04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"29" жовтня 2013 р. Справа№ 910/15253/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Отрюха Б.В.
за участю представників:
від позивача : Чепурна Ю.В. - представник
від відповідача : Сукомел О.О. - представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру»
на рішення
Господарського суду м.Києва
від 27.08.2013р.
у справі № 910/15253/13 (суддя Власов Ю.Л.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксорі Смарт»
про припинення юридичної особи
Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпр» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксорі Смарт» про визнання недійсним запису номер 10731020000024227 про державну реєстрацію юридичної особи відповідача та припинення юридичної особи.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.08.2013р. у справі № 910/15253/13 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з»ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а висновки суду, не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий суд виходив із того, що статут відповідача відповідає вимогам чинного законодавства. Апелянт вважає, що Статут ТОВ «Люксорі Смарт» не містить всіх відомостей, наявність яких є обов»язковим, а саме відсутні відомості: цілей діяльності ТОВ «Люксорі Смарт»; переліку питань, для прийняття рішень по яких необхідна кваліфікована більшість голосів; порядку внесення змін до установчих документів.
Апелянт зазначає, що оскільки Статут відповідача не відповідає імперативним вимогам законодавства, а отже взагалі були відсутні підстави для його державної реєстрації, є підстави для припинення відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне.
23.04.13р. рішенням Загальних зборів учасників відповідача, яке оформлене протоколом № 23/04/13, затверджено нову редакцію Статуту відповідача.
Відповідно до п.16.6.1-16.6.2. Статуту відповідача до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження його планів і висновків про їх виконання; прийняття (затвердження) статуту товариства і внесення в нього змін і доповнень, в тому числі зміна розміру статутного капіталу товариства.
Згідно з п.16.7. Статуту відповідача при вирішенні питання про виключення учасника з товариства, та питань передбачених в пп.16.6.1, 16.6.2, п.16.6 Статуту рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.
Статут відповідача затверджений рішенням загальних зборів учасників відповідача, яке оформлене протоколом №23/04/13, містить обов'язкові відомості, визначені діючим законодавством України, в тому числі: найменування та місцезнаходження товариства (ст.2), мета, предмет та цілі діяльності товариства (ст.6), статутний капітал та частки учасників (ст.7), майно товариства (ст.9), розподіл прибутків та збитків (ст.10), права та обов'язки учасників (ст.11), порядок вступу до товариства (ст.12), порядок виходу/виключення учасника із товариства (ст.13), порядок передавання (переходу) часток у статутному капіталі (ст.14), управління товариством, контроль за його діяльністю (ст.15), загальні збори учасників (ст.16), припинення товариства (ст.23).
Згідно з ст.4 Закону України "Про господарські товариства" акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства. Установчі документи повинні також містити відомості, передбачені статтями 37, 51, 65, 67 і 76 цього Закону. Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про господарські товариства" зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Товариство зобов'язане протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про внесення змін до установчих документів повідомити орган, що провів реєстрацію, для внесення необхідних змін до державного реєстру.
Згідно з ст.51 Закону України "Про господарські товариства" установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.
Відповідно до ст.88 Цивільного кодексу України у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
Згідно з ст.143 Цивільного кодексу України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі. Статут товариства з обмеженою відповідальністю зі всіма наступними змінами зберігається в органі, що здійснив державну реєстрацію товариства, і є відкритим для ознайомлення.
Відповідно до п.3 ст.8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.
Відповідно до п.5 ст.8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними державними органами. Внесення змін до установчих документів юридичної особи оформляється окремим додатком або викладенням установчих документів у новій редакції. На титульній сторінці додатка до установчих документів юридичної особи робиться відмітка про те, що зазначені документи є невід'ємною частиною відповідних установчих документів.
Згідно з ч.2 ст.38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією 28.03.2013р. було проведено державну реєстрацію новоутвореної юридичної особи шляхом заснування юридичної особи відповідача.
Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Статтею 87 ЦК України передбачено, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.
Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.
Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Відповідно до ст. 89 ЦК України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, та відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру.
В квітні 2013р. рішенням Загальних зборів учасників, відповідно до вимог статуту товариства відповідача, було затверджено нову редакцію статуту відповідача, яка в подальшому була подана до державного реєстратора Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації для проведення реєстрації змін до установчих документів відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.
Відповідно до ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які неможливо усунути, чи в інших випадках, встановлених законом.
Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, відповідним органом державної влади у випадках, встановлених законом.
Оскільки позивач не є органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, відповідним органом державної влади, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що позивач не є тією особою, яка має право на звернення до суду з вимогою про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксорі Смарт», мотивуючи свою вимогу тим, що Статут відповідача не містить всіх відомостей, наявність яких є обов»язковою, оскільки установчі документи Відповідача в новій редакції містили відомості, передбачені законом, а відтак була проведена їх державна реєстрація.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За умовами ч. 1 ст. 16 вказаного Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Метою судового процесу є саме захист порушених та оспорюваних прав та інтересів особи. Порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.
Відповідно до ст. 33 ГПК України саме обов'язком позивача є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.
Таким чином, позивач має вказати саме які права (свободи, інтереси) невизначні (оспорені, порушені) відповідачем.
Водночас, ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі позивачем жодним чином не визначено та не обґрунтовано, які саме його інтереси та права порушені, невизнані або оспорені у зв'язку із допущенням, на його думу, порушень під час реєстрації відповідача.
На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» на рішення Господарського суду м.Києва від 27.08.2013р. у справі № 910/15253/13 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м.Києва від 27.08.2013р. у справі № 910/15253/13 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/15253/13 повернути Господарського суду м.Києва.
Головуючий суддя Тищенко А.І.
Судді Михальська Ю.Б.
Отрюх Б.В.