ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/12885/13 23.09.13
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Дворченко О.О.
розглянувши справу № 910/12885/13
за позовом публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Філії
спеціалізованого електрозв'язку ПАТ «Укртелеком»;
до департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації Чорнобильської
катастрофи Київської обласної адміністрації;
про стягнення 156912,53 грн.
Представники сторін:
від позивача: Пугач В.Г., довіреність № 1764 від 04.03.2013р.;
від відповідача: не з'явився.
обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Філії спеціалізованого електрозв'язку ПАТ «Укртелеком» (надалі - позивач) з позовом до головного управління з питань надзвичайних ситуацій у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної адміністрації (надалі - відповідач) про стягнення 156912,53 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 60/13 про надання послуг у сфері телекомунікацій щодо експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв'язку цивільної оборони від 13.04.2010р. в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг у період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 155125,54 грн., за прострочення оплати якої нараховані інфляційні - 115,38 грн. та 3% річних у сумі 1671,61 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2013р. порушено провадження у справі № 910/12885/13 та призначено її розгляд на 01.08.2013р.
Присутнім у судовому засіданні 01.08.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві, та частково надано витребувані судом докази.
Представник відповідача просив задовольнити клопотання, подане через канцелярію суду 31.07.2013р., щодо зміни найменування відповідача та відкласти розгляд справи, у зв'язку з неотриманням копії позовної заяви та неможливістю надати відзив на позов.
Крім того, представник відповідача звернувся з клопотанням в порядку ст. 69 ГПК України про подовження строку вирішення спору.
Ухвалою від 01.08.2013р. суд продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, змінив найменування відповідача з головного управління з питань надзвичайних ситуацій у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної адміністрації на департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації Чорнобильської катастрофи Київської обласної адміністрації та відклав розгляд справи на 19.09.2013р., у зв'язку з неподанням витребуванх судом доказів.
Присутнім у судовому засіданні 19.09.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі та частково надані витребувані судом докази.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що в жовтні 2012 року рахунок відповідача, на який надходили кошти по договору № 60/13, було заблаковано Головним управлінням ДВС у м. Києві, у зв'язку з виконанням рішень господарського суду м. Києва в частині інших зобов'язань, що позбавило, в свою чергу, відповідача вчасно виконати свої зобов'язання перед позивачем. Крім того, представник відповідача зазначив про те, що при розрахунку боргу позивачем не враховано проведену 13.09.2012р. оплату заборгованості в розмірі 40000,00 грн.
Представник позивача зазначив, що при розрахунку суми боргу враховано всі проведені відповідачем оплати, які стосуються виконання Договору № 60/13 від 13.04.2012р.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 23.09.2013р. та при цьому зобов'язано: позивача - провести звірку взаєморозрахунків, про що скласти акт; відповідача - надати довідку держказначейства щодо розміру заборгованості Договору № 60/13 від 13.04.2012р. та підтвердити перерахування на рахунок позивача коштів у розмірі 40000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за Договором № 60/13 від 13.04.2012р. Про час і дату наступного судового засідання, а також витребувані судом докази представники сторін були повідомлені під розписку.
Присутнім у судовому засіданні 23.09.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві, та частково надано витребувані судом докази.
Представник відповідача належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення в засідання суду не з'явився, про причини неявки не повідомив та витребувані докази не подав.
Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
13.04.2012р. між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) був укладений Договір № 60/13 про надання послуг у сфері телекомунікацій щодо експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв'язку цивільної оборони.
Відповідно до п. 1.1., 1.2., 1.3. договору, виконавець надає послуги щодо експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв'язку (далі - апаратура) цивільного захисту (цивільної оборони), які пов'язані з ознайомленням та використанням інформації, що становить державну таємницю згідно зі статтями 1.12.2 та 1.12.3 Зводу відомостей, затвердженого наказом Служби безпеки України від 12.08.2005р. № 440. Договір укладено без застосування процедури закупівлі відповідно до п. 3 статті 2 Закону України від 01.06.2010р. № 2289-VІ «Про здійснення державних закупівель». Виконавець здійснює обслуговування, контроль за робочим станом і збереженням апаратури в межах,що передбачені в цьому договорі. Перелік обладнання та розрахунки вартості обслуговування наведено у Додатках № 1-7 до договору.
