29 жовтня 2013 року Справа № 916/508/13-г
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І.,
розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на постановувід 16.07.2013
Одеського апеляційного господарського суду
у справі господарського суду Одеської області № 916/508/13-г
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
доКомунального підприємства "Гідропарк "Лузанівка"
провизнання першочергового права на укладення договору та зобов'язання укласти договір оренди,
Рішенням місцевого господарського суду Одеської області від 13.05.2013 у справі №916/508/13-г (суддя Мостепаненко Ю.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 (колегія суддів у складі головуючого судді Ліпчанської Н.В., суддів Мацюри П.Ф., Лисенко В.А.), у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі-позивач) до Комунального підприємства "Гідропарк "Лузанівка" (далі-відповідач) про визнання першочергового права на укладення договору та зобов'язання укласти договір оренди, відмовлено.
Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст. ст. 638, 651 ЦК України, ч.1 ст. 10, ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду держаного і комунального майна".
Зокрема, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку про відсутність між відповідачем та позивачем договірних відносин, адже такі відносини існували між сторонами на підставі додаткової угоди від 01.11.2005, а тому, оскільки власник орендованого майна належним чином не повідомив орендаря у визначені законодавством строки про намір використовувати приміщення у власних потребах, останній має переважне право продовжити попередній договір, а орендодавець має відповідний обов'язок його продовжити.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечив проти її задоволення.
Представники сторін не скористались своїми процесуальними правами на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 15.10.2013.
Перевіривши доводи касаційної скарги, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 24.02.2003 між Комунальним підприємством "Гідропарк "Лузанівка" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (орендар) укладено договір №2 оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, розташоване за адресою: пляж "Лузанівка", загальною площею 128,1 м2, на підставі звіту про оцінку вартості, під кафе "Краб" (п.1.1 договору); строк дії договору оренди - з 24.02.2003 до 24.02.2013 (п.1.2 договору); за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного в додатку № 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди в місяць 953,80 грн., без врахування індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України (п.2.1 договору); після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані (п. 4.7 договору).
01.11.2005 додатковою угодою до договору оренди нежитлового приміщення №2 від 24.02.2003, Комунальне підприємство "Гідропарк "Лузанівка" в особі директора Шуйського О.Ю. та Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, у зв'язку зі смертю ОСОБА_5, змінили в преамбулі вищевказаного договору прізвище ОСОБА_5 на ОСОБА_4
В зв'язку з закінченням договору оренди, позивач 14.01.2013 звернувся до відповідача з пропозицією переукласти договір оренди на новий термін.
Втім, листом № 1-01 від 23.01.2013 Комунальне підприємство "Гідропарк "Лузанівка" повідомило позивача, що з ним не укладався договір оренди нежитлового приміщення, також зазначивши, що має намір самостійно використовувати зазначене майно.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, вважаючи, що на підставі положень ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду держаного і комунального майна" має переважне право на продовження орендних відносин та зазначаючи про те, що власник майна не повідомляв у визначенні законодавством строки про наміри використання приміщення у власних потребах, звернулася до господарського суду з даним позовом.
Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про безпідставність позовних вимог у зв'язку з відсутністю укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди приміщення, розташованого за адресою: пляж "Лузанівка", загальною площею 128,1 м2, що являється передумовою виникнення у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 переважного права на укладення договору оренди вказаного майна на новий строк.
З висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову колегія суддів погоджується, з огляду на таке.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Згідно з ч. 1 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.
Отже, зазначені норми встановлюють можливість для добросовісного орендаря реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий строк перед іншими претендентами на оренду цього ж майна і за інших рівних з ними умов, а не автоматичного і беззаперечного продовження договірних правовідносин , як вважає скаржник.
Тобто, переважне право позивача на оренду нежитлового приміщення, в разі наявності у орендодавця в подальшому наміру передавати зазначене майно в оренду, може бути реалізовано ним, шляхом участі у призначеному відповідачем конкурсі і тільки у тому випадку, якщо інші учасники конкурсу запропонують такі самі, як і він, умови, на яких вони бажають отримати це майно в оренду, втім, враховуючи намір відповідача самостійно використовувати нежитлове приміщення, про що останній зазначав у листах № 301 від 16.07.2012 та № 1-01 від 23.01.2013, адресованих позивачеві, а також відсутність будь-яких доказів об'явлення конкурсу на оренду цього приміщення, переважне право позивача, в такому випадку, не може бути реалізоване, що зумовлює відмову в позові в частині зобов'язання відповідача укласти договір оренди.
З огляду на викладене, заявлена позивачем вимога про визнання за ним першочергового права на укладення договору, через об'єктивну неможливість реалізації якого внаслідок недоведеності настання таких обставин не може вважатись порушеним відповідачем, не підлягає задоволенню.
Разом з тим, висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо відсутності між Комунальним підприємством "Гідропарк "Лузанівка" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 правовідносин за договором оренди, колегія суддів вважає помилковими, оскільки уклавши 01.11.2005 додаткову угоду, якою в преамбулі договору від 24.02.2003 №2 змінено орендаря з ОСОБА_5 на ОСОБА_4, сторони у такий спосіб врегулювали орендні правовідносини між собою, погодившись, що умови, які містяться у вищевказаному договорі, будуть поширюватись на нового орендаря, тобто, зазначені особи фактично здійснили заміну сторони у зобов'язанні, що мало наслідком виконання такого зобов'язання позивачем протягом більше 7-ми років.
Між тим, з огляду на викладене вище, посилання господарських судів попередніх інстанцій на відсутність орендних правовідносин між позивачем та відповідачем, не спростовують їх висновків про безпідставність позовних вимог, відтак, судові акти у справі про відмову в позові не підлягають скасуванню, а вимоги касаційної скарги щодо прийняття нового рішення у справі про задоволення позовних вимог не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 у справі господарського суду Одеської області № 916/508/13-г залишити без змін.
Головуючий суддя К.В. Грейц
Судді С.В. Бакуліна
О.І. Глос