м. Вінниця
28 жовтня 2013 р. Справа № 802/4239/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,
за участю:
секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни,
представника позивача: Король А.М.,
представника відповідача: Опалко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг (далі - БУВР річки Південного Бугу) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
В жовтні 2013 року БУВР річки Південного Бугу звернулось в суд з позовом до Вінницькою ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0005372201 від 26 вересня 2013 року.
Зазначали, що за результатами проведеної Вінницькою ОДПІ виїзної позапланової документальної перевірки БУВР Південного Бугу з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.09.2007 року по 30.06.2013 року, по податку на додану вартість за період з 01.09.2012 року по 30.06.2013 року, складено акт №488/2202/35373963 від 17.09.2013 року на підставі висновків якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005372201 від 26.09.2013 року, про збільшення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 33308,00 грн. - основного платежу та 8327,00 грн. - штрафних санкцій. Позивач не погоджується з висновками податкового органу, що слугували підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зокрема щодо порушення товариством норм пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.
На обґрунтування позову заявник вказує на те, що перевіряючий дійшов висновку про порушення вище вказаних норм із власних суб'єктивних припущень з посиланням на безпідставне включення управлінням до складу податкового кредиту по операціях з придбання автомобіля марки «КІА Sportage». Однак, податковий орган не обґрунтовано зробив висновок, що даний автомобіль не пов'язаний з господарською діяльністю управління.
Враховуючи зазначене, позивач вважає податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві, просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти заявлених позовних вимог та просила відмовити у їх задоволенні. Письмових заперечень на позовну заяву суду не надано.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, зважаючи на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а саме визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI.
У відповідності до п. п. 41.1.1. ПК України контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Відповідно до положень статті 20 ПК України, а саме п.п.20.1.4 п.20.1 передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що з 02.09.2013 року по 10.09.2013 року головними державними податковими ревізорами Вінницької ОДПІ проведено виїзну позапланову документальну перевірку БУВР річки Південний Буг (код ЄДРПОУ 35373963) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.09.2007 року по 30.06.2013 року, по податку на додану вартість з 01.09.2012 року по 30.06.2013 року, за результатами якої 17.09.2013 року складено акт №488/2202/35373963 (а.с.6-13).
В ході перевірки встановлено порушення БУВР Південний Буг:
1. п.198 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого управлінням занижено податок на додану вартість в сумі 33308,00 грн., у тому числі: за січень 2013 року - 26024,00 грн., за лютий 2013 року - 3526,00 грн., за березень 2013 року - 3758,00 грн. та встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24) за лютий 2013 року в сумі - 3758,00 грн.;
2. п.176.2 «б» ст.176 та п.51.1 ст.51 Податкового кодексу України, а саме: податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 4 квартал 2012 року до Вінницької ОДПІ поданий не у повному обсязі.
На підставі висновків акту перевірки Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від №0005372201 від 26.09.2013 року, яким БУВР річки Південний Буг збільшено суму зобов'язання суми податку на додану вартість в розмірі 41635,00 грн., з яких - 33308,00 грн. основного платежу та 8327,00 грн. штрафні санкції (а.с.14).
В подальшому, управління не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, звернулось до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку оскаржуваним діям та спірному рішенню відповідача, суд виходить з наступного.
Так, як вбачається з акту перевірки від 17.09.2013 року, в ході встановлення достовірності відображених показників у поданих позивачем деклараціях з податку на додану вартість перевіряючими зроблено висновок, що управління завищило показники у рядку 10.1Б Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення)…» податкового кредиту на загальну суму 33308,00 грн., по операціях з придбання автомобіля «КІА Sportage», який не пов'язаний з господарською діяльністю останнього. Крім того, згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 19.04.2013 року Старший слідчий слідчого відділу слідчого управління прокуратури Вінницької області юрист 1 класу Гуджал А.А. на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Ковальчука О.В. від 17.04.2013 року про тимчасовий доступ до речей і документів провів вилучення автомобіля марки «КІА Sportage». Таким чином, БУВР річки Південний Буг безпідставно включило до складу податкового кредиту за січень 2013 року суму 33038,00 грн. по операціях з придбання автомобіля «КІА Sportage» у ТОВ «Автомир-Вінниця», що і стало підставою для прийняття висновку про порушення позивачем п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (пункт 3.2.2. акту) (а.с.8-9).
Проте, такі висновки Вінницької ОДПІ не відповідають вимогам податкового законодавства та фактичним обставинам справи і є помилковими.
Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).
Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.
Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.
Як встановлено судом, БУВР річки Південний Буг є державною установою. Свою діяльність БУВР Південного Бугу здійснює відповідно до Положення про Басейнове управління водних ресурсів річки Південний Буг, затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України від 03.08.2011 року №126 (а.с.15-22). Згідно даного Положення позивач виконує відповідні функції та обов'язки, перелік яких передбачений Додатком до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1101.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2012 року БУВР річки Південний Буг згідно договору б/н закупівлі товару укладеного з ТОВ «Автомир-Вінниця», придбано автомобіль марки «КІА Sportage» (платіжне доручення від 17.01.2013 року №28 на загальну суму 199850,00 грн., в т.ч. ПДВ 33308,00 грн., податкова накладна від 22.01.2013 року №94). На підставі зазначених документів, управління в січні 2013 року (звітний період) формувало суму податкового кредиту, шляхом зменшення суми ПДВ у розмірі 33308,00 грн. в звітному місяці в якому придбавався товар.
З огляду на що, позивач, у відповідності до норм ст.198 Податкового кодексу України, мав право до включення сплаченої суми ПДВ в розмірі 33308,00 грн., згідно податкової накладної №94 від 22.01.2013 року до суми податкового кредиту.
Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, податковий орган акцентує увагу на тому, що 17.04.2013 року на підставі ухвали слідчого Вінницького міського суду Ковальчука О.В. проведено вилучення придбаного у січні 2013 року БУВР річки Південний Буг автомобіля марки «КІА Sportage». Про, що 19.04.2013 року старшим слідчим відділу слідчого управління прокуратури Вінницької області юристом 1 класу Гуджал А.А. складено протокол тимчасового доступу до речей і документів (а.с.30). Дана обставина, на думку податкового органу, позбавляє права платника податків на формування податкового кредиту з придбання товару.
Така позиція відповідача є помилковою. Суд наголошує на наступному.
Саме по собі припущення перевіряючих під час перевірки, що вилучений у БУВР річки Південний Буг автомобіль тимчасово не використовується в господарській діяльності позивача, не може слугувати підставою щодо порушення останнім норм податкового законодавства. Натомість, в матеріалах справи міститься свідоцтво про реєстрацію 29.01.2013 року автомобіля марки «КІА Sportage», власником якого є БУВР річки Південний Буг. Крім того, факт використання позивачем автомобіля у своїй діяльності до моменту його вилучення, підтверджується подорожніми листами №1581 від 20.03.2013 року, №1617 від 16.04.2013 року та №168 від 19.04.2013 року (а.с.27-29).
На час проведення перевірки, прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та розгляду справи в суді рішення в кримінальній справі щодо неправомірності придбання транспортного засобу відсутнє.
Тому, висновок щодо відсутності права у позивача на користування транспортним засобом є передчасним.
Не заслуговує на увагу посилання представника відповідача щодо не оснащення транспортного засобу як пересувної лабораторії, і як наслідок неможливість його використання у власній господарській діяльності, оскільки доказів проведення огляду транспортного засобу на відповідність вимогам пересувної лабораторії, суду також подано не було.
Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.
Натомість відповідач не представив суду належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів правильність заниження сум податкового кредиту по операціях з придбання автомобіля та не навів достатніх обставин і доказів, які б свідчили про невідповідність господарської операції цілям та завданням статутної діяльності позивача.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення №0005372201 від 26.09.2013 року недоведена, не наведено нормативних обґрунтувань, які б спростовували позицію позивача.
Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення №0005372201 від 26.09.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Окрім того, у відповідності до п.п.3 п.9 розділу 5 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання. Водночас п.19. Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та /або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
На підставі вище зазначених норм та з урахуванням положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню 416,36 грн. судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову до суду згідно платіжного доручення №901 від 11.10.2013 року.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 0005372201 від 26 вересня 2013 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг (код ЄДРПОУ 35373963) судовий збір в розмірі 416,36 грн., шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дончик Віталій Володимирович