Водночас, замовник зобов'язався своєчасно оплачувати надані виконавцем послуги в межах бюджетних кошторисних призначень (п. 2.1.3. договору).
У п. 3.1. договору встановлено, що сума договору на рік становить згідно з кошторисно-фінансвоим розрахунокм (Додаток № 5 ) становить 203006,16 грн. з ПДВ.
Згідно з п.п. 3.2., 3.3. договору, полата за експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури здійснюється змовником згідно з доданим до договору кошторисно-фінансвоим розрахунокм. Розрахунки проводяться у безготівковій формі у національній валюті щомісяця на розрахуноквий рахунок виконавця, протягом одного місяця з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Підставою для розрахунку за експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури є підписаний сторонами акт виконаних робіт.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2012 року.
Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними,які виникли з 1 січня 2012 року. Послуги, надані виконавцем у межх його зобов'язань за цим договором у період з 01.01.2012р. до дати підписання договору, приймаються до виконання та сплачуються замовником (п. 6.2. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, сторони підписали обумовлені договором Додатки № 1-7, зокрема, акти приймання-передачі апартури на експлуатаційно-технічне обслуговування, акти тезнічного стану апаратури та кошторисно-фінансовий розрахунок вартості експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури на 2012 рік.
Судом встановлено, що згідно з умовами договору сторонами були підписані та скріплені печатками акти виконання робіт техперсоналом на апаратурі оповіщення за період з січня по грудень 2012 року включно, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Також, позивач виставив відповідачу для оплати рахунки №№ 112, 113, 114, 115, 129, 166,196, 226, 257,287, 317, 340 за послуги, надані у період з січня по грудень 2012 року включно. До матеріалів справи залучені копії поштових реєстрів на підтвердження надіслання відповідачу вказаних рахунків.
Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за надані послуги розрахувався частково в сумі 30000,00 грн., про що зазначено позивачем та вбачається з акту звірки розрахунків, складеного відповідачем станом на 20.09.2013р.
Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги становить 155125,54 грн.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання послуг за період з січня по грудень 2012 року включно, однак доказів оплати цих послуг у повному розмірі суду не представлено, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 155 125,54 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача нараховані за період з січня по грудень 2012 року інфляційні втрати - 115,38 грн. та 3% річних у сумі 1671,61 грн., розраховані за період січень-грудень 2012 року, враховуючи поступове збільшення заборгованості.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
При цьому, індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце протягом повного календарного місяця, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).
Крім того, згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. № 62-97р].
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. № 52/30).
Як вбачається з розрахунку позивача інфляційних втрат, доданого до позовної заяви, останній здійснює нарахування, починаючи з січня 2012 року, проте договір із визначення вартості послуг був укладений сторонами тільки 13.04.2012р., тобто тільки починаючи з травня 2012 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання. При цьому, положення п. 6.2. договору стосуються обов'язку відповідача оплатити вартість наданих послуг за період з січня по березень 2012 року, проте не свідчать про вже наявне порушення виконання грошового зобов'язання на день укладання Договору № 60/13.
Отже, суд вважає безпідставним нарахування інфляційних втрат за на суму боргу за період з січня по квітень 2012 року.
Крім того, при розрахунку інфляційних втрат позивачем не було враховано дефляцію, що суперечить вищезазначеним позиціям Вищого господарського суду України та Верховного Суду України.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат у період з травня по грудень 2012 року, судом встановлено від'ємне значення індексу інфляції, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат.
Щодо стягнення 3% річних у сумі 1671,61 грн., розрахунованих за період січень-грудень 2012 року, враховуючи поступове збільшення заборгованості, позовні вимоги в цій частині піддлягають частковому задоволенню в сумі 1374,69 грн., оскільки при розрахунку позивачем не враховано: по-перше, що в 2012 році було 366 днів; по-друге, дату укладання договору - 13.04.2012р. та відповідно відсутність підстав для застосування до відповідача відповідальності до травня 2012 року.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації Чорнобильської катастрофи Київської обласної адміністрації (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 21; код ЄДРПОУ 14372952) на користь публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Філії спеціалізованого електрозв'язку ПАТ «Укртелеком» (04061, м. Київ, вул. Нижній Вал, 49-а; код ЄДРПОУ 26549551) 155 125 грн. 54 коп. - боргу, 1374 грн. 69 коп. - 3% річних, 3130,00 грн. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині вимог в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 30.09.2013р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов