30 жовтня 2013 року Справа № 902/616/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності
ОСОБА_1
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду
від 24.07.2013р.
у справі господарського суду Вінницької області № 902/616/13
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК Адат";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енмарк"
про визнання недійсним договору фінансового лізингу №фл-54/2011
від 08.09.2011р.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача 1: Черепаха В.О. - довіреність у справі,
від відповідача 2: Дейнеко П.В. - довіреність у справі,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору фінансового лізингу №фл-54/2011 від 08.09.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "ПМК Адат" та Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Енмарк".
Як на підставу недійсності правочину посилається на відсутність повноважень у директор ТОВ "ПМК Адат" ОСОБА_5 на укладення договору.
05.06.2012 позивачем подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для встановлення особи, яка підписувала протокол № 2 зборів засновників ТОВ "ПМК Адат", яким ухвалено рішення про придбання будівельної техніки у ТОВ "Енмарк", затвердження проекту договору та підписання договору фінансового лізингу на загальну суму 1450000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 06.06.2013 (суддя Яремчук Ю.О.) клопотання позивача задоволено. Призначено у справі № 902/616/13 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області та зупинено провадження у справі.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 (колегія суддів у складі: Бучинська Г.Б. - головуючий, Юрчук М.І., Крейбух О.Г.) ухвалу господарського суду Вінницької області від 06.06.2013 скасовано, справу направлено на розгляд до господарського суду Вінницької області.
Постанова мотивована тим, що зупиняючи провадження у справі у зв'язку з проведенням експертизи, суд першої інстанції не обґрунтував необхідність призначення судової експертизи та визначення підстав і мотивів такого призначення.
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 звернувся суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, який просить скасувати вищевказану постанову суду апеляційної інстанції, залишивши в силі ухвалу суду першої інстанції від 06.06.2013. В обґрунтування посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме ст.ст. 41, 79, 99 ГПК України.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 41 ГПК України встановлено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. При цьому, в силу ст. 41 ГПК України господарський суд сам визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає, і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.
Так, ч. 1 ст. 106 ГПК України встановлює перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду.
Ухвала про призначення експертизи до вказаного переліку не включена.
Водночас за приписами п.1 ч.2 ст.79 ГПК України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь у судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом експертизи, а згідно з ч.5 цієї ж статті ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.
Згідно з частиною першою ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК України.
Як вбачається з апеляційної скарги відповідач 2 оскаржував в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі саме з тих підстав, що судом необґрунтовано призначено почеркознавчу експертизу. При цьому, скаржник не зазначає, які саме процесуальні порушення норм ст. 79 ГПК кодексу України були допущені судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали від 06.06.2013.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", якщо в апеляційній чи касаційній скарзі йдеться про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга може бути прийнята і розглянута лише в частині зупинення провадження.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо недоцільності призначення судової експертизи, і як наслідок, зупинення провадження у справі, мають бути відхилені, оскільки оскарження ухвали суду про призначення експертизи господарським процесом не передбачено, а свої заперечення проти цього сторона вправі викласти у скарзі на судове рішення, яке буде постановлене за наслідками розгляду справи по суті.
Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що апеляційний господарський суд замість того, щоб надати правову оцінку ухвалі суду першої інстанції в частині зупинення провадження у справі, фактично розглянув доводи апеляційної скарги щодо правомірності призначення судової почеркознавчої експертизи, а також доводи, що стосуються розгляду позову по суті, посилаючись на постанову пленуму Вищого господарського суду України від 25.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійними".
За таких обставин, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а ухвала суду першої інстанції - залишенню в силі.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 у справі № 902/616/13 скасувати.
Ухвалу господарського суду Вінницької області від 06.06.2013 у справі № 902/616/13 залишити в силі.
Головуючий, суддя Кузьменко М.В.
Суддя Васищак І.М.
Суддя Палій В.М.