донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
29.10.2013 р. справа №908/2025/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Татенко В.М.
секретаря Бахрамової А.А.
від прокурора: не з»явився
від позивача:Денисюк О.С., представник за дов. від 24.01.11 № 34 Литвиненко Ж.М., представник за дов. від 24.01.11 № 36
від відповідача:не з»явився
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЗапорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від27.08.2013 року
у справі№908/2025/13 (суддя Дьоміна А.В.)
за позовомЗапорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» м. Запоріжжя
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька міська енергетична компанія» м. Запоріжжя
про зобов»язання вчинити певні дії
10.06.2013р. заступник Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» м.Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька міська енергетична компанія» м.Запоріжжя про зобов'язання відповідача визнати заборгованість Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізька міська енергетична компанія" з суми основного боргу за спожиту теплову енергію, яка існує станом на 01.09.2012. в сумі 626 683,72 грн., як таку, що підлягає списанню відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" №5213-VІ від 06.09.2012.; здійснити на умовах, встановлених ст. 2 Закону України №5213 списання заборгованості Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" за теплову енергію, яка виникла станом на 01.09.2012. і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом у сумі 626 683,72 грн.; підписати та оформити належним чином надані Запорізьким державним підприємством "Радіоприлад" акти звіряння розрахунків по заборгованості за теплову енергію станом на 01.09.2012. і не сплачена на 30.10.2012р. станом на дату набрання чинності цим Законом у сумі 626 683,72 грн. (а.с.3-7).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.08.2013р. у справі №908/2025/13 у задоволені позову відмовлено ( а.с.96-98).
В обґрунтування прийнятого рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав; всупереч вимогам Закону № 5213 позивачем не надано доказів утворення комісії з питань списання заборгованості, а акт звіряння розрахунків від 30.10.2012р. не є належним доказом списання заборгованості, оскільки підписаний не уповноваженою особою.
ТВО Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України подана апеляційна скарга на рішення господарського суду Запорізької області від 27.08.2013р., в якій апелянт, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішенням, яким позовні вимоги задовольнити.
Зокрема, апелянт вказує на те, що судом неповно з»ясовані обставини у справі.
Враховуючи те, що законом не ставиться залежність утворення комісії від списання заборгованості, судом взагалі не вимагалися документи про утворення комісії, то посилання у рішенні суду про ненадання в повному обсязі документів є помилковим.
Крім того, акт звіряння розрахунків від 30.10.2012р. відсутній. До матеріалів справи був наданий акт звіряння щодо обсягу дебіторської та/або кредиторської заборгованості за теплову енергію, що утворилася на 01.09.2012р. та не погашена станом на 30.10.2012р. із супроводжувальним листом від 07.11.12р. № 116-2715 «Про підписання акту звірки станом на 30.10.2012р» з доказами відправлення та отримання відповідачем. Жодна із сторін не заперечувала стосовно правомочності особи, що підписала цей акт.
Апелянт вважає, що судом була фактично розглянута позовна вимога щодо зобов»язання підписати акти звіряння розрахунків, що стосується інших вимог, судом взагалі не наведено жодної оцінки їх відхилення.
Таким чином, як вважає прокурор, спір виник не з приводу порядку та сум списання заборгованості, а з приводу безпідставної відмови відповідача у списанні заборгованості, оскільки, на його думку, відповідач має право списати заборгованість на підставі закону, якщо в нього буде наявна заборгованість за природний газ.
З матеріалів справи вбачається, що період виникнення та обсяг заборгованості, яка підлягає списанню на підставі закону, встановлена судовими рішеннями у справі № 26/367/06-6/142/07, а тому, як вважає прокурор, в силу положень ч. 2 ст. 35 ГПК України, не підлягають доведенню знову при вирішенні даного спору.
Враховуючи викладене, апелянт вважає, що відмова суду у задоволенні позову є безпідставною.
Доказом у підтвердження спростування доводу відповідача про відсутність в нього кредиторської заборгованості перед суб»єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, в межах сум, списаних учасникам процедури списання - підприємствам оборонно-промислового комплексу, яка виникла станом на 1 вересня 2012р. і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом є ухвала господарського суду Запорізької області у справі № 25/187 від 22.05.2013, згідно якої навпаки вбачається наявною заборгованість відповідача.
Також скаржник вважає, що матеріалами справи підтверджено порушення та оспорювання відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача та недотримання вимог закону.
Право на списання заборгованості є належним позивачем у спірних правовідносинах в силу положень Закону № 5213, тобто є суб»єктивним та може бути захищене в судовому порядку саме обраним способом захисту.
21.10.2013р. до Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від 16.10.2013р. № 178, в якому відповідач заперечує проти апеляційної скарги та зазначає, що списати заборгованість Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» за теплову енергію на суму 626683,72 грн. із-за відсутності заборгованості за природний газ. Механізм щодо списання заборгованості за теплову енергію при відсутності заборгованості за природний газ підприємством теплопостачання в законі відсутній.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили суд задовольнити її у повному обсязі.
Прокурор та відповідач у судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності прокурора та відповідача, оскільки явка сторін у судове засідання не визнавалася обов»язковою.
Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Заслухавши представників позивача, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Позивач, Запорізьке державне підприємство «Радіоприлад» є юридичною особою (ідентифікаційний код 14313317), що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію. юридичної особи, довідкою із ЄДРПОУ та Статутом ( а.с.28-32).
КМУ прийнята постанова від 29.12.2010р. № 1221 «Про утворення Державного концерну «Укроборонпром», на підставі п.1 якої утворений Державний концерн «Укроборонпром» з включенням до його складу державних підприємств згідно з додатком, в перелік яких з урахуванням змін, передбачених постановою КМУ від 06.04.2011р. № 374 «Про внесення змін до постанови КМ У від 29.12.2010р. № 1221» увійшло Запорізьке державне підприємство «Радіоприлад».
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізька міська енергетична компанія» є юридичною особою (ідентифікаційний код 23880647), що підтверджено Статутом, довідкою з ЄДРПОУ, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.71-80).
З матеріалів справи вбачається, що 23.07.2007р. господарським судом Запорізької області винесено рішення по справі №26/367/06-6/142/07, яким стягнуто з Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька міська енергетична компанія" суму основного боргу за теплову енергію в розмірі 1 034 010,06 грн., витрати по держмиту у сумі 10340,10 грн. та ІТВ у сумі 18 грн.(а.с.15-17).
21.03.2008р. господарським судом Запорізької області винесена ухвала по справі №26/367/06-6/142/07, якою затверджено мирову угоду на стадії виконання рішення суду від 23.07.2007р. по зазначеній справі (а.с.18-20).
Рішення господарського суду Запорізької області від 23.07.2007р. позивачем виконано частково, станом на 01.09.2012р. заборгованість Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізька міська енергетична компанія" за теплову енергію становить 626 683,72 грн., яка є непогашеною станом на 30.10.2012р.
У зв»язку з прийняттям Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" №5213 - VІ від 06.09.2012р. позивач направив на адресу відповідача вимогу від 05.03.2013р. № 131-515 щодо виконання вимог закону та підписання актів звіряння розрахунків в межах процедури списання (а.с.13).
Відповідач листом від 16.11.2012р. № 93 повідомив, що заборгованість за природний газ в ТОВ «ЗМЕК» відсутня, тому акти звіряння підприємством не будуть підписані. Для погашення заборгованості у сумі 626683,72 грн. відповідач пропонував виконати мирову угоду, ініціатором якої був позивач та провести взаємозалік на суму 464148,86, яка є заборгованістю за оренду майна перед ЗДП «Радіоприлад», а решту заборгованості у сумі 162534,86 грн. перерахувати ТОВ «ЗМЕК» на поточний рахунок (а.с.12).
Враховуючи дані обставини, позивач звернувся до прокурора Запорізької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону з листом щодо захисту інтересів держави від 09.04.2013р. №131-847, в якому просив подати позов про зобов»язання відповідача вчинити певні дії (а.с.8).
За таких обставин, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі підприємства позивача до відповідача з позовом про зобов»язання вчинити певні дії.
Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо зобов»язання відповідача вчинити певні дії, направлені на визнання заборгованості як такої, що підлягає списанню відповідно до вимог спеціального закону, здійснення списання заборгованості та підписання та оформлення належним чином актів звіряння розрахунків по заборгованості за теплову енергію.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Згідно з ч.1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст.2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами осіб, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, а право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав мають особи визначені ст.1 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 4-1 ГПК України, господарські суди вирішують господарські спори в порядку позовного провадження.
Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Реалізуючі передбачене ст.55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи даний спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Як вважають прокурор та позивач інтереси держави в особі підприємства позивача порушені внаслідок безпідставної відмови у підписанні актів звіряння розрахунків, і як наслідок списанні заборгованості, тому заявлені вимоги про визнання заборгованості Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» перед ТОВ «Запорізька міська енергетична компанія» з суми основного боргу за спожиту теплову енергію, яка виникла станом на 01.09.2012р. та не сплачена на 30.102012р. у сумі 626683,72 грн., як такої, що підлягає списанню відповідно до Закону України № 5213 та підписання та оформлення належним чином наданих позивачем актів звіряння розрахунків по заборгованості за теплову енергію станом на 01.09.2012р. та не сплаченої на 20.10.2012р. у редакції позивача.
Судова колегія, керуючись вищенаведеними нормами, вважає, що дані вимоги не відповідають обраним позивачем способам захисту порушеного права, а тому погоджує висновок місцевого господарського суду про те, що ані ст. 16 ЦК України, ані ст. 20 ГК України, ні будь-якими іншими законами не передбачено такого способу захисту цивільних прав та інтересів особи, як визнання заборгованості такою, що підлягає списанню та підписання та оформлення актів звіряння по заборгованості за спожиту теплову енергію.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідач своїм листом від 16.11.2012р. № 93 повідомив позивача про те, що згідно зі статтею 2 п.5 Закону № 5213 заборгованість за природний газ в ТОВ «ЗМЕК» відсутня, тому акти звіряння підприємством не будуть підписані. ТОВ «Запорізька міська енергетична компанія» має заборгованість за оренду майна перед підприємством позивача у сумі 464148,86 грн. Для погашення заборгованості у сумі 626683,72 грн. пропонується виконати мирову угоду, ініціатором якої було ЗДП «Радіоприлад» та провести взаємозалік на суму 464148,86 грн., а решту заборгованості в сумі 162534,86 грн. перерахувати ТОВ «ЗМЕК» на відповідний поточний рахунок.
Отже, фактично безпідставної відмови підприємству позивача у підписанні актів звіряння не було.
Закон України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" №5213 - VІ від 06.09.2012 ( далі - Закон № 5213) визначає комплекс економічних заходів, спрямованих на вирішення питань заборгованості та забезпечення стабільного розвитку державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які включені до складу Державного концерну "Укроборонпром".
Пунктами 1, 4, 5 частини 1 статті 2 цього Закону визначено, що на умовах, визначених цією статтею, підлягають списанню:
заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) за теплову енергію і природний газ та послуги з його транспортування перед підприємствами, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, та суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірніми компаніями (підприємствами), яка обліковувалася станом на 1 вересня 2012 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом;
заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) з пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам оборонно-промислового комплексу на заборгованість за природний газ та послуги з його транспортування, теплову енергію, електричну енергію та надані послуги з водопостачання та водовідведення станом на 1 вересня 2012 року і не сплачені станом на дату набрання чинності цим Законом;
заборгованість підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, перед суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, в межах сум, списаних учасникам процедури списання - підприємствам оборонно-промислового комплексу, яка виникла станом на 1 вересня 2012 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
Частина 2 статті 2 Закону № 5213 такий порядок списання заборгованості.
Для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов»язково входять керівник підприємств як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів ( п.2 ч.2 ст. 2 Закону № 5213);
списання заборгованості проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання, в яких зазначаються обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню (п.3.ч.2 ст. 2 Закону № 5213);
датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання (п.4 ч.2 ст. 2 Закону № 5213).
Пунктом 3 частини 2 статті 2 Закону № 5213 визначено, що списання заборгованості проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання, в яких зазначаються обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню.
Статтею 4 Закону № 5213 визначено, що Закон набирає чинності та вводиться в дію з дня його опублікування.
Пунктом 2 ст. 4 Закону № 5213 передбачено, що дія цього Закону поширюється на підприємства оборонно-промислового комплексу, включені до складу Державного концерну «Укроборонпром» станом на дату набрання чинності цим Законом.
Розглядаючи позовну вимогу щодо здійснення на умовах, встановлених ст. 2 Закону України №5213 списання заборгованості Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" за теплову енергію, яка виникла станом на 01.09.2012. і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом у сумі 626 683,72 грн., колегія суддів вважає, що заявлена вимога як необґрунтована не підлягає задоволенню з наступного.
Як вже зазначалося Законом № 5213 передбачений порядок списання заборгованості, задля чого створюється комісія з питань списання заборгованості, до складу якої обов»язково входять керівник підприємств як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів, а відтак порядок списання заборгованості належить до компетенції комісії з питань списання заборгованості.
Крім того, позивач у обґрунтування заявлених вимог послався на п.4 ч. 1 ст. 2 Закону № 5213, за приписами якої підлягає списанню заборгованість з пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотка річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам оборонно-промислового комплексу на заборгованість за природний газ та послуги з його транспортування, теплову енергію, електричну енергію та надані послуги з водопостачання та водовідведення станом на 1 вересня 2012 року і не сплачені станом на дату набрання чинності цим Законом.
За рішенням господарського суду Запорізької області від 23.07.2007р. по справі № 26/367/06-6/142/07 стягненню підлягає сума основного боргу у сумі 1 034 010,06 грн.
В силу приписі ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов»язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Отже, твердження апелянта про безпідставне стягнення грошових коштів з підприємства позивача суперечить вимогам Закону, а відтак колегією суддів відхиляється.
Інші доводи апелянта не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому колегією суддів не приймаються до уваги.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 27.08.2013р. у справі № 908/2025/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 27.08.2013р. у справі № 908/2025/13 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий О.О.Радіонова
Судді І.В.Зубченко
В.М.Татенко
Надр.6 прим:1 -у справу; 1-прокурору, 1-позивачу;1 -відповідачу;1 -ДАГС;1-ГС Запорізької обл.