ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/13581/13 01.10.13
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Сай А.С.
розглянувши справу № 910/13581/13
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бударматура»
до публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2»
про стягнення 213 316,27 грн.
Представники сторін:
від позивача: Збіглей Н.В., довіреність б/н від 31.05.2013р.;
від відповідача: не з'явився.
обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулось товариства з обмеженою відповідальністю «Бударматура» (надалі - позивач) з позовом до публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» (надалі - відповідач) про стягнення 213 316,27 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № 02/04 від 02.04.2010р. у визначений строк повністю не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 208169,15 грн., за прострочення сплати якої нараховані інфляційні - 662,13 грн. та 3% річних у сумі 4484,99 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2013р. порушено провадження у справі № 910/13581/13.
Ухвалами від 12.09.2013р. та від 26.09.2013р. розгляд справи відкладався, у зв'язку з надходженням клопотань відповідача про відкладення розгляду справи, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів у справі.
Присутнім у судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, а також подано додаткові докази по справі.
Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі про порушення провадження від 18.07.2013р. не виконав, письмовий відзив на позов не надав, представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 18.07.2013р. та ухвали від 12.09.2013р. та від 26.09.2013р. були надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.
Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
02.04.2010р. між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 02/04, предметом якого є передача права власності на товар (сантехнічні вироби) в кількості та асортименті, що визначається видатковими накладними, які видаються на кожну продану частину товару.
Згідно п. 1.2. договору, перехід права власності на товар відбувається в момент фактичного передання товару покупцеві (або особі, що уповноважена покупцем) і підписання видаткових накладних.
Умовою передання товару у власність покупцеві є надання покупцем продавцеві довіреності на прийняття товару, яка повинна містити наступну інформацію: ПІБ, номер паспорта довіреної особи та інші дані згідно з законодавством України (п. 6.6. договору)
Відповідно до п. 3.1. договору, ціна на товар вказується в рахунках-фактурах.
Пунктами 4.1., 4.2. договору передбачено, що оплата за товар здійснюється згідно з виставленим продавцем рахунком-фактурою: кінцевий термін оплати за товар вказується у рахунках-фактурах. Покупець повинен заплатити по виставленому рахунку в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок продавця.
Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 04.04.2013р. (п. 1.4. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач за видатковими накладними № 30/03/01 від 30.03.2012р., № 04/04/03 від від 04.04.2012р., № 11/07/01 від 11.07.2012р., № 13/08/02 від 13.08.2012р., № 27/08/04 від 27.08.2012р., № 25/09/01 від 25.09.2012р., № 10/12/01 від 10.12.2012р., № 24/01/03 від 24.01.2013р. передав уповноваженій особі відповідача товарів на загальну суму 719 395,26 грн.
Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) № 593 від 27.03.2012р., № 684 від 02.04.2012р., № 1606 від 10.07.2012р., № 1771 від 01.08.2012р., № 2845 від 08.01.2013р.
При цьому, згідно з умовами договору позивач виставив відповідачу для оплати наступні рахунки-фактури: № 27/03/01 від 27.03.2012р. на суму 123667,26 грн. зі строком оплати до 27.04.2012р.; № 11/07/02 від 11.07.2012р. на суму 41671,79 грн. зі строком оплати до 11.08.2013р.; № 10/08/04 від 10.08.2012р. на суму 1789,51 грн. зі строком оплати до 01.09.2012р.; № 15/08/10 від 15.08.2012р. на суму 25026,13 грн. зі строком оплати до 14.09.2012р.; № 20/09/05 від 20.09.2012р. на суму 330155,45 грн. зі строком оплати до 22.10.2012р.; № 25/09/03 від 25.09.2012р. на суму 2733,60 грн. зі строком оплати до 25.10.2012р.; № 08/10/10 від 08.10.2012р. на суму 220216,56 грн. зі строком оплати до 08.11.2012р.
Факт отримання відповідачем зазначених вище рахунків-фактури свідчить їх часткова оплата останнім із посиланням у призначенні платежу на відповідний рахунок, зокрема, і на рахунки-фактури, за якимим існує заборгованість, що, в свою чергу, підтверджується залученими до матеріалів справи банківськими виписками з особового рахунку позивача.
Отже, на день розгляду справи у відповідача існує перед позивачем заборгованість у сумі 208169,15 грн.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 208169,15 грн.
Також відповідачем не заперечено і факт отримання виставлених позивачем для рахунків-фактури № 27/03/01 від 27.03.2012р.; № 11/07/02 від 11.07.2012р.; № 10/08/04 від 10.08.2012р.; № 15/08/10 від 15.08.2012р.; № 20/09/05 від 20.09.2012р.; № 25/09/03 від 25.09.2012р.; № 08/10/10 від 08.10.2012р., що є підставою для оплати товару.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 208169,15 грн. підтверджується належними та допустимими доказами, а відтак підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні - 662,13 грн. та 3% річних у сумі 4484,99 грн., що розраховані на залишок суми заборгованості станом на 08.07.2013р. окремо за кожним рахунком-фактурою, враховуючи строк його оплати.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
При цьому, індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце протягом повного календарного місяця, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).
Крім того, згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. № 62-97р].
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. № 52/30).
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування інфляційних, задовольняє останні в сумі 498,98 грн., оскільки при розрахунку інфляційних втрат позивачем не було враховано, що сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Також, підлягають частковому задоволенню в сумі 4481,65 грн. вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних, оскільки при розрахунку річних позивач не враховував, що у 2012 році було 366 днів і відповідно застосовується формула: борг х кількість днів прострочки х 3%: 100 : 366.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» (02105, м. Київ, вул. Тампере, 13-Б, код ЄДРПОУ 04012721) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бударматура» (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 9, кв. 44, код ЄДРПОУ 36956866) 208 169 грн. 15 коп. - боргу, 498 грн. 98 коп. - інфляційних, 4481 грн. 65 коп. - 3% річних, 4263,00 грн. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині вимог в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 08.10.2013р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов