28.10.2013 р. Справа № 914/2710/13
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс», м. Львів
до відповідача - 1: Приватного підприємства «Сервіс Доріг», м. Львів
відповідача - 2: Приватного підприємства «Версант», м. Львів
про визнання недійсним договору.
Суддя Коссак С.М.
при секретарі Кміть М.Б.
Представники:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача-1 та відповідача-2: Солдатенко А.А. - представник за довіреністю від 22.07.2013р.
На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс» подано позов до Приватного підприємства «Сервіс Доріг» та Приватного підприємства «Версант» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 24.05.2013року.
Ухвалою суду від 15.07.2013р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 29.07.2013р.
Ухвалою суду від 29.07.2013р. за клопотанням позивача зупинено провадження по справі № 914/2710/13 до розгляду і вирішення пов'язаної з нею справи № 914/2695/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс» до Приватного підприємства «Версант» про визнання недійсним договору поставки від 18.05.2010р. і набрання відповідним рішенням законної сили.
10.10.2013р. ТзОВ «Будівельний Альянс» подано клопотання (вх. №42261/13) про поновлення провадження у справі №914/2710/13, оскільки 04.09.2013р. у справі № 914/2695/13 винесено рішення, яке набрало законної сили.
Ухвалою суду від 14.10.2013р. провадження по справі № 914/2710/13 поновлено та справу призначено до розгляду на 28.10.2013р.
В судове засідання 28.10.2013р. позивач явку повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив, хоч належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення. Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що Договір відступлення права вимоги від 24.05.2013р. не спричинив і не міг спричинити реального настання правових наслідків, що обумовлені ним та містить ознаки фіктивності.
В судовому засіданні 28.10.2013р. представник відповідачів викладені у відзиві (вх.№30239/13 від 29.07.2013р.) на позовну заяву доводи підтримав, просив суд в задоволенні позову відмовити.
Відповідача спростовує доводи позивача про фіктивність оспорюваного Договору та вчинення даного правочину без наміру створити правові наслідки, що ним обумовлені. Відповідач -1 стверджує, що станом на травень 2010р. ТзОВ «Будівельний Альянс» не мало необхідного і достатнього обладнання для пральні, оскільки попереднє вийшло з ладу. Наведена обставина й зумовила необхідність поставки нового устаткування. Після укладення Договору від 18.05.2010р. сума оплати була включена до податкового кредиту позивача у податковій звітності за червень 2010р., а саме - обладнання прийняте на баланс позивача. Поставивши обладнання для пральні ПП «Версант» видано ТзОВ «Будівельний Альянс» податкову накладну, включену останнім до податкового кредиту, не дивлячись на те, що фактично розрахунок так і не було проведено. 30.06.2010р. поставлене обладнання було введено в експлуатацію, що засвідчує відповідний акт.
У судовому засіданні 28.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника відповідачів, оглянувши наявні у справі докази, судом встановлено:
18.05.2010р. між ПП «Версант» (постачальник) в особі директора Павловича А.В. та ТзОВ «Будівельний альянс» (покупець) в особі директора Лавського В.В. було укладено договір поставки прального обладнання на загальну суму 322 468, 20 гривень.
На підтвердження факту виконання відповідача-2 (постачальник) зобов'язань по Договору від 18.05.2010р. представник ПП «Версант» представив суду копію Видаткової накладної № РН-6-23012 від 23.06.2010р., податкової накладної №6230000012 від 23.06.2010р. та актів приймання - передачі основних засобів, в яких засвідчено факт прийняття устаткування в експлуатацію.
24.05.2013р. між Приватним підприємством «Версант» (первісний кредитор) та Приватним підприємством «Сервіс доріг» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги (надалі-Договір).
Відповідно п.1.1. Договору первісний кредитор (відповідач-2) передає, а новий кредитор (відповідач-1) приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки від 18.05.2010р.(надалі - Основний договір), укладеним між первісним кредитом та ТзОВ «Будівельний Альянс»(позивач).
В матеріалах справи міститься, подана позивачем копія повідомлення ПП «Сервіс доріг» від 24.05.2013р. про зміну кредитора з вимогою про оплату продукції, яким було повідомлено ТзОВ «Будівельний Альянс» про укладення договору про відступлення права вимоги, відповідно до якого, до нового кредитора ПП «Сервіс Доріг» переходить право вимоги, що належить ПП «Версант» за договором поставки від 18.05.2010р.
Позивач вважає, що Договір відступлення права вимоги від 24.05.2013р. не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує його права та інтереси та підлягає визнанню судом недійсним.
Позовні вимоги, якими обґрунтуються вимоги позивача, є порушення порядку укладення Основного договору - договору поставки від 18.05.2010р.
Позивач стверджує, що Договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлений у його предметі, що свідчить про його недійсність з моменту укладення і обґрунтовує наступними доводами:
На момент укладення Договору від 18.05.2010р. аналогічне обладнання для пральні (тих самих марок та характеристик) було вже придбано позивачем у ТзОВ «Континент ВВ» на підставі Договору №12 від 12.01.2006року (меморіальний ордер №1125487 від 19.05.2006р., прибуткова накладна №ПН-000262 від 29.05.2006р., податкова накладна №180), змонтовано та належним чином функціонувало у готелі «ОПЕРА» протягом 4 -х років.
Факт наявності станом на 2009 рік у ТзОВ «Будівельний Альянс» обладнання, аналогічного придбаному за Договором від 18.05.2010р., позивач підтверджує тим, що з 2007р. таке обладнання знаходилось в заставі ВАТ «Укрексімбанк» на підставі Договору застави « 6007265 від 27.06.2007р., а також Довідкою №15/4 про залишкову вартість, станом на 01.04.2009, основних засобів ТзОВ «Будівельний альянс».
Також позивач зазначає, що незважаючи на постійне місцезнаходження сторін Договору від 18.05.2010р. у місті Львові, договір умисно було укладено російською мовою, а місце його укладення вказано м. Київ. При цьому, текст Договору, його мова, і навіть, місце укладення слово у слово( за винятком назви постачальника та його реквізитів) повністю співпадає з текстом реального договору поставки обладнання укладеного та виконаного позивачем з ТзОВ «Континент ВВ».
Проведеним ДПІ у Франківському районі дослідженням фінансово-господарської діяльності ПП «Версант» за період з 01.11.2009р. по 31.07.2010р. та на підставі Акту перевірки від 21.09.2010р. № 4336/23-4/36828580 встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів для виконання Відповідачем-1 Договору.
В Акті №225/23-4/32569387 ДПА у Львівській області «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «Будівельний Альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.06.2011р.» зазначено, що директором Позивача Лавським В.В. було укладено від імені ТзОВ «Будівельний Альянс» з ПП «Версант», як сумнівною організацією, нікчемну угоду (Договір). За результатами перевірки позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 53 744,70 грн., накладено штрафних санкцій на суму 13 436,18 грн..
Вищенаведений Акт ДПА у Львівській області став підставою для звернення ТзОВ «Будівельний Альянс» до Головного управління МВС України у Львівській області із заявою про вчинення господарських злочинів колишнім директором позивача Лавським В.В.
В результаті звернення на стадії судового розгляду у Франківському районному суді м. Львова перебуває кримінальна справа № 144-0860 по обвинуваченню Лавського Валерія Вацловича у вчиненні злочинів, передбачених ст. 191 ч.5, ст. 366 ч.2. КК України та по обвинуваченню Павловича Андрія Володимировича у вчиненні злочинів, передбачених ст. 191 ч.5, ст.366 ч.2, ст.205 ч.2 КК України.
Про фіктивність Договору від 18.05.2010р. на думку позивача свідчить і те, що згідно п.3.1. Договору, відповідач повинен був здійснити поставку обладнання позивачу у строк не більше 45 днів з моменту перерахування позивачем коштів за обладнання на поточний рахунок відповідача, тобто на умовах попередньої оплати. Однак, кошти позивачем за обладнання не були перераховані, оскільки обладнання, насправді, і не поставлялось. А факт укладення Договору у травні 2013 року, на думку позивача, пов'язаний із бажанням підсудних по кримінальній справі №144-0860 забезпечити фінансову можливість відшкодувати заявлений позивачем до них цивільний позов.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.09.2013р. у справі № 914/2695/13 відмовлено у задоволенні позову ТзОВ «Будівельний альянс» до Приватного підприємства «Версант» про визнання недійсним договору поставки від 18.05.2010р.
Заявивши позовні вимоги про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 24.05.2013р. позивач використовував ті ж позовні доводи, що і у господарській справі за позовом про визнання недійсним договору поставки від 18.05.2013р.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Підставою позову, тобто обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є порушення порядку укладення Основного договору - договору поставки від 18.05.2010р., а тому не міг бути укладений договір відступлення права вимоги.
Однак договір поставки від 18.05.2010р. був предметом дослідження у справі № 914/2695/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс» до Приватного підприємства про визнання недійсним договору поставки від 18.05.2010р. Рішенням у справі № 914/2695/13, яке набрало законної сили в задоволені позовних вимог відмовлено.
Таким чином, суд констатує, що Основний договір, який є підставою позову у справі №914/2710/13 за позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс» подано позов до Приватного підприємства «Сервіс Доріг» та Приватного підприємства «Версант» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 24.05.2013р. є чинним, оскільки не визнаний недійсним у судовому порядку.
В силу ст. 35 ГПК України акти встановленні рішенням господарського суду, що набрали законної сили не доводяться знову при вирішенні іншої справи, в якій беруть участь тотожні сторони.
Загальні правові засади визнання правочину недійсним визначені у ст. 215 ЦК України, частина 1 якої передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 вищенаведеної правової норми визначено, що у разі, коли недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Схожі за змістом положення містить і ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Згідно п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.
У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Розглянувши даний господарський спір, суд прийшов до висновку, що обґрунтованих доводів щодо фіктивності договору відступлення права вимоги позивач суду не навів, належних та допустимих доказів не навів.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що заявлені вимоги позивачем не обґрунтовані, належними доказами не підтверджені, а відтак в задоволенні таких вимог належить відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача, згідно із вимогами ст. 49 ГПК.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 203, 207, 215, 234 Цивільного кодексу України, ст.ст.4-3, 33, 35, 35 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 31.10.2013 р.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Коссак С.М.