04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"28" жовтня 2013 р. Справа№ 910/10096/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коршун Н.М.
суддів: Калатай Н.Ф.
Пашкіної С.А.
за участю представників:
Від позивача: Лучко Н.І. - представник за довіреністю,
Від відповідача: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі",
на рішення Господарського суду м. Києва від 30.07.2013 року
у справі № 910/10096/13 (суддя: Станік С.Р.)
за позовом Спільного українсько-естонського підприємства з іноземною
інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю
"Оптіма-Фарм ЛТД"
до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з
обмеженою відповідальністю "Фалбі"
про стягнення 1 986 887,24 грн.
У травні 2013 року Спільне українсько-естонське підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм ЛТД" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" про стягнення 1 986 887,24 грн., з яких 1 661 382,45 грн. - суми боргу та 325 504,79 грн. - процентів за користування чужими коштами.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 16478 від 01.01.2011 року щодо оплати за поставлений товар. Також, позивач, посилаючись на прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті отриманого товару за договором № 16478 від 01.01.2011 року та на ст. 536 ЦК України і п. 10.4 договору, просить стягнути з відповідача 325 504,79 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 вжито заходів до забезпечення позову.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.07.2013 року у справі № 910/10096/13 позов задоволено частково, а саме стягнуто з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" основний борг - 1 661 382 (один мільйон шістсот шістдесят одна тисяча триста вісімдесят дві) грн. 45 коп., а також витрати по сплаті судового збору - 33 227 (тридцять три тисячі двісті двадцять сім) грн. 65 коп.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідач перерахував в погашення основної заборгованості позивачу 2 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 003728 від 13.08.2013 року.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.
Відповідачем не використано наданого йому законом права на участь його представника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки суду не повідомлено. Матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача, про час та місце судового засідання, а саме поштові повідомлення № 09795425, № 09795433.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2011 року між Спільне українсько-естонське підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм ЛТД" (постачальник) та Підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" (покупцець) було укладено договір поставки № 16478, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві, а зобов'язується прийняти та оплатити певний товар (лікарські засоби та вироби медичного призначення), асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною.
У п. 3.1. договору сторони передбачили, що поставка товару здійснюється окремими партіями, відповідно до поданих покупцем та погоджених постачальником замовлень на поставку товару.
Відповідно до п. 3.8. договору доказом передачі товару покупцю є видаткова накладна на поставку окремої партії товару, що підписана уповноваженою особою покупця та містить відбиток печатки (штампу) покупця.
Згідно з п. 6.1 договору оплата покупцем товару за договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару за договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) обирається покупцем при поданні замовлення на поставку.
Пунктом 6.2. договору сторони передбачили, що при здійсненні покупцем оплати товару за договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання постачальником покупцю рахунку-фактури для оплати товару з відстроченням платежу не є обов'язковим.
Як встановлено у. п. 6.4 договору, покупець здійснює оплату товару шляхом здійснення безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
У п. 6.10 сторонами узгоджено, що покупець зобов'язаний в 3-денний строк з дня отримання вимоги постачальника надати письмовий звіт щодо реалізації отриманого від постачальника, але не оплаченого товару, із зазначенням найменування, кількості та дати його продажу. В разі ненадання вищевказаного звіту або надання недостовірних відомостей, щодо реалізованого товару, постачальник має право вимагати від покупця оплати всього поставленого, але не оплаченого товару. В такому разі покупець зобов'язується здійснити оплату вартості всього поставленого, але не оплаченого товару в 3-денний строк з дня отримання вимоги постачальника щодо його оплати.
Відповідно до п.7.1. договору партія товару вважається переданою постачальником та прийнятою покупцем: за кількістю - шляхом перевірки та порівняння відповідно до кількості місць, вказаної в товарно-супровідних документах на партію товару.
Згідно з п.10.4 договору за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за договором, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцяти відсотків від простроченої суми оплати.
У п. 10.8 сторони визначили, що за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за договором більш ніж на 10 календарних днів, постачальник має право вимагати оплати всього поставленого покупцю, але неоплаченого товару. В такому разі покупець зобов'язується здійснити оплату вартості всього поставленого, але неоплаченого товару в 3-денний строк з дня отримання відповідної вимоги постачальника.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що вказаний договір не було укладено між сторонами у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Враховуючи те, що станом на момент прийняття рішення по даній справі та на момент розгляду даної справи судом апеляційної інстанції не було надано оригіналу договору поставки № 16478 від 01.01.2011 року, який би підтвердив те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини саме за цим договором, обставина укладення між сторонами договору у відповідності до статті 36 Господарського процесуального кодексу України - не підтверджена сторонами належним доказом, а саме оригіналом наведеного договору, а отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаний договір не може бути прийнятий як доказ наявності між сторонами правовідносин поставки, які б регулювались саме його умовами.
За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Отже, враховуючи форму правочину, укладеного між сторонами у справі (видаткові накладні, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб, а також довіреності типової форми М-2 (бланк суворої звітності затверджено наказом Мінстату України від 21.06.1996р. № 192), які підписані уповноваженими представниками підприємства та скріплені печаткою юридичної особи, на отримання цінностей від Спільного українсько-естонського підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД»), судова колегія приходить до висновку про те, що правочин сторонами укладено в належній письмовій формі.
Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.
В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу медтовари на загальну суму 1 699 927,81 грн., що підтверджується видатковими накладними: №13277662 від 05.03.2013 на суму 53 334, 30 грн.; №13277666 від 05.03.2013 на суму 79 435, 35 грн.; №13277668 від 05.03.2013 на суму 34 866, 20 грн.; №13277669 від 05.03.2013 на суму 38 638, 61 грн.; №13277670 від 05.03.2013 на суму 81 181, 97 грн.; №13277671 від 05.03.2013 на суму 59 623, 10 грн.; №13277672 від 05.03.2013 на суму 6 697, 20 грн.; №13277677 від 05.03.2013 на суму 33 961, 60 грн.; №13277678 від 05.03.2013 на суму 10 622, 20 грн.; №13277680 від 05.03.2013 на суму 38 160, 45 грн.; №13277681 від 05.03.2013 на суму 33 285, 83 грн.; №13277682 від 05.03.2013 на суму 3 646, 08 грн.; №13277683 від 05.03.2013 на суму 70 340, 10 грн.; №13277684 від 05.03.2013 на суму 23 712, 50 грн.; №13277686 від 05.03.2013 на суму 69 068, 52 грн.; №13277688 від 05.03.2013 на суму 96 487, 45 грн.; №13277689 від 05.03.2013 на суму 3 032, 75 грн.; №13277691 від 05.03.2013 на суму 56 118, 25 грн.; №13277702 від 05.03.2013 на суму 169 751, 50 грн.; №13277710 від 05.03.2013 на суму 64 996, 20 грн.; №13278379 від 05.03.2013 на суму 41 921, 05 грн.; №13278664 від 05.03.2013 на суму 60 153, 30 грн.; №13278666 від 05.03.2013 на суму 22 723, 20 грн.; №13280769 від 06.03.2013 на суму 19 771, 29 грн.; №13320355 від 27.03.2013 на суму 20 394, 00 грн.; №13320356 від 27.03.2013 на суму 15 929, 90 грн.; №13320357 від 27.03.2013 на суму 64 815, 50 грн.; №13320359 від 27.03.2013 на суму 62 152, 50 грн.; №13320468 від 27.03.2013 на суму 47 832, 80 грн.; №13320469 від 27.03.2013 на суму 6, 00 грн.; №13320647 від 27.03.2013 на суму 127 752, 45 грн.; №13324091 від 28.03.2013 на суму 59 713, 38 грн.; №13324092 від 28.03.2013 на суму 3 725, 40 грн.; №13324110 від 28.03.2013 на суму 55 844, 30 грн.; №13324296 від 28.03.2013 на суму 36 374, 08 грн.; №13324109 від 28.03.2013 на суму 27 120, 00 грн.; №13324295 від 28.03.2013 на суму 6 738, 50 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.
Відповідно до довіреностей типової форми М-2 (бланк суворої звітності затверджено наказом Мінстату України від 21.06.1996р. № 192), які підписані уповноваженими представниками підприємства та скріплені печаткою юридичної особи, на отримання цінностей від Спільного українсько-естонського підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД", а саме: №000188 від 28.03.2013, №000129 від 05.03.2013, №000131 від 06.03.2013 та №000181 від 17.03.2013, виданих Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" на ім'я Козаченка Т.А., Кузьмака О.В., Глухого В.І., останні були уповноважені на отримання товару від позивача.
Встановлено, що вимогою №888 від 04.04.2013 року, позивач звернувся до відповідача щодо сплати існуючої заборгованості в розмірі 1 195 034, 40 грн. а також зазначив що у разі не сплати відповідачем боргу відповідач буде вимушений звернутися до суду з покладенням на останнього штрафних санкцій та судових витрат, що підтверджується квитанцією УДПЗ "Укрпошти" №2425 від 04.04.2013 року.
Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.
Як передбачено ч.1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За таких обставин та враховуючи приписи ч.1 ст. 692 ЦК України, а також вказівки, викладені в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідач зобов'язаний був оплатити прийнятий за наведеними видатковими накладними товар після його прийняття та прийняття товаророзпорядчих документів на нього (05.03.2013, 06.03.2013, 27.03.2012, 28.03.2013 відповідно).
Проте, доказів оплати відповідачем поставленого товару за вказаними накладними в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за поставлений товар в розмірі 1 661 382,45 грн.
Судова колегія, дослідивши доводи апеляційної скарги стосовно того, відповідач перерахував в погашення основної заборгованості позивачу 2 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 003728 від 13.08.2013 року, не приймає їх до уваги, оскільки зазначене перерахування відповідач здійснив вже після прийняття Господарським судом м. Києва рішення у даній справі.
Судова колегія звертає увагу на те, що зазначену вище обставину слід врахувати відділом виконавчої служби на стадії виконавчого провадження, для запобігання подвійного стягнення з відповідача.
За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 661 382,45 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 325 504,79 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, судова колегія зазначає наступне.
В силу ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За приписами ч. 3 ст. 198 ГК України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.
Однак, враховуючи те, що до суду станом на момент вирішення спору не надано належних і допустимих доказів укладення між сторонами договору № 16478 від 01.01.2011 року, надана суду редакція якого містила пункт щодо можливості нарахування процентів, як не подано суду і інших доказів досягнення сторонами спору згоди щодо застосування процентів за користування чужими грошовими коштами, як не встановлено і відповідного розміру жодним законом, зокрема не встановлено відповідного розміру і статтею 536 Цивільного кодексу України, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що підстави для стягнення з відповідача 325 504,79 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами відсутні.
За таких обставин, вимога позивача в цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.
Враховуючи встановлене вище, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено частково, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судом першої інстанції вірно дотримані вимоги ст. 49 ГПК України щодо покладення судового збору за подання позовної заяви на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" на рішення Господарського суду м. Києва від 30.07.2013 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 30.07.2013 року у справі № 910/10096/13 - без змін.
3. Матеріали справи № 910/10096/13 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Коршун Н.М.
Судді Калатай Н.Ф.
Пашкіна С.А.