство оборони України м. Київ
про стягнення шкоди в розмірі 1 566 674,65гр
У березні 2013 року Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулося із позовною заявою до господарського суду Харківської області про стягнення солідарно з Військової частини А0829 та Міністерства оборони України матеріальної шкоди у розмірі 1 566 674, 65 грн., завдану позивачу внаслідок вибухів артилерійських та ракетних снарядів поблизу с. Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області, а також витрат зі сплати судового збору.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.05.2013 р. (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Військової частини А0829 на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» матеріальну шкоду в розмірі 1 566 674,65 грн. та судовий збір в розмірі 31333,49 грн. В задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди з Міністерства оборони України відмовлено.. В решті позовних вимог відмовлено.
Військова частина А0829 не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.05.13 р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник (1-й відповідач) зазначає, що Військова частина А0829 не повинна відшкодовувати матеріальну шкоду, завдану внаслідок вибухів боєприпасів на складах Військової частини А 2985, оскільки вона не володіла на відповідній правовій підставі майном Військової частини А 2985, яке вибухнуло в результаті пожежі; вказує на те, що винні у скоєнні злочину та спричиненні матеріальної шкоди позивачу Лілов С.М. і Селін О.В. не проходили військову службу у Військовій частині А0829, а проходили військову службу у Військовій частини А 2985, були звільнені з військової служби та виключені із списків Військової частини А 2985 за скоєння злочину у 2010 році до її розформування. Також, 1-й відповідач посилається на те, що відсутність факту передачі Військовій частині А 0829 прав та обов'язків по відшкодуванню матеріальної шкоди ДП «Придніпровська залізниця» у сумі 1 556 674,65 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 розгляд апеляційної скарги відкладено на 17.10.2013.
11.10.2013 Військова частина А0829 надала додаткові пояснення по справі, в яких зазначила про незгоду з висновками суду першої інстанції щодо застосування до даних правовідносин ст. 1172 ЦК України, оскільки позов обґрунтований положеннями ст..ст. 116, ч. 2 ст. 1187 ЦК України. Військова частина А0829 вважає відсутнім причинний зв'язок між злочинними діями військовослужбовців і майновою шкодою позивача, посилаючись на те, що вироком військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 24.11.2008 року не було встановлено, що вказані військовослужбовці спричинили пошкодження майна позивачу. Також, Військова частина А0829 не згодна з висновком судово-економічної експертизи в частині витрат ДП «Придніпровська залізниця» у сумі 1 556 674,65 грн.
17.10.2013 ДП «Придніпровська залізниця» надала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає доводи 1-го відповідача про відсутність правонаступництва щодо відшкодування шкоди внаслідок вибухів боєприпасів в с. Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. Крім того, позивач вважає, що Міністерство оборони України та Військова частина А0829 повинні солідарно відповідати за завдану шкоду в порядку ст. ст. 1187, 1188, 1190 ЦК України, оскільки Міністерство оборони України разом з Військовою частиною А0829 здійснювало діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та виходячи з положень ст.. 5 Закону України «Про збройні Сили України», оскільки саме на Міністерство оборони України має бути покладена відповідальність за завдану шкоду в разі недостатності коштів для цього у Військової частини А0829.
Міністерство оборони України відзив на апеляційну скаргу не надало, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористалось, про час та місце розгляду справи було повідомлено завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника 2-го відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноваженого представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, 06.05.2004 на армійських складах Військової частини А-2985 розташованих поблизу селища Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області, приблизно о 12 годині 50 хвилин сталася пожежа, що спричинила вибух артилерійських та ракетних снарядів.
24.11.2008 Військовим місцевим судом Дніпропетровського гарнізону винесено вирок у кримінальній справі № 1-1/2008 по обвинуваченню командира військової частини А-2985 підполковника Лілова Сергія Миколайовича, колишнього військовослужбовця Селіна Олега В'ячеславовича, громадянина Курбатова Бориса Федоровича.
Цивільний позов Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на суму 3 478 423,43 грн. залишено без розгляду, з наданням права цивільному позивачеві звернутися до іншого суду для захисту своїх законних інтересів.
Відтак, зазначеним вироком встановлено, що вибухи боєприпасів поблизу с. Новобогданівка Запорізької області сталися внаслідок злочинних дій військовослужбовців військової частини А2985.
Як вказує позивач, відповідно до наказу командувача Південного оперативного командування від 01.02.2010 № 18, Військову частину А2985 південного оперативного командування розформовано. Правонаступником Військової частини А2985 призначено Військову частину А0829 Південного оперативного командування.
Таким чином, позивач зазначає, що внаслідок злочинної діяльності посадових осіб Військової частина А2985, правонаступником якої є Військова частина А0829 (1-й відповідач), ДП «Придніпровська залізниця» заподіяно шкоду в розмірі 1566674,65 грн.
Позивач також звертає увагу на те, що 11.11.2009 Залізниця звернулася до господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Міністерства оборони України 3 478 423, 43 грн. збитків внаслідок вибухів поблизу селища Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.09.2011 у справі № 45/421 позовну заяву ДП «Придніпровська залізниця» до Міністерства оборони України про стягнення майнової шкоди внаслідок вибухів боєприпасів на армійських артилерійських складах поблизу селища Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області у розмірі 3 478 423, 43 грн. було задоволено частково, стягнуто з відповідача 1 566 674, 65 грн. збитків, 10 539, 31 грн. витрат на проведення експертизи, в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 в задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення суду першої інстанції було відмовлено.
В свою чергу, 26.12.2012 постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу відповідача на вказані рішення та постанову судів першої та апеляційної інстанції було задоволено - рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 скасовано, і прийнято нове, яким в позові ДП «Придніпровська залізниця» відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ДП «Придніпровська залізниця» до Міністерства оборони України про стягнення 3 478 423, 43 грн. збитків внаслідок вибухів поблизу селища Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області суд касаційної інстанції зазначив про те, що відповідно до статті 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Судами не встановлено а із вказаних норм права не вбачається, що відповідач (Міністерство оборони України) під час вибухів боєприпасів фактично володів ними, тому висновки судів про те, що він має відповідати за завдану шкоду як центральний орган управління Збройних Сил України, що здійснює управління майном та від імені держави укладає з громадянами контракти про проходження військової служби у Збройних Силах України, не ґрунтуються на вказаних нормах права.
Відтак, ДП «Придніпровська залізниця» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення солідарно з Військової частини А0829 та Міністерства оборони України матеріальної шкоди у розмірі 1 566 674, 65 грн., завдану позивачу внаслідок вибухів артилерійських та ракетних снарядів поблизу с. Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області. Позов обґрунтований положеннями ст.ст. 22, 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України.
При цьому, в обґрунтування розміру збитків, позивач посилається на висновок судово-бухгалтерської експертизи за № 2014/2644/11-19 від 07.06.2011 проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у справі № 45/421. Відповідно до вказаного висновку № 06-17/74 було документально підтверджено витрати позивача внаслідок пожежі, що спричинена вибухами артилерійських та ракетних снарядів на військових складах В/Ч А-2958, розташованих поблизу селища Новобогданівка, на загальну суму 1 566 674, 65 грн.
Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з того, що визнав поважними причини пропущення позивачем позовної давності, а порушене право таким, що підлягає захисту на підставі ч. 5 ст. 267 ЦК України, оскільки зазначені позивачем обставини у своїй сукупності свідчать про поважність причин пропуску звернення до суду із даною позовною заявою, та вказують на наявність об'єктивних причин неможливості звернення до суду у встановлені цивільним законодавством України строки, що є підставами для їх поновлення.
Суд першої інстанції приймаючи рішення по суті заявлених позовних вимог мотивував його тим, що оскільки вибухи боєприпасів у травні 2004р. поблизу с. Новобогданівка Запорізької області сталися з вини посадових осіб Військової частини А2985, правонаступником якої є Військова частина А0829, та завдали шкоди майну ДП «Придніпровська залізниця», що документально підтверджуються висновком судово-економічної експертизи №2014/2644/11-19 від 07.06.2011р., тому у відповідності до ст.ст. 22, 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, за завдану шкоду, в межах підтвердженої висновком судової експертизи, має відповідати Військова частина А0829.
Також, в своєму рішенні місцевий господарський суд, виходячи з положень ст. 5 Закону України «Про Збройні Сили України», зазначив про те, що військова частина, як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором, а також за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України (відповідач-2).
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги до 1-го відповідача, Військової частини А0829, стягнувши з неї на користь ДП «Придніпровська залізниця» матеріальну шкоду в розмірі 1 566 674,65 грн., а в задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди з Міністерства оборони України відмовив.
Однак, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог до 2-го відповідача - Міністерства Оборони України про стягнення спричиненої позивачу матеріальної шкоди, оскільки виходячи з приписів п. 5 Закону України «Про Збройні Сили України», ст.ст. 3, 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» стягнення не може бути звернено на закріплене за військовою частиною майно, та зважаючи на те, що саме Міністерство оборони України є належним розпорядником військового майна, в тому числі в питаннях його відчуження після проведення його списання у встановленому чинним законодавством порядку. Однак, суд першої не надав належної правової оцінки положенням вказаних законів, невірно застосував приписи ст. 5 Закону України «Про Збройні Сили України», що призвело до помилкових висновків про відмову в задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди з Міністерства оборони України.
Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що, як вбачається з матеріалів справи, 06.05.2004 на армійських артилерійських складах (військової частини А2985), розташованих поблизу селища Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області, приблизно о 12 годині 50 хвилин сталася пожежа, що спричинила вибух артилерійських та ракетних снарядів.
Також, матеріали справи свідчать про те, що 30.11.2004 ДП «Придніпровська залізниця» заявило цивільний позов про стягнення 3 478 223,43 грн. у кримінальній справі.
24.11.2008 Військовим місцевим судом Дніпропетровського гарнізону винесено вирок у кримінальній справі № 1-1/2008 по обвинуваченню командира військової частини А-2985 підполковника Лілова Сергія Миколайовича, колишнього військовослужбовця Селіна Олега В'ячеславовича, громадянина Курбатова Бориса Федоровича.
Як закріплено нормами ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Цивільний позов Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на суму 3 478 423,43 грн. залишено без розгляду, з наданням права цивільному позивачеві звернутися до іншого суду для захисту своїх законних інтересів.
Вирок Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону у кримінальній справі № 1-1/2008 залишено без змін Апеляційним судом ВМФ України.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Нормами ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У відповідності до ст. 265 Цивільного кодексу України якщо суд залишив без розгляду позов, пред'явлений у кримінальному процесі, час від дня пред'явлення позову до набрання законної сили рішенням суду, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності. Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців.
Крім того, 11.11.2009 позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Міністерства оборони України 3 478 423, 43 грн. збитків внаслідок вибухів поблизу селища Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.09.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 у справі № 45/421, позовну заяву Залізниці до Міністерства оборони України про стягнення майнової шкоди внаслідок вибухів боєприпасів на армійських артилерійських складах поблизу селища Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області у розмірі 3 478 423, 43 грн. було задоволено частково, стягнуто з відповідача 1 566 674, 65 грн. збитків, 10 539, 31 грн. витрат на проведення експертизи, в іншій частині позову відмовлено.
26.12.2012 постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу відповідача на вказані рішення та постанову судів першої та апеляційної інстанції було задоволено - рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 скасовано, і прийнято нове, яким в позові Залізниці відмовлено.
Згідно ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення позову до одного або кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
ДП «Придніпровська залізниця» звернулось з позовом до господарського суду про стягнення солідарно з Військової частини А0829 та Міністерства оборони України матеріальної шкоди у розмірі 1 566 674, 65 грн. у березні 2013 року.
Враховуючи викладене, оскільки вироком Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 24.11.2008 цивільний позов Державного підприємства «Придніпровська залізниця» було залишено без розгляду, з наданням права цивільному позивачу звернутися в інший суд за захистом своїх законних інтересів, а також з огляду на те, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Міністерства Оборони України майнової шкоди внаслідок вибухів боєприпасів на армійських артилерійських складах поблизу селища Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області, що зумовило переривання позовної давності, колегія суддів вважає, що дана позовна заява подана позивачем в березні 2013 року в межах позовної давності.
Як вказано у зазначеному вироку та не заперечується скаржником, вибухи боєприпасів поблизу с. Новобогданівка Запорізької області сталися з вини посадових осіб Військової частини А2985, правонаступником якої є Військова частина А0829.
При цьому колегія суддів вважає, що наведені 1-м відповідачем доводи про відсутність правонаступництва щодо відшкодування шкоди внаслідок вибухів боєприпасів в с. Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.
При цьому, 1-й відповідач посилається на акт прийому-передачі, яким здійснено опис дебіторської заборгованості військової частини А2985, яка підлягала передачі після розформування та ліквідації останньої.
Однак, вказане суперечить фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, виходячи із наступного.
Слід зазначити, що правонаступництво - це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого.
В даному випадку має місце правонаступництво всіх прав та обов'язків, оскільки 1-му відповідачу було передано особовий склад, озброєння, техніку та матеріальні засоби Військової частини А2985, зобов'язано саме Військову частину А0829 здійснити виплату всіх заборгованостей перед особовим складом військової частини А2985. Будь-яких винятків або вказівок на часткове правонаступництво прав та обов'язків внаслідок ліквідації Військової частини А2985 документи, на які посилається 1-й відповідачем, як на підставу своїх заперечень, не містять.
Крім цього, посилання 1-го відповідача на акт приймання-передачі, в якому описано дебіторську заборгованість, яка підлягала передачі не може бути прийнята до уваги, оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення шкоди завданої внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки боєприпасів, які не є за своїм визначенням дебіторською заборгованістю.
Також, згідно вказаного акту приймання-передачі, до 1-го відповідача перейшла дебіторська заборгованість Лілова С.М. та Селіна О.В. у розмірі 1148456511,10 грн. з кожного, які були визнані винними за вибухи боєприпасів на території військової частини А2985.
Відтак, в разі стягнення з 1-го відповідача шкоди завданої ДП «Придніпровська залізниця» внаслідок вибухів боєприпасів, Військова частина А0829 має право зворотної вимоги до винних осіб на підставі статті 1191 ЦК України у повному обсязі. Таким чином, законодавством визначено правові гарантії щодо компенсації коштів, сплачених в рахунок відшкодування шкоди, за рахунок особи - винної у її завданні.
Крім того, факт правонаступництва крім іншого, підтверджується відповідною судовою практикою про стягнення з Військової частини А0829 податкового боргу Військової частини А2985.
Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2012 у справі №2а-8517/11/2670 з 1-го відповідача було стягнуто податковий борг Військової частини А2985 у розмірі 6598, 83 грн., який виник внаслідок несплати військовою частиною А2985 податкового зобов'язання, донарахованого податковим органом в зв'язку з несвоєчасною сплатою самостійно визначеного платником податку податкового зобов'язання.
Таким чином, військова частина А0829, 1-й відповідач, є правонаступником Військової частини А2985 не лише щодо прав, а і щодо обов'язків останньої.
Відповідно до положень частини 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною 2 цієї статті визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується собою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Виходячи з порядку реалізації юридичною особою своєї правоздатності, відповідно до якого вона набуває цивільних права та обов'язків через дії своїх уповноважених органів чи осіб, дії яких визнаються діями самої юридичної особи, ст. 1172 ЦК України покладено на юридичну особу, як на роботодавця, обов'язок відшкодування шкоди, завданої їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Таким чином, протиправна поведінка юридичної особи полягає в протиправній поведінці її працівників, яка підлягає встановленню під час розгляду справи про відшкодування заподіяної шкоди юридичною особою.
Отже, для застосування деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності); шкідливого результату також поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.
Так, в даному випадку вина посадових осіб Військової частини А2985, правонаступником якої є 1-й відповідач, підтверджується вироком військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 24.11.2008 по справі №1-1/2008, в якому встановлено, що під час пожежі на армійських складах виникла детонація та стався вибух боєприпасів, ракет, снарядів та інших вибухонебезпечних предметів, який завдав шкоди окремим будівлям, спорудам, обладнанню та іншому майну підприємств та юридичних осіб різних форм власності на території Мелітопольського району Запорізької області.
Шкідливий результат такої поведінки в спричиненні шкоди позивачу полягає в тому, що майну ДП «Придніпровська залізниця» внаслідок злочинної діяльності посадових осіб
Військової частини А2985, правонаступником якої є 1-й відповідач, заподіяно шкоду в розмірі 1566674,65 грн.
Відтак, між протиправною бездіяльністю Військової частини А2985, правонаступником якої є 1-й відповідач, і шкодою, завданою позивачу, наявний причинно-наслідковий зв'язок, як один із обов'язкових елементів складу правопорушення та підстава для відшкодування завданої шкоди.
Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодження речі. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (ч. 2 ст. 22 ЦК України).
В обґрунтування розміру збитків, позивач правомірно посилається на висновок судово-бухгалтерської експертизи за № 2014/2644/11-19 від 07.06.2011 проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у справі № 45/421. Відповідно до вказаного висновку № 06-17/74 було документально підтверджено витрати позивача внаслідок пожежі, що спричинена вибухами артилерійських та ракетних снарядів на військових складах Військової частини А2958, розташованих поблизу селища Новобогданівка, на загальну суму 1 566 674, 65 грн.
На вказаний висновок відповідачами жодних заперечень не надано, та не заявлялось жодних клопотань щодо необхідності проведення додаткової або повторної експертизи. Крім цього, позивачем надано копії первинних документів (калькуляції витрат вартості робіт, розрахунки, акти приймання виконаних робіт, накладні вимоги, дефектні акти, довідки про понесені збитки, рахунки-фактури тощо), які були предметом експертного дослідження, якими також підтверджується матеріальна шкода у розмірі 1 566 674, 65 грн.
Таким чином, позивачем доведено, а матеріалами справи підтверджено наявність всього складу правопорушення в діях 1-го відповідача, що є підставою для відшкодування останнім спричиненої позивачу матеріальної шкоди.
Разом з цим, звертаючись до господарського суду, позивач просив стягнути матеріальну шкоду в розмірі 1566674,65 грн. солідарно з Військової частини А0829 (1-го відповідача) та Міністерства оборони України (2-го відповідача), посилаючись при цьому на приписи ст. 5 Закону України «Про Збройні Сили України».
Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних силах України» за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина, як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором. Військова частина, як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України (2-й відповідач).
Листом Вищого арбітражного суду України від 11.11.1999 №01-8/531 в свою чергу також звернуто увагу арбітражних судів на необхідність залучення до участі у справах про стягнення коштів з рахунку військової частини за її зобов'язаннями Міністерство оборони України, оскільки за будь-яких умов стягнення не може бути звернено на закріплене за військовою частиною майно.
Крім цього, за приписами Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Відповідно до статті 3 вказаного Закону, військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).
З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 6 даного Закону зазначено, що саме Міністерство оборони України є належним розпорядником військового майна, в тому числі в питаннях його відчуження після проведення його списання у встановленому чинним законодавством порядку.
Відтак, з моменту списання такого майна відповідною військовою частиною, за якою воно було закріплене, речове право у вигляді оперативного управління таким майном з боку військової частини припиняється.
Як вбачається з вироку військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 24.11.2008 року у справі № 1-1/2008 судом був встановлений факт виконання робіт з утилізації боєприпасів на території Військової частини А2985 і саме внаслідок незабезпечення безпеки робіт, допуску до робіт з підвищеною небезпекою осіб які не пройшли відповідне навчання тощо і сталася надзвичайна подія у вигляді вибуху боєприпасів.
Таким чином, матеріальної шкоди позивачу завдано саме дією та взаємодією майна - боєприпасів, які підлягали утилізації та яке перебувало у безпосередньому управлінні Міністерства оборони України, оскільки на нього не поширюється право оперативного управління з боку військової частини внаслідок виведення такого майна з числа закріплених на військовою частиною.
Виходячи з положень Порядку утилізації військового майна Збройних Сил затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 № 705 та пункту 16 постанови Кабінету Міністрів України від 04.08.00 № 1225 «Про затвердження Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах» утилізувати боєприпаси можливо виключно за умови його списання у встановленому порядку з втратою речового права у вигляді права оперативного управління з боку військової частини.
Крім цього, відповідно до пункту 3 Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 травня 2004 року «Про стан збереження боєприпасів і вибухових речовин на арсеналах, базах і складах Збройних Сил України» саме на Міністерство оборони України покладено обов'язок щодо укладення договорів з казенними підприємствами та іншими державними підприємствами про утилізацію ракет і боєприпасів. Зазначене додатково вказує на те, що саме у оперативному управлінні Міністерства оборони України знаходяться ракети та боєприпаси, які підлягають утилізації.
Відтак, враховуючи той факт, що списані та підготовлені до утилізації боєприпаси жодним чином не втрачають статусу джерела підвищеної небезпеки до їх утилізації, належним розпорядником військового майна в тому числі в питаннях його відчуження після проведення його списання є саме Міністерство оборони України, а також те, що Міністерство оборони України разом із Військовою частиною А2985 (правонаступником якої є 1-й відповідач) здійснювало діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, тому згідно вимог ст.ст. 1187, 1188, 1190 ЦК України шкода має бути відшкодована в солідарному порядку 1-м відповідачем та 2-м відповідачем.
Також, відповідно до ст. 5 Закону України «Про Збройні Сили України» за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, павам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина, як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором. Військова частина, як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України (2-й відповідач).
Отже, позивачем правомірно визначено Міністерство оборони України належним відповідачем у справі, оскільки саме на нього має бути покладена відповідальність за завдану шкоду в разі недостатності коштів для цього у 1-го відповідача.
Таким чином, відповідачі мають нести солідарну відповідальність за завдану шкоду Залізниці внаслідок вибухів боєприпасів на території військової частини А2985 в с. Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області.
На підставі викладеного, рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2013 у справі № 922/951/13-г в частині відмови в задоволенні позову до Міністерство оборони України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з 2-го відповідача солідарно з 1-м відповідачем суми завданої позивачу матеріальної шкоди.
З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Апеляційну скаргу Військової частини А-0829, м. Лозова, Харківська область задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2013 у справі № 922/951/13-г в частині відмови в задоволенні позову до Міністерство оборони України скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
Стягнути з Військової частини А0829 (Харківська обл. м.Лозова, вул.Блюхера,1 код ЄДРОПУ 07902533) та з Міністерством оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 22990305, р/р 2513102184489 в Укрексімбанку м. Київ, МФО 322313, код одержувача 2055032) солідарно на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 108 код ЄДРПОУ 01073828 р/р 26006000012 в ДФ "Експрес-Банк" МФО 306964) матеріальну шкоду у розмірі 1 566 674,65 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Повний текст постанови складено та підписано 29.10.2013 року
Головуючий суддя Істоміна О.А.
Суддя Білецька А.М.
Суддя Гребенюк Н. В.