печерський районний суд міста києва
Справа № 757/13413/13-ц
Категорія 18
25 жовтня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Гладун Х.А.,
при секретарях Пацалі А.В., Поклад А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків та упущеної вигоди,
у червні 2013 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що займається підприємницькою діяльністю і 13.04.2009 р. отримав ліцензію з визначеним дозволеним видом робіт: внутрішні перевезення пасажирів на таксі. З метою здійснення вказаної підприємницької діяльності 27.05.2010 р. ним орендований автомобіль марки «Форд Скорпіо» державний номерний знак НОМЕР_1. 23.06.2010 р. з вини відповідача сталася ДТП, в результаті якої орендований автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, які позбавили його можливості користуватися автомобілем за призначенням, займатися професійною діяльністю з перевезення пасажирів на таксі та отримувати прибуток протягом 6 місяців в період з 23.06.2010 р. до початку січня 2011 р. Так, з метою переміщення пошкодженого автомобіля на обладнану платну стоянку, а потім до станції технічного обслуговування він вимушений був скористатися послугами евакуатора на загальну суму 485,00 грн. З метою зберігання та уникнення погіршення стану автомобіля, цілісність якого була пошкоджена внаслідок ДТП, позивач був вимушений скористатися послугами платної автостоянки на загальну суму 1800,00 грн. За шість місяців простою за договором оренди автомобіля від 27.05.2010 р. ним було сплачено 14400,00 грн. Крім того, з метою врегулювання страхового відшкодування з страховиком відповідача ЗАТ СК «Галицька» в м. Івано-Франківську, позивачем були понесені витрати на оплату проїзду потягом в сумі 189,21 грн. При цьому, страхове відшкодування було виплачено з утриманням франшизи в розмірі 510.00 грн. Також позивач в період простою ніс витрати по сплаті єдиного податку з фізичних осіб-підприємців в загальній сумі 1200,00 грн. Отже, загальний розмір понесених позивачем реальних збитків становить 18584,21 грн. Крім того, внаслідок протиправних дій відповідача позивач додатково поніс збитки у вигляді втрати доходу, який би реально міг отримати від використання пошкодженого автомобіля за цільовим призначенням, який позивачем розраховано як середньомісячний дохід за 2009 рік, 1-2 квартали 2010 р. - до ДТП та 1-2 квартали 2011 р. - після відновлювального ремонту автомобіля, та за 6 місяців простою складає 45600,00 грн.
В процесі розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги на суму судових витрат, пов'язаних з оплатою витрат на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн., а також просив стягнути на свою користь у відшкодування моральної шкоди 15000,00 грн., що полягає у заподіянні моральних страждань, пов'язаних з пошкодженням належному йому майна, та в душевних стражданнях, пов'язаних із заподіянням шкоди.
В подальшому позивач зменшив позовні вимоги в зв'язку з тим, що фактично простой мав місце 23.06.2010 р. по 29.11.2010 р., тобто 5 місяців, а тому остаточно просив стягнути з відповідача: послуги автостоянки - 1500,00 грн.; 510,00 грн. - франшизи; 12000,00 грн. - орендна плата за автомобіль; 189,21 грн. - вартість транспортних витрат на проїзд потягом до м. Івано-Франківськ; 1000,00 грн. - сума сплаченого єдиного податку; 38850,00 грн. - сума недоотриманого прибутку; 8000,00 грн. - оплата юридичних послуг та 15000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди. Зазначив, що сума вартості послуг евакуатора з місця ДТП до автостоянки в розмірі 265,00 грн. йому була відшкодована страховою компанією, а тому понесені ним витрати в розмірі 220,00 грн. за послуги евакуатора на СТО мають бути відшкодовані відповідачем. Крім того, від страхової компанії ним отримано 16215,00 грн. страхового відшкодування, тоді як фактично на ремонт автомобіля ним сплачено 18015 грн., отже, додатковий збиток понесений позивачем на ремонт автомобіля становить 1890,00 грн., суму якого він просить стягнути відповідача.
У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили суд задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Зазначив, що позивачем на надано належних доказів правомірності заявлених позовних вимог. Подав письмові заперечення на позовну заяву, які долучені до матерів справи.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 13.04.2009 р. позивач, як фізична особа-підприємець, отримав ліцензію Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України серія НОМЕР_6 з визначеним дозволеним видом робіт: внутрішні перевезення пасажирів на таксі (а.с. 5).
27.05.2010 р. між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір оренди автомобіля «Форд Скорпіо», державний номерний знак, НОМЕР_1, строком дії до 27.06.2012 р. (а.с. 9-10).
14.06.2010 р. на підставі вищевказаної ліцензії позивачем отримано ліцензійну картку на транспортний засіб «Форд Скорпіо», державний номерний знак, НОМЕР_1 (а.с. 6).
23.06.2010 року відповідач, керуючи автомобілем «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2, по вул. Кіквідзе, в м. Києві біля будинку № 20 не переконався, що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху та здійснив зіткнення з автомобілем «Форд Скорпіо», державний номерний знак, НОМЕР_1, яким керував позивач, чим завдав останньому матеріальної шкоди.
Винним у вчиненні ДТП відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 29 липня 2010 року визнано відповідача (а. с. 14).
Цивільно-правова відповідальність відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № 9411566 від 08.06.2010 р. була застрахована страховою компанією «Галицька».
29.09.2010 р. між страховою компанією «Галицька» та потерпілим-позивачем укладено договір про врегулювання суми страхового відшкодування, згідно якого позивач отримав узгоджений розмір страхового відшкодування, що загалом становить 17008,05 грн., з яких: сума саме страхового відшкодування 16215,00 грн.; послуги евакуатора згідно квитанції № 22756 ПП ОСОБА_4 - 265,00 грн.; вартість ремонту таксомотора 510,00 грн.; вартість витрат на ліки - 18,05 грн. (а.с. 18).
Згідно виписки рахунку позивача вказана сума страхового відшкодування отримана ним в повному обсязі (а.с. 102-103).
Так, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до змісту ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.
Рішення про виплату чи відмову у виплаті страхового відшкодування відповідно до ст. 36 вказаного Закону страховик приймає на підставі заяви та документів, наданих особою, яка має право на таке відшкодування згідно з ст. 35 Закону.
Враховуючи викладене, обов'язок відшкодування завданої позивачу внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу майнової шкоди, що пов'язана з відшкодуванням витрат на оплату послуг стоянки має нести страхова компанія «Галицька» відповідно до умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.
Разом з тим, позивач документів про понесені ним витрати на оплату послуг стоянки страховій компанії не подавав, а тому, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Крім того, з наданих позивачем квитанцій на підтвердження своїх вимог щодо стягнення витрат по оплаті стоянки автомобіля не вбачається, що кошти сплачені саме позивачем за послуги стоянки пошкодженого автомобіля.
Витрати на оплату орендної плати за автомобіль також не підлягають стягненню, так як з наданих суду розписок, як підставу стягнення таких витрат, (а.с. 11-13) вбачається, що ОСОБА_3 31.08.2010 р., 01.08.2010 р., 02.10.2010 р., 02.11.2010 р., 05.12.2010 р., 19.02.2011 р., 13.03.2011 р., 10.04.2011 р., 14.05.2011 р., 18.06.2011 р., 10.07.2011 р., 06.08.2011 р. отримував від позивача частину боргу в розмірі 2400 грн. згідно договору оренди від 27.05.2010 р. Отже, дані розписки жодним чином не свідчать про сплату позивачем орендної плати за автомобіль в період його простою з 23.06.2010 р. по 29.11.2010 р. в розмірі та порядку, встановленому п. 5 договору оренди автомобіля у фізичної особи від 27.05.2010 р.
Не підлягають задоволенню позовні вимоги про відшкодування витрат, понесених позивачем в зв'язку з сплатою єдиного податку, оскільки такі витрати понесені ним в зв'язку з здійсненням підприємницької діяльності і є його особистими податковими зобов'язаннями.
Як вбачається з наряда-замовлення № 248/2010 автомобіль позивача перебував в ремонті у фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 з 27.09.2010 р. по 29.11.2010 р.
Разом з тим, вимоги позивача про стягнення з відповідача додаткових витрат на ремонт пошкодженого автомобіля в розмірі 1890,00 задоволені бути не можуть, так як позивачем не було надано суду доказів, що ним був сплачений такий ремонт транспортного засобу у суб'єкта підприємницької діяльності, який є платником ПДВ, та відповідно доказів того, що позивач оплачував ремонтні роботи з урахуванням вказаного податку.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача упущеної вигоди в розмірі щомісячного недоотриманого (втраченого) прибутку в сумі 7700,00 грн. за 5 місяців 2010 р. в сумі 388500,00 грн. суд зазначає наступне.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
При цьому, для визначення збитків у формі упущеної вигоди обов'язковою умовою є наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями заподіювача шкоди і виникненням у потерпілого збитків, а заявляючи вимогу про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли - наслідком таких дій.
Разом з тим, позивачем не доведено факт завдання йому збитків відповідачем у формі упущеної вигоди. З ліцензійної картки до ліцензії серії НОМЕР_6 на внутрішні перевезення на таксі вбачається, що вона отримана позивачем 14.06.2010 р., а ДТП мало місце 23.06.2010 р. З наданих позивачем звітів суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи - платника єдиного податку за 2009 р., 2010 р., перший-другий квартали 2011 року вбачаються обсяги валової виручки за звітні періоди, які жодним чином не свідчать про отримання позивачем прибутку, а тому позовні вимоги в цій частині ґрунтуються на припущеннях позивача.
Щодо позовних вимог про стягнення судових витрат, пов'язаних з оплатою витрат на правову допомогу, то суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Представництво як форма правової допомоги в суді є способом реалізації суб'єктом його прав та обов'язків у разі, якщо він з певних причин не має можливості безпосередньо взаємодіяти з іншими учасниками правових відносин. Одним із видів представництва є представництво за договором, тобто письмовою угодою, якою суб'єкт права уповноважує фізичну або юридичну особу представляти його інтереси у правових стосунках з судом і учасниками судового провадження.
В даному випадку інтереси позивача представляв фізична-особа-підприємець ОСОБА_7, якому на підставі договору № 15-07/2013 про надання юридичних послуг від 15.07.2013 р., згідно квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 15.07.2013 року позивачем було сплачено 8000 грн., який згідно копії диплома спеціаліста (а.с. 78) є фахівцем у галузі права.
Згідно Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 % встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Разом з тим, суду не надано обґрунтованого розрахунку гонорару адвоката, виходячи з вчинення представником позивача вищезазначених дій та щодо витрачено ним часу. Отже позовні вимоги щодо стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних з оплатою витрат на правову допомогу, задоволенню не підлягають.
В порядку ст.. 1166 ЦК України та враховуючи сплату позивачу узгодженого з ним страхового відшкодування, майнова шкода, завдана позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди має бути відшкодована за рахунок винної особи.
Так, на користь позивача підлягає стягненню понесені ним та документально підтверджені транспортні витрати на проїзд потягом до м. Івано-Франківська з метою узгодження страхової виплати з страховою компанією відповідача СК «Галицька» (а.с. 19).
Відповідно до ч. 37.5 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.
Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню 510,00 грн., яка дорівнює розміру франшизи та має бути сплачена на користь позивача в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди.
Також, у зв'язку з пошкодженням автомобіля, позивач поніс додаткові витрати на послуги евакуатора під час транспортування пошкодженого автомобіля з стоянки до місця ремонту в розмірі 220,00 грн.. що підтверджується квитанцією № 22756 ПП ОСОБА_4 від 27.09.2010 р. (а.с. 15).
Згідно вимог ст.23 ч.1,2 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.
Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, виходячи із засад розумності та справедливості суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди задовольнити частково та визначити розмір моральної шкоди в сумі 1000 грн., в узагальненому вигляді моральних страждань, оскільки в судовому засіданні встановлено, що внаслідок ДТП притерпів значних вимушених змін в своїх життєвих та виробничих стосунках. Доказів та розрахунків в обґрунтування моральної шкоди в розмірі 15000 грн. позивачем не надано.
Згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України суд покладає на відповідача обов'язок часткового відшкодування позивачу понесених судових витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
На підставі ст.ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст.10, 57, 60, 61, 88, 215 ЦПК України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків та упущеної вигоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_4, паспорт НОМЕР_8, виданий 12.12.1996 р. Калуським РВ УМВС в Івано-Франківська область) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, паспорт НОМЕР_7 виданий Харківським РУ ГУ МВС України в м. Києві 12.09.2000 р.) у відшкодування матеріальних збитків 919 (девятсот девятнадцять) грн. 21 коп., з яких: 510,00 грн. франшизи; 189,21 грн. вартість транспортних витрат на проїзд поїздом; 220,00 грн. послуги евакуатора автомобіля на СТО.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. судового збору.
В задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Х.А. Гладун