про повернення позовної заяви
31.10.13р. Справа № 904/8372/13
Суддя господарського суду Крижний О.М., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ЦЕОЛІТ", м. Бровари
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІЕКС-АГРО", с. Горького Дніпропетровського району Дніпропетровської області
про стягнення 393075,81 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "ЦЕОЛІТ" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІЕКС-АГРО" про стягнення основного боргу у розмірі 348590,00 грн., пені у розмірі 9626,81 грн., штрафу у розмірі 34859,00 грн., а також судового збору.
Позовна заява підлягає поверненню з наступних підстав.
1) Відповідно до п.4 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
При чому відповідно до законодавчої техніки, використаної при конструюванні ст.63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви без розгляду у вказаному випадку є не правом, а обов'язком суду.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків, тобто з вимогою майнового характеру.
Згідно з п.2.1 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" з 1 січня 2013 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1147,00 грн., а відповідно 1,5 розміру мінімальної заробітної сплати становить - 1 720,50 грн.
Як вбачаться з доданого до позовної заяви платіжного доручення №775 від 23.10.2013 року судовий збір сплачено у розмірі 7861,51 грн.
Між тим, 2 відсотків ціни позову складає 7861,52 грн. (393075,81 грн.* 2%).
Таким чином, до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.
2) Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. При чому, відповідно до законодавчої техніки, використаної при конструюванні ст.63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви без розгляду у вказаному випадку є не правом, а обов'язком суду.
Відповідно до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
До позовної заяви не додано належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї матеріалами.
Позивач в якості доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до позову документів додав до позову фіскальний чек № 5533 від 23.10.2013 року та опис вкладення від 23.10.2013 року.
У позовній заяві позивач зазначив наступну адресу: 52052, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, село Горького, вул. Криворізьке шосе, 2. Однак, вищезазначений опис вкладення містить неповну адресу відповідача, а саме: 52052, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, село Горького, вул. Криворізьке шосе.
На підставі викладеного, поданий до суду опис вкладення від 23.10.2013 року не може бути прийнятий судом у якості належного доказу надсилання відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
3) Крім того, з доданого до суду опису вкладення вбачається, що на адресу відповідача направлено позовну заяву (без номеру та дати), в той час як до суду подано позовну заяву за №163 від 23.10.2013 року.
Відповідно до п.61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270 працівник поштового зв'язку перевіряє відповідність вкладення опису, розписується на обох його примірниках і проставляє відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.
З наведеного вбачається, що працівник поштового зв'язку розписався на примірниках опису вкладення та проставив відбиток календарного штемпеля, а отже перевірив відповідність вкладення опису, з чого випливає, що позивачем дійсно направлено на адресу відповідача іншу позовну заяву, ніж ту, що подано до суду.
Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Суд зазначає, що національним законодавством України (ст.56 ГПК України) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права - шляхом встановлення обов'язку позивача надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів до порушення провадження у справі.
Таким чином, право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції, включає в себе обов'язок позивача належним чином інформувати відповідача про подання позову до суду шляхом направлення на його адресу копії позовної заяви з додатками. При чому, таке інформування повинно бути здійснене позивачем до порушення судом провадження по справі. Отже, порушення провадження у справі до виконання позивачем вказаного обов'язку, не буде відповідати ст. 6 Конвенції.
Також суд зазначає, що згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної, зокрема, у Постанові від 04.12.2012 року по справі № 5/5005/7237/2012, виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі.
Отже, суд позбавлений права прийняти позовну заяву до розгляду, а потім зобов'язувати позивача усувати вказані недоліки.
На підставі викладеного, керуючись п.п.4,6, ч.1 ст.63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Додаток: - позовна заява з додатками, в т.ч. платіжне доручення №775 від 23.10.2013 року про сплату судового збору у розмірі 7861,51 грн.
Суддя О.М. Крижний