Головуючий в 1 інстанції - Стиран В.В.
Суддя-доповідач - Нікулін О.А.
Україна
м. Донецьк 21 серпня 2008 року
справа №22-а-8206/08
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Нікуліна О.А.
Суддів: Сіваченка І.В.
Дяченко С.П.
при секретарі Запорожцевій Г.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника 1 відповідача не з'явився
представника 2 відповідача Ціоненко О.В.
представника 3 відповідача не з'явився
представника третьої особи не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2008 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Макіївського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання відмови неправомірною та стягнення заборгованості з виплати компенсації та моральної шкоди. Третя особа на боці відповідача - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області,-
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2008 року частково задоволено позовні ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Макіївського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання відмови неправомірною та стягнення заборгованості з виплати компенсації та моральної шкоди.
Зазначеною постановою стягнуто із Макіївського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області за рахунок коштів Державного бюджету України на користь Козлова Євгена Михайловича заборгованість за невикористане формене обмундирування у розмірі 2813 (дві тисячі вісімсот тринадцять) гривен 72 копійки.
Відповідач по справі - Макіївське МУ ГУМВС України в Донецькій області не погодилося з постановою суду першої інстанції та звернулося з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що постанова прийнята з порушенням вимог матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню та в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегій суддів встановила наступне.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції зазначив, що позивач з 1998 року працював на різних посадах в органах внутрішніх справ України. У липні 2002 року, згідно наказу УМВС України в Донецькій області № 142 від 08.07.2002 року, був звільнений відповідачем за власним бажанням з органів внутрішніх справ. У відповідності до ст. 16 Закону України «Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ із змінами та доповненнями «Працівники міліції мають єдиний формений одяг, зразки якого затверджуються Кабінетом Міністрів України, що видається безплатно, і відзнаки". Відповідач повинен був забезпечувати його належним чином форменим одягом своєчасно та безкоштовно, але цього не робив. Таким чином, під час проходження служба в ОВС позивач був змушений придбати за власні кошти формений одяг, щоб використовувати його для служби. У відповідності до наказів МВС України позивач має право на виплату грошової компенсації замість предметів одягу, що повинні були бути видані ОСОБА_1 під час служби в органах внутрішніх справ України. Відповідачем на підтвердження цього була видана позивачеві довідка за № 735 від 19 липня 2004 року на виплату грошової компенсації замість предметів, форменого одягу, що підлягали видачі. На підставі довідки відповідач підтвердив, що ОСОБА_1 належить виплата грошової компенсації замість належних предметів форменого одягу у розмірі 2813, 72 грн. У відповідності до діючого законодавства, відповідач повинен був провести усі грошові розрахунки з позивачем в день його звільнення, але такі розрахунки в частині виплати вищезазначеної компенсації проведені не були.
Статтею 71 Постанови КМУ «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР» (із змінами та доповненнями) закріплено, що особам середнього, старшого і вищого начальницького складу (до яких відноситься позивач), які бездоганно прослужили в органах внутрішніх справ, Збройних Силах СРСР і органах Комітету державної безпеки СРСР 20 і більше років (у пільговому обчисленні), а тим, які мають особливі заслуги, незалежно від вислуги років, при звільненні в запас або відставку наказами начальників, які здійснюють звільнення, може надаватися право носіння встановленої форми одягу.
Згідно з пунктом 4.6 Положення про забезпечення речовим майном в системі МВС України, затвердженим Наказом МВС України № 1489 від 5 грудня 2003 року, військовослужбовцям, звільненим в запас, видається належне на день звільнення обмундирування, чи виплачується грошова компенсація за нього, зазначеним особам, які звільняються без права носіння форми одягу, виплачується тільки грошова компенсація.
Суд першої інстанції поновив позивачеві строк звернення до суду, вважаючи тривалий час видачі довідки поважною причиною та на цій підставі стягнув з відповідача компенсацію за речове майно в сумі 2813, 72 гривні. Позовні вимоги про стягнення матеріальної допомоги в сумі 2200 гривень та 1000 гривень на відшкодування моральної шкоди залишені без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача матеріальної допомоги, суд не навів мотивів такої відмови або задоволення.
Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 2 ст. 100 КАС України передбачено, що якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідач по справі наполягає на застосуванні до спірних правовідносин положень ст. 99 КАС України.
Суд приходить до висновку, що строк звернення до суду пропущено позивачем без поважних причин, оскільки відповідач видав довідку про грошову компенсацію позивачеві 19 липня 2004 року, тобто понад рік до часу звернення з позовом до суду.
Звільнення позивача мало місце в липні 2002 року.
Позивач звернувся з позовом до суду 09 жовтня 2007 року про що свідчить відмітка канцелярії суду на позовній заяві.
За вказаних обставин суд не знаходить підстав для поновлення позивачеві строку на звернення до суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи, але допустив помилку у застосуванні норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.
Керуючись вимогами ст. ст. 99, 100, 195, п.3 ч.1 ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -
Апеляційну скаргу Макіївського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області - задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2008 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Макіївського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання відмови неправомірною та стягнення заборгованості з виплати компенсації та моральної шкоди - скасувати.
Відмовити у зволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 серпня 2008 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 22 серпня 2008 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 1 місяця з дня виготовлення у повному обсязі.
Головуючий: О.А.Нікулін
Судді: /підписи/ І.В.Сіваченко
С.П.Дяченко
З оригіналом згідно.
Суддя